Макаричев Сергій Юрійович

Сергій Юрійович Макаричев (рос. Сергей Юрьевич Макарычев; нар. 17 листопада 1953, Москва) — радянський і російський шахіст; гросмейстер (1976). Секундант Анатолія Карпова в матчах на першість світу (1985—1986). Шаховий журналіст. Військовослужбовець.

Сергій Юрійович Макаричев
Оригінал імені рос. Сергей Юрьевич Макарычев
1975 рік
 1975 рік
Країна  СРСР
 Росія
Народження 17 листопада 1953(1953-11-17) (68 років)
Москва
Титул Міжнародний майстер (1974), Гросмейстер (1976)
Рейтинг ФІДЕ 2520 (квітень 2018)
Піковий
рейтинг 		2550 (січень 1991)
Нагороди та відзнаки

Біографія

Вихованець шахової школи Палац (Москва)[1]. Випускник факультету журналістики МДУ ім. Ломоносова[2].

Чемпіон Європи серед юнаків (1973/1974). У складі молодіжної команди СРСР, переможець першості світу (1977). Успішно зіграв у низці чемпіонатів Москви, зокрема числі 1976 і 1983 — 1-2-ге місце. Учасник чотирьох чемпіонатів СРСР, найкращий результат: 1979 — 2-7-ме місце. Найкращі результати в міжнародних турнірах: Сухумі (1970) — 2-ге; Амстердам (1974, турнір майстрів) — 1-ше, 1975 — 1-5-те; Люблін (1976) — 2-3-тє; Балашиха (1977) — 3-тє; Фрунзе (1979) — 3-5-те; Гастінгс (1979/1980) — 3-тє; Новий Сад (1983) — 1-ше; Осло (1984) — 2-3-тє; Фрунзе (1985) — 1-ше; Бхилвара (1986) — 3-4-те місця, заслужений працівник культури Російської Федерації (2011)[3].

Шахіст оригінального позиційного стилю.

Макарычев Сергій Юрійович — відомий російський журналіст і телекоментатор, Заслужений тренер Росії.

З шахами познайомився в п'ять років. У віці 22-х років завоював звання гросмейстера, у 23 роки став гросмейстером СРСР. Шахіст активного позиційного стилю, аналітик, енциклопедист.

Під керівництвом Сергія Макарычева — у 1982, 1984, 1986, 1988 і 1992 роках — збірні СРСР і Росії п'ять разів здобували золото Всесвітніх Шахових Олімпіад і вигравали чемпіонати Європи 1989 і 1992 року.

У різні роки Макарычев був секундантом Анатолія Карпова (1984-1986) і Гаррі Каспарова (1991-1994). За словами Гаррі Каспарова, опублікованих в «Дебютній революції сімдесятих», дебютні дослідження Сергія Макаричева зробили його одним з активних учасників цієї революції.

З листопада 1996 по жовтень 2015 року працював у телекомпанії «НТВ-Плюс»[4]. Разом з дружиною Мариною Сергій вів щотижневу програму «Шаховий огляд», яка була також брендового програмою іномовлення НТВ, виходячи на каналах «НТВ Мир» і «НТВ-Америка». Проте головна родзинка роботи Сергія і Марини Макаричевих на телебаченні — це надоперативні «день у день», репортажі з найбільших шахових змагань — супертурнірів у Лінаресі, Вейк-ан-Зеє, Москві та Дортмунді, з етапів Гран-Прі ФІДЕ, з чемпіонатів світу за нокаут-системою і з матчів на першість світу.

За неповні 20 років цієї роботи подружжя Макаричевих підготувало майже три з половиною тисячі шахових програм, шість документальних фільмів і понад сто телеуроків.

Веде авторську колонку в «НГ-Антракт» — щотижневому додатку до «Независимая газета». За внесок у розвиток і популяризацію шахів ім'я Сергія Макаричева внесено до Золотої Книги ФІДЕ.

За досягнення в галузі шахів нагороджений медаллю «За трудову відзнаку» (1985).

У співавторстві з дружиною Мариною написав дві шахові книги. У 1995 році побачив світ самовчитель «Від А до ...» — підручник «для тих хто вчить грати», а в 2010-му повністю в кольорі вийшла ілюстрована «Шахова казка» — книжка для початківців, покликана зацікавити і прищепити любов до шахів.

Сини Макаричева — Костянтин і Юрій закінчили з відзнакою Мехмат МДУ, а 2007 року захистили докторські дисертації у Прінстоні (США).

Зміни рейтингу
Зміни рейтингу Ело[5]

Примітки
  1. Воспитанники шахматной школы Дворец (Москва). Архів оригіналу за 18 травня 2017. Процитовано 16 квітня 2018.
  2. В рамках празднования 250-летия МГУ будет отмечен и 50-летний юбилей университетского шахматного клуба
  3. УКАЗ Президента РФ от 28.07.2011 N 1019 «О НАГРАЖДЕНИИ ГОСУДАРСТВЕННЫМИ НАГРАДАМИ РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ». Архів оригіналу за 09.08.2011. Процитовано 16.04.2018.
  4. Спортивные каналы «НТВ-Плюс» объявили о закрытии передачи «Шахматное обозрение». AzerTac. 14 жовтня 2015.
  5. Рейтинг Ело зі списків ФІДЕ. Джерело: fide.com (дані з 2001 року), benoni.de, olimpbase.org (дані 1971—2001 років)

Література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.