Максимов Дмитро Вячеславович

Макси́мов Дмитро́ В'ячесла́вович (17 листопада 1994(19941117), Київ, Україна — 19 лютого 2014, Київ, Україна) — спортсмен-дефлімпієць, загиблий під час Євромайдану. Герой України.

Дмитро Максимов
Дмитро Максимов
Народився 17 листопада 1994(1994-11-17)
Київ, Україна
Помер 19 лютого 2014(2014-02-19) (19 років)
Київ, Україна
·вбивство
Поховання Київ
Громадянство  Україна
Національність українець
Діяльність спорт
Відомий завдяки спортсмен-дефлімпієць, з Небесної сотні
Титул майстер спорту України
Партія безпартійний
Конфесія християнин
Батько В'ячеслав Максимов
Діти немає
Вага 81 кг
Нагороди
Орден «За заслуги» ІІІ ступеня

Біографія

Народився 17 листопада 1994 року у Києві, в родині Вячеслава та Лідії Максимових. Навчався у школі № 118 міста Києва.[1] Був студентом Київського фінансово-економічного коледжу Національного університету ДПС України.

Майстер спорту України, срібний (у командному заліку) призер та бронзовий (в особистому заліку) призер з дзюдо Дефлімпійських ігор у Софії 2013 року[2]. Бронзовий призер Чемпіонату світу зі східних єдиноборств серед глухих, що проходив на острові Маргарита (Венесуела) з 17 по 24 вересня 2012 року[3]. Він був надією національної збірної спортивної команди України.

Прийшов демократично відстоювати українську державу на мирний мітинг на Майдані Незалежності у Києві.

За словами 48-річного свідка Вадима Сизоненка, 18 лютого 2014, після того, як протестувальники підпалили 2 БТРи, розлючені силовики спецпідрозділу «Сокіл» кинули в натовп протестувальників бойову протипіхотну осколкову гранату, котра попала Дмитру в плече і в той момент вибухнула. Сизоненко переконаний,- Дмитро ціною свого життя уберіг його і всіх інших навколо — тіло стримало вибухову хвилю і більшість осколків гранати. Хірург, котрий оглядав тіло, також підтвердив вибух бойової гранати[4]. Від вибуху гранати йому відірвало руку і сильно понівечило тіло. У Будинку профспілок він помер від втрати крові, його тіло декілька днів лежало в Михайлівському золотоверхому соборі. 21 лютого 2014 р. Дмитра впізнали рідні серед загиблих.

Належить до названої народом «Небесної сотні».

Вшанування пам'яті

У школі № 118 міста Києва, де навчався хлопець, відкрили меморіальну дошку на честь Дмитра.[1]

У коледжі, де хлопець навчався, відкрили меморіальну дошку на його честь.

Кабінет Міністрів України 15 листопада 2017 р. заснував в числі державних стипендій найкращим молодим вченим за вагомий внесок у розвиток демократичних та гуманістичних цінностей у сфері науки і освіти та зміцнення міжнародного авторитету України стипендію імені Дмитра Максимова. [5]

Нагороди

Примітки
  1. У школі № 118 відкрили меморіальну дошку на честь Дмитра Максимова. ТСН. 1+1. 22.05.2014
  2. Профіль Дмитра Максимова на сайті Межапортал рівних можливостей. Архів оригіналу за 1 лютого 2016. Процитовано 24 лютого 2014.
  3. 2012 14th World Deaf Martial Arts Championships Архівовано 28 липня 2014 у Wayback Machine. (ісп.)
  4. Участник обороны Майдана: «Дима ценой собственной жизни спас меня и еще как минимум десять бойцов»
  5. постанова Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2017 р. № 857 «Про заснування державних іменних стипендій найкращим молодим вченим для увічнення подій Революції Гідності та вшанування подвигу Героїв України - Героїв Небесної Сотні»
  6. Указ Президента України від 21 листопада 2014 року № 890/2014 «Про присвоєння звання Герой України»
  7. Указ Президента України від 3 грудня 2013 року № 664/2013 «Про відзначення державними нагородами України»
  8. Патріарх Філарет нагородив почесними медалями родичів героїв Небесної сотні // ТСН, 5 липня 2015

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.