Проблема Північних територій

Виникла в результаті окупації островів радянськими військами в 1945 року під час японсько-радянської війни, складової Другої світової війни. До окупації острови входили до області Немуро префектури Хоккайдо, Японія. Після окупації вони були інкорпоровані до новоутвореної Південносахалінської області. Яка була 1947 р. об'єднана із Сахалінською. Невдовзі всі спірні острови, крім Ітурупу, увійшли до складу Южно-Курильського району, а Ітуруп — до Курильського району Сахалінської області РРФСР.

Японія не визнає російського суверенітету над Південними Курильськими островами і вважає їх своїми[1]. Зокрема, під час підписання Сан-Франциського мирного договору 1951 року із союзниками, Японія відмовилася від Курил та Південного Сахаліну[2], однак не визнала радянського суверенітету над ними[3]. СРСР, правонаступником якого є Росія, Сан-Франциський договір не підписав, вважаючи Курили своїми на підставі домовленостей союзників в ході Другої світової війни[4]. Вирішення суперечки в міжнародних судових інстанціях блокується Росією. Територіальний диспут є головною перепоною для укладання мирного договору між Японією і Росією після Другої світової війни, стримуючи розвиток японсько-російських відносин.

Європейський парламент в резолюції «Відносини між ЄС, Китаєм і Тайванем і безпеку на Далекому Сході», ухваленого 7 липня 2005 року закликав Росію повернути Японії «окуповані території» — південнокурильські острови.

Уряд США підтримує Японію в цій суперечці і визнає суверенітет Японії над «Північними територіями».

• 1855: встановлення двосторонніх відносин між Японією і Росію. За Сімодським трактатом Південні Курили визнавалися японськими, а Середні та Північні Курили  — російськими. Кордон між обома державами проходив між островами Уруп та Ітуруп. Сахалін визнавався спільним володінням.
• 1875: підписання обмінного Санкт-Петербурзького договору. Японія отримувала всі Курильські острови за передачу Південного Сахаліну Росії.
• 1905: підписання Портсмутського договору за результатами японсько-російської війни. Японія отримала територію Південного Сахаліну.
• 1941: підписано японсько-радянський пакт про нейтралітет.
• 1945: односторонній розрив пакту про нейтралітет Радянським Союзом, початок радянсько-японської війни. СРСР приєднує Південний Сахалін та всі Курили.
• 1946: одностороннє включення Курил і Південного Сахаліну до складу СРСР, депортація японського населення на Хоккайдо.
• 1951: укладання Сан-Франциського мирного договору між Японією і союзниками в Другій світовій війні. СРСР підписати відмовився.
• 1956: підписання радянсько-японської декларації. СРСР пообіцяв повернути Японії Шикотан і острови Хабомай з Південних Курил після підписання мирного договору, але договору підписано не було.

• 21 травня 1938 року в Римсько-католицькій церкві була утворена «Апостольська префектура Карафуто»[5] (лат. Apostolica Praefectura Karafutoensis), яка поширювалася на терени колишньої японської префектури Карафуто й входила до складу Іркутської діоцезії святого Йосипа на території Росії. Останнім Іркутську діоцезію очолював єпископ-поляк Єжи Мазур, що носив титул «ординарій єпископа святого Йосипа й адміністратор префектури Карафуто». МЗС Росії негативно розцінило використання в єпископській титулатурі японської назви «Карафуто», й 2002 року заборонило Мазуру в'їзд до країни «з метою збереження безпеки Російської Федерації»[6][7]. Після цього 10 квітня 2002 року апостольська префектура Карафуто була перейменована на «Південно-Сахалінську» (лат. Apostolica Praefectura Sachaliniana Meridionalis) з прямим підпорядкуванням Ватикану[5].

• Скелі Ліанкур
• Острови Сенкаку

Проблема Північних територій // 『日本大百科全書』 [Енциклопедія Ніппоніка]. — 第2版. — 東京: 小学館, 1994—1997. — 全26冊. (яп.)