Комора

Комо́ра[1][2] (від грец. καμάρα або лат. camara; того ж походження й слово «камера»)[3] — сільськогосподарська споруда, призначена для зберігання зерна.

Комора Івана Котляревського. Музей у Полтаві
Комора для зерна з села Верхній Ясенів. Музей у Пирогові
Комора як прибудова до хати. Музей у Пирогові.
Комора з рундуком у Білоруському музею народної архітектури й побуту. Мінська область
Комора з села Коккойла (Карелія) в музею-заповіднику на острові Кижі
Багатоповерхова комора. Село Кісомбор, Угорщина

Назва

Поряд з комора, іноді вживаються назви жи́тниця[4], хлібни́ця[5], розм. инба́р[6] / амба́р[7] (через тюркське посередництво від перс. anbār‎; згідно зі словником Грінченка, так називалися комори у вигляді окремих будов)[8][9][10], хижа[11], як діалектна — спижарня[12] / спіжарня[13], на Бойківщині та Лемківщині шпихлі́р[14] (пол. śpichler, szpichlerz < сер.-в.-нім. spīcher). Відоме в значенні «комора» і слово магазин (зараз так частіше називають крамницю)[15]. Комора для зерна й борошна називалася й гамазе́й, гамазе́я[16][17] (метатеза слова магазин, очевидно, під впливом гамза́ — «казна»)[8]. Комору могли називати й кліттю[18], опалювана жаровнею комірчина в сінях (у поліщуків) відома як сте́бка[19].

Будова

Комору будували з того ж матеріалу, і за тим же принципом, що й хату. Комора могла бути як окремою будівлею, так і прибудовою до хати, вхід у яку влаштовували з сіней. В українських землях у XIX ст. окремі будівлі будували тільки заможні селяни, а також господарства, де було потрібно зберігати зерно протягом тривалого часу.

Будували її аналогічно хаті: мазаною чи рубленою, прибудовану до хати могли робити й плетеною. У коморі зазвичай влаштовували стелю, обов'язково настилали підлогу: за можливості вище рівня ґрунту. Замість вікон у коморах були маленькі незасклені отвори попід стелею. Якщо була присутня пічка, таку комору називали стебкою (від прасл. *jьstъba < сер.-в.-нім. stube чи нар.-лат. *extufe; пов'язання зі стопити зараз розглядається як народна етимологія)[20][21].

Дах робили чотирисхилим, рідше — двосхилим, з трапецієподібними фронтонами. Над входом в комору влаштовували піддашшя чи галереї, що спиралися на 2-4 стовпики. Замикали двері дерев'яними замками. Для зсипання зерна комору обладнували спеціальними ящиками — засіками[22]. Також комори використовували для зберігання одягу в скринях, діжок із домашніми заготовками[23], дров, реманенту, возів, саней (якщо не було окремої возовні), слугували вони й місцем ночівлі для дорослої дочки чи сина[24].

Комора для зберігання сіна й токових кормів (соломи, полови) зазвичай називалася пеле́вня («пеле́вень», «пеле́вник»). Іноді так могли звати й зернові комори[25]. Для зберігання кукурудзи в качанах влаштовують вузькі комори-кошниці, які традиційно плелися з лози, зараз більш поширені побудовані з планок з проміжками.

Зараз комори зберігаються лише у невеликих господарствах. На великих агропідприємствах замість них використовують елеватори, які уможливлюють ліпше підтримувати необхідний мікроклімат, гідро- й температурний режим.

У культурі

У традиційній українській весільній обрядності на коморі влаштовували постіль для першої шлюбної ночі, де молода мала позбутися незайманності. Обряд «комори» включав і демонстрацію сорочки молодої зі слідами крові («червцю») — свідоцтво дефлорації і дошлюбної цноти[26][27]. Сорочку зі слідами «червцю» називали «калиною», яку на ранок привселюдно носили по селу, або вивішували над хатою.

Прислів'я
  • Ґазду можна пізнати по дворові, ґаздиню по коморі
  • У червні на полі густо, а в коморі пусто
  • Роби надворі — буде й у коморі
  • В мене дві повні комори: в одній злидні, в другій горе
  • В коморі пусто, в стодолі порожньо, а в хаті лиш одна верета
  • Заблукав між хатою і коморою

Інше

Коморою також називають складську будівлю взагалі[2], а колись так звали ще й митницю, крамницю, магазин[24]. Плата за квартиру називалась комі́рне. Коморники (комірники) — категорія найбідніших селян в Україні XV—XVIII ст., що орендували хату («комору»).

Особа, відповідальна за зберігання у коморі, на складі, зараз називається комірни́к (заст. комірни́й)[28][29] — за іншим значенням слова. Колись так називали й митника, і постояльця на квартирі[30].

Галерея

Див. також

Примітки
  1. Комора // Великий тлумачний словник сучасної української мови (з дод. і допов.) / уклад. і гол. ред. В. Т. Бусел. — 5-те вид. — К. ; Ірпінь : Перун, 2005. — ISBN 966-569-013-2.
  2. Комора // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  3. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 2 : Д — Копці / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Н. С. Родзевич та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1985. — Т. 2 : Д — Копці. — 572 с.
  4. Житниця // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  5. хлібниця // Російсько-українські словники на R2U.
  6. инбар // Російсько-українські словники на R2U.
  7. Амбар // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  8. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  9. Амбар // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  10. Амбар // Російсько-українські словники на R2U.
  11. Хижа // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  12. Спижарня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  13. Спіжарня // Російсько-українські словники на R2U.
  14. Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: Терміни та поняття / Академія мистецтв України; Інститут проблем сучасного мистецтва. — Київ. 2002.
  15. Магазин // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  16. Гамазей // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  17. Гамазей // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  18. Кліть // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  19. Стебка // Російсько-українські словники на R2U.
  20. Етимологічний словник української мови : у 7 т. : т. 1 : А — Г / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні АН УРСР ; укл.: Р. В. Болдирєв та ін ; редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982. — Т. 1 : А — Г. — 632 с.
  21. М. Р. Фасмер 1. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 964—1973. (рос.)
  22. Засік // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  23. М. Русовъ. Очеркъ поселеній и построекъ Полтавской губерніи // Сборник Харьковского историко-филологического общества, ч. 1 и 2. — 1902. — Т. 13. — С. 110.
  24. Комора // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909. — Т. 2. — С. 276.
  25. Пелевня // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.
  26. Перша шлюбна ніч по-українськи
  27. Жайворонок В. В. Комора // Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К. : Довіра, 2006. — С. 303—304.
  28. Комірник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  29. Комірний // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  30. Комірник // Словарь української мови : у 4 т. / за ред. Бориса Грінченка. — К. : Кіевская старина, 1907—1909.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.