Мала Курильська гряда

	Мала Курильська гряда ; рос. Малая Курильская гряда, яп. 小千島列島
	43°37′ пн. ш. 146°23′ сх. д.
Архіпелаг	Курильські острови
Акваторія	Тихий океан
Найбільший острів	Шикотан
Найвища точка	405,0 м
Населення (2010 рік)	2820 осіб
Країна	Японія
Регіон	Префектура Хоккайдо
	; Мала Курильська гряда

Мала Курильська гряда (рос. Малая Курильская гряда, яп. 小千島列島) — група островів з 6 великих та декількох дрібних островів і скель у Тихому океані, що входить до складу Курильських островів Сахалінської області Росії. Належність островів оспорюється Японією, яка вважає їх своєю територією. Та відносить до округу Немуро префектури Хоккайдо, а острови Хабомай — ще й до міста Немуро, центру округу.

Географія

Мала Курильська гряда

Острів Сікотан

Мала Курильська гряда складається з островів Хабомай та острова Сікотан, і простягається від острова Хоккайдо на схід, паралельно до Великої Курильської гряди. Протяжність гряди — близько 100 км. Загальна площа — 360,85 км².

Поверхня здебільшого рівнинна або полого-горбиста. На острові Сікотан поширені ялицево-смерекові ліси та рідколісся, а також чагарникові зарості, на інших островах ліси відсутні. Максимальна висота — 405,0 м.

Клімат помірний морський з сильним впливом тихоокеанських мас, із прохолодним літом та м'якою зимою.

На островах Малої Курильської гряди розташовані державний природний заказник федерального значення «Малі Курили» та державний природний заповідник «Курильський».

Історія

У середині XVII століття острови Малої Курильської гряди почали освоювати японці, після того, як 1643 року голландський мореплавець Мартен Ґеррітсен де Вріїз, вийшовши з Наґасакі на флейті «Кастрікум», та став першим європейцем який побував на Курильських островах. Він також дав назву двом з них: «Штати» (Ітуруп) та «Компанія» (Уруп).

На межі XVII–XVIII століть Росія, після приєднання Камчатки Володимиром Атласовим у 1697 році, почала також втручатися у справи Курил, тому періодично відбувалися зіткнення між японцями та росіянами. У 1855 році Російська та Японська імперії вперше офіційно розділили Курильські острови та Сахалін. За Сімодським трактатом до Японії відійшли острів Шикотан та острови Хабомай.

У 1875 році в Петербурзі було укладено нову угоду, за якою Росія поступилася Японії всіма Курильськими островами в обмін на Сахалін. Після російсько-японської війни 1904-1905 років до Японії був приєднаний також Південний Сахалін.

Територіальна суперечка

Територіальна суперечка між Японією та Росією, щодо приналежності островів Малої Курильської гряди, виникла в результаті окупації островів радянськими військами в 1945 року під час японсько-радянської війни. До окупації острови входили до складу округу Немуро префектури Хоккайдо, Японія. Після окупації вони були інкорпоровані до складу Южно-Курильського району Сахалінської області РРФСР. Японія не визнає російського суверенітету над островами, оскільки вважає їх своїми[1]. Так під час підписання Сан-Франциської мирної угоди 1951 року зі союзниками, Японія відмовилася від Курил та Південного Сахаліну[2], однак не визнала радянського суверенітету над ними[3]. СРСР, правонаступником якого є Росія, Сан-Франциську угоду не підписав, вважаючи Курили своїми на підставі домовленостей союзників в ході Другої світової війни[4]. Вирішення суперечки в міжнародних судових інстанціях блокується Росією. Територіальний диспут є головною перепоною для укладання мирного договору між Японією та Росією після Другої світової війни, стримуючи розвиток японсько-російських відносин.

Європейський парламент в резолюції «Відносини між ЄС, Китаєм і Тайванем і безпека на Далекому Сході», ухваленій 7 липня 2005 року закликав Росію повернути Японії «окуповані території» — Південнокурильські острова.

Острови Малої Курильської гряди

До складу Малої Курильської гряди входять острови Хабомай, що складаються з островів: Тараку, Харукарі, Шібоцу, Юрі, Акіюрі, Суйшьо, Кайґара, Моемошірі, Одоке та острови Кайба (складаюся з острова Тодо зі скелями Канакусо та Хокакі та острова Кабуто зі скелею Росок), та острів Сікотан з прилеглими островами і скелями: Ґоме, Осіма, Кодзіма, Камо, Комей та безіменний островів, загальною площею 264,13 км².

Назва (укр.)	Назва (яп.)	Назва (рос.)	Площа, км²	Максимальна висота, м	Широта	Довгота

Сікотан	色丹島	Шикотан	252,8	405,0	43°48′	146°45′
Шібоцу	志発島	Зелёный	58,72	24,7	43°30′	146°08′
Суйшьо	水晶島	Танфильева	12,92	15,6	43°26′	145°55′
Тараку	多楽島	Полонского	11,57	16,3	43°38′	146°19′
Юрі	勇留島	Юрий	10,32	44,6	43°25′	146°04′
Акіюрі	秋勇留島	Анучина	2,73	33,6	43°22′	146°00′
Кайба	海馬島	Осколки	1,5	38,4	43°35′	146°25′
Осіма	大島	Грига	1,26	70	43°45′	146°47′
Кодзіма	小島	Айвазовского	0,79	58,8	43°44′	146°42′
Харукарі	春苅島	Дёмина	0,7	34,7	43°25′	146°10′
Одоке	オドケ島	Рифовый	0,12	3,6	43°23′	145°52′
Моемошірі	萌茂尻島	Сторожевой	0,07	9,0	43°23′	145°29′
Кайґара	貝殻島	Сигнальный	0,0007	2,0	43°23′	145°51′

Дивись також

Примітки

Наші північні території. 2010 // Міністерство закордонних справ Японії.
The history of the Kuril Islands Dispute. RIA Novosti. 1 травня 2009. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 9 липня 2009.
Text of Gromyko's Statement on the Peace Treaty.New York Times, page 26, September 9, 1951
(рос.) О проблеме мирного договора в российско-японских отношениях. МЗС Росії. 22 липня 2005. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 26 липня 2009.

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.

[1] Наші північні території. 2010 // Міністерство закордонних справ Японії.

[rian_history-2] The history of the Kuril Islands Dispute. RIA Novosti. 1 травня 2009. Архів оригіналу за 15 липня 2013. Процитовано 9 липня 2009.

[3] Text of Gromyko's Statement on the Peace Treaty.New York Times, page 26, September 9, 1951

[midproblem-4] (рос.) О проблеме мирного договора в российско-японских отношениях. МЗС Росії. 22 липня 2005. Архів оригіналу за 21 червня 2009. Процитовано 26 липня 2009.