Макс Жакоб

Макс Жакоб походить з родини німецьких євреїв, що в 1825 році переселилися з Саарбрюкена в Бретань.

У 1890—91 роки проходив курс лікування Жан-Мартена Шарко.

Починаючи від 1897 року проживав у Парижі, публікуючись у численних виданнях як художній критик під псевдонімом Леон Давид.

У 1901 році заприятелював з Пабло Пікассо, а у 1904 році ввійшов у коло інтелектуалів і митців Ґійома Аполлінера, познайомився з Амедео Модільяні, Жоржем Браком, Андре Дереном, Анрі Руссо тощо.

У 1915 році Макс Жакоб вихрестився у католики.

В 1921—28 і 1936—44 роках жив у бенедиктинському монастирі Сен-Бенуа-сюр-Луар.

24 лютого 1944 як єврея і гомосексуала його було арештовано гестапо й ув'язнено в тюрьмі Орлеана, а потому відправлено до концтабору Дрансі, де за декілька днів він помер від запалення легенів.

Брат і сестра Жакоба так само загинули в нацистських концтаборах.

Макс Жакоб починав з книжок для дітей («Історія короля Кабула», 1903), неодноразово звертався до бретонського фольклору. Поезія Жакоба, сповнена гротеску і словесних розіграшів, є близькою до кубізму і сюрреалізму.

На вірші Жакоба писали музику Ерік Саті, Франсіс Пуленк, Анрі Соге. Відомі портрети поета пензля Модільяні, Пікассо, Кокто.

У 1949 році рештки Макса Жакоба були перенесені на цвинтар у Сен-Бенуа-сюр-Луар, а в 1960 році його офіційно було зараховано до поетів, що загинули за Францію. Ім'я Макса Жакоба накреслено на меморіальній дошці письменникам, полеглим упродовж 1939—45 рр., у меморіальному комплексі Пантеон у Парижі.

• Saint-Matorel (1911, ілюстрації Пікассо)
• La Côte (1911)
• Œuvres burlesques et mystiques de Frère Matorel (1912, ілюстрації Дерена)
• Le Siège de Jérusalem‚ grande tentation céleste de Frère Matorel (1914, ілюстрації Пікассо)
• Le Cornet à dés (1917)
• Le phanérogame (1918, роман)
• La Défense de Tartufe (1919)
• Cinématoma (1920)
• Le laboratoire central (1921)
• Le Roi de Béotie (1921)
• Le Cabinet noir (1922)
• Art Poétique (1922)
• Filibuth ou la Montre en or (1923, роман)
• Le Terrain Bouchaballe (1923, роман)
• Visions infernales (1924, вірші у прозі)
• L'Homme de chair et l'Homme reflet (1924, роман)
• Les Pénitents en maillots roses (1925)
• Le fond de l'eau (1927)
• Le tableau de la Bourgeoisie (1929)
• Rivage (1931)
• Bourgeois de France et d'ailleurs (1932)
• Morceaux choisis (1936)
• Ballades (1938)
• Derniers poèmes (1945, посмертно)

• maxjacob.free.fr, біографічний сайт Макса Жакоба (фр.)
• Біографія Макса Жакоба на musee-beauxarts.quimper.fr (фр.)
• Сайт Ассоциации друзей Макса Жакоба (фр.) (фр.)
• Жакоб в Кемпере (фр.) (фр.)
• Жакоб-художник
• Kamber G. Max Jacob and the poetics of cubism. Baltimore: Johns Hopkins Press, 1971 (англ.)
• Peyre A. Max Jacob quotidien. Paris: J. Millas-Martin, 1976 (фр.)
• Schneider J.M. Clown at the altar: the religious poetry of Max Jacob. Chapel Hill: U.N.C. Dept. of Romance Languages, 1978 (англ.)
• Rogger-Andréucci Chr. van. Max Jacob: acrobate absolu. Seyssel: Champ Vallon, 1993 (фр.)
• Mousli B. Max Jacob. Paris: Flammarion, 2005 (фр.)
• Аполлинер Г. Макс Жакоб // Аполлинер Г. Эстетическая хирургия. СПб: Симпозиум, 1999. С. 486 (рос.)
• Воробьёва-Стебельская М. Б. Моя жизнь с художниками «Улья». М.: Искусство — XXI век, 2004 (рос.)
• Креспель Ж.-П. Повседневная жизнь Монмартра во времена Пикассо (1900—1910). М.: Молодая гвардия, 2000. — ISBN 5-235-02401-Х (рос.)

• Жакоб Макс // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — А — К. — С. 636. — ISBN 966-692-578-8.

• Монсеньор Макс / Monsieur Max — художній телефільм — Франція, 2006; реж. Габріель Агійон; вик. головн.ролі Жан-Клод Бріалі