Мікулов

Місто Нікольсбург було засновано 1410 року на місці поселення, закладеного 1279 року. 31 грудня 1621 року тут було укладено Мікулівську (Нікольсбурзьку) мирну угоду між угорським королем Габором Бетленом і Фердинандом II Габсбургом. Угорський король відмовлявся від корони, отримуючи частину Словаччини, Підкарпатської Русі й частину Північно-Східної Угорщини, а також герцогства Оппельн (Ополе) й Ратибор у Сілезії.

Первинно містом володів рід Ліхтенштейнів, а з XIX століття — Дитріхштейнів.

Місто Нікольсбург відоме також своєю єврейською громадою, яка відігравала важливу роль у єврейському житті Європи. З 1553 до 1573 рабином у Нікольсбурзі був ребе Льов, пізніше — рабин Праги, автор голема.

У 1836 році у Нікольсбурзькому гетто проживало 3 520 євреїв, працювало 12 синагог, тут був університет талмуду й центральний рабинат Моравії.

У 1866 році під час Австрійсько-пруссько-італійської війни у Нікольсбурзі 26 липня було укладено прелімінарний мир, за яким через деякий час було підписано Празьку мирну угоду.

До кінця Другої світової війни й наступної етнічної чистки німецькомовного населення, Нікольсбург був окружним містом (Kreisstadt) й центром округу Нікольсбург (Bezirk Nikolsburg), що включав до свого складу Eisgrub, Айсгруб, Лєдніце, Feldsberg, Фельдсберг, Вальтіце й десятки селищ. Після війни місто втратило адміністративний статус окружного центру, а сам округ було скасовано.

До 1938 року в місті було 8 000 жителів, з них 89 % німецькомовних[1] (за даними перепису населення 1910 року 89 % населення Південної Моравії було німецькомовним, за рахунок міграції до 1930 співвідношення німецькомовного населення зменшилось до 65 %, але сам Нікольсубрг залишився німецькомовним містом). Нікольсбург як і вся Південна Моравія підпав під етнічну чистку у 1945 —1946 роках, більшість населення міста — понад 90 % — було позбавлено громадянських прав, будь-якої відповідальності, включаючи особисту (обмеження у 15 кг особистих речей, окрім посуду, годинників та коштовностей), частково знищено в ході виконання Декретів Бенеша. Прикордонний Мікулов став останньою «станцією» у Брюннському марші смерті. Нині, населення Мікулова складається із повоєнних чеських, моравських та словацьких переселенців та їхніх нащадків, хоча в реальності в окрузі живе, принаймні, 12 етнічних груп.

У 1948 році чисельність населення становила 5 200 чоловік, нових переселенців з Чехії, Моравії та Словаччини.

У 1938 році в Мікулові була громада з 472 євреїв. Лише 110 з них змогли поїхати перед голокостом, решта 327 євреїв було знищено.

У таблиці, поданій нижче, євреї належать до німецькомовного населення, у XIX столітті їх число становило 3000—3600 чоловік[2].

• Мікуловський замок родини Дитріхштайн
• Піаристський коледж

• 
  Замок Дитріхштайн
• 
  Гробниця Дитріхштайн
• 
  Козина Вежа
• 
  Чумна колона Св. Трійці
• 
  Лицарський дім і вежа Костелу Св. Вацлава
• 
  Синагога на Гусовій вулиці

• Офіційний сайт
• Нікольсбург у Єврейській енциклопедії^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Округ Нікольсбург / Bezirk Nikolsburg на австрійського фонду Південної Моравії
• - округ Нікольсбург, міста й селища