Максимівка (Тернопільський район)

Макси́мівка — село в Україні Збаразької міської громади Тернопільського району Тернопільської області. Розташоване на півдні району. До 2020 центр сільради, якій були підпорядковані села Гори-Стрийовецькі та Чагарі-Збаразькі. Через переселення жителів хутори Королівка та Парцелярія виключені з облікових даних.

село Максимівка
Герб Максимівки Прапор Максимівки
Країна  Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Тернопільський район
Рада Максимівська сільська рада
Облікова картка Максимівка 
Основні дані
Засноване 1892
Населення 1023[джерело?]
Площа 4.14 км²
Густота населення 207.49 осіб/км²
Поштовий індекс 47372
Телефонний код +380 3550
Географічні дані
Географічні координати 49°36′00″ пн. ш. 25°53′54″ сх. д.
Відстань до
обласного центру		 28,3 км
Відстань до
районного центру		 12 км
Місцева влада
Адреса ради с. Максимівка, вул. Сонячна, 34
Сільський голова Дзядик Богдан Володимирович
Карта
Максимівка
Максимівка
Мапа

 Максимівка у Вікісховищі

Географія

Село Максимівка знаходиться на відстані 1 км від сіл Гори-Стрийовецькі та Чагарі-Збаразькі. Через село проходить залізниця, станція Максимівка-Тернопільська.

Назва

За переказами, село назване на честь відважного лицаря — козацького ватажка Максима Кривоноса. Поблизу Максимівки ще й тепер видно сліди козацьких фортифікацій — так званий Лисий окоп.

Населення — 1023 особи (2020).

Історія

Поблизу Максимівки виявлено археологічні пам'ятки ранньослов'янського часу, черняхівської культури і скарб римських монет II ст. Мідна римська монета, знайдена у 1969 році на городі С.С.Букала. У 1928 році знайдено скарб римських монет. Срібна римська монета знайдена на поселенні черняхівської культури, біля залізничної станції. Черняхівський могильник на території теперішньої залізничної станції, виявлений під час будівництва обстежувався в 1931 році Т.Сулімірським та Г.Цегак-Голубовичовою. [1]

У селі помітні сліди Княжого тракту — шляху часів Русі.

Відоме від 1-ї пол. XVII ст. Діяли «Просвіта», «Рідна школа», «Сільський господар» та інші товариства.

У червні 1944 через Максимівку проходив підрозділ з'єднання Сидора Ковпака.

У селі є вулиця названа на честь українського радянського письменника Ярослава Галана (нагородженого Сталінською премією), що у воєнні та повоєнні роки засуджував ідеї української державності, засуджував ОУН, УПА, а також інститут католицької церкви. Його стаття «Плюю на Папу» стала відповіддю на відлучення його від Церкви папою Пієм XII.На сесії Збаразької міської ради 22 червня депутати одноголосно ухвалили рішення про перейменування вулиці Ярослава Галана у с. Максимівка на вулицю Збаразька. Про перейменування свідчить рішення сесії Збаразької міської ради №VIIІ/8/18 "Про перейменування вулиць", за яке проголосували усі присутні депутати.

Після ліквідації Збаразького району 19 липня 2020 року підпорядковується Тернопільському району[2].

Символіка

Затверджений рiшенням сесії сільської ради[3].

Герб

Щит хвилясто перетятий лазуровим і зеленим. У першій частині зліва золоте дерево, праворуч — такий же колос. У другій частині три восьмипроменеві золоті зірки, дві і одна. Поверх усього Архангел Михаїл із золотим німбом, срібними крилами, у золотих обладунках і чоботях, у червоних сорочці і плащі, що тримає в правій руці червоний палаючий меч із золотим руків'ям, а в лівій — круглий червоний щит із золотою облямівкою, обтяжений золотим хрестом. Щит вписаний в золотий декоративний картуш та увiнчаний золотою сільською короною.

Прапор

Квадратне полотнище складається з двох горизонтальних смуг блакитного і зеленого кольорів в співвідношенні 2:1, розділених хвилясто. У центрі полотнища Архангел Михаїл з жовтим німбом, білими крилами, у жовтих обладунках і чоботях, у червоних сорочці і плащі, тримає в правій руці червоний палаючий меч із жовтим руків'ям, у лівій — круглий червоний щит з жовтою облямівкою, обтяжений жовтим хрестом, супроводжуваний з древкової сторони жовтим деревом, з вільної — жовтим колосом, знизу — трьома жовтими восьмикутними зірками.

Пам'ятки

Збереглися руїни костелу (кін. XIX ст.). Є церква св. Михаїла (1994), «фігура» св. Варвари (реставрована 2000). Перша згадка в 1715 р.

Соціальна сфера

Працюють загальноосвітня школа І-ІІ ступеня, клуб, бібліотека, дільнична лікарня з амбулаторією, кар'єр, танцювальна студія.

Відомі люди

Народилися
  • Михайло Данилевич (1887—1984) — громадський діяч, повітовий провідник ОУН Збаражчини, організатор так званого "Збаразького повстання" в грудні 1939 р.,
  • Северин Данилевич (1921—1993) — лікар, діяч ОУН,

Проживали
  • Антоні Адамюк — єпископ Римо-Католицької Церкви,
  • Алла Байдак — народна майстриня,
  • Ярослав Ковальчик — доктор економічних наук, фахівець у галузі будівництва автодоріг (на будинку сільської ради у 2011 р. йому встановлено меморіальну таблицю),
  • вчителювала Данія Кот — літераторка, перекладач.

Примітки
  1. Археологія та стародавня історія Збаразького району | Замки, відпочинок, оздоровлення, зцілення в Галичині (укр.). Процитовано 22 березня 2021.
  2. Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
  3. Українська геральдика

Література

Посилання
Зовнішні відеофайли
 Сільський календар, 11.10.15. Благодійний концерт в с. Максимівка на YouTube // ТТБ — 2015. — 11 жовтня.


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.