Окупація Японії

Окупа́ція Япо́нії  — період в історії Японії з 1945 по 1952 роки, коли країна була окупована силами союзників після поразки у Другій світовій війні. Ця іноземна присутність відзначає єдиний раз в історії Японії, коли вона була окупована іноземною державою[1]. З підписанням 8 вересня 1951 мирного договору у Сан-Франциско Японія відновила себе як рівноправний член світової спільноти, а 28 квітня 1952, разом із набуттям чинності договору, повернула собі суверенітет і поклала край окупації.

Японська імперія (1945–1947)
大日本帝國
Dai Nippon Teikoku
Японія (1947–1952)
日本国
Nippon-koku
Окупація Японії
Військова окупація

1945 – 1952 ↓


Згори: Цивільний та морський прапор
Знизу: Державний прапор		 Емблема імператора
Розташування Японії
Карта Японії під союзною окупацією
  1. Японський архіпелаг, що перебуває під владою Верховного Головнокомандувача союзних держав, чинна 1945–1952 (за винятком Іво Дзіми, під владою США до 1968 року, і Окінави, під владою США до 1972 року)
  2. Японський Тайвань та Острови Спратлі, передані під владу Китаю
  3. Префектура Карафуто та Курильські острови, передані під владу СРСР
  4. Японська Корея на південь від 38-го паралелі, підпорядкованої військовому уряду армії США в Кореї, в 1948 році отримала незалежність як Південна Корея
  5. Квантунська область, окупована Радянським Союзом 1945-1955, передана під владу КНР в 1955 році.
  6. Японська Корея на північ від 38-ї паралелі, передана під владу Радянської цивільної адміністрації, в 1948 році отримала незалежність як Північна Корея
  7. Південний Тихоокеанський мандат, окуповані Сполученими Штатами в 1945-1947 роках, перетворені в підопічну територію Тихоокеанські острови в 1947 році
Столиця Токіо
Мови Японська
Державний устрій Військова окупація
Військовий губернатор Японії
 - 1945 — 1951 Дуглас Макартур
 - 1951 — 1952 Метью Ріджвей
імператор
 - 1926 — 1989 Хірохіто
Історичний період період Сьова (Холодна війна)
 - Капітуляція Японії 10 серпня 1945
 - Сан-Франциський мирний договір 28 квітня 1952
Попередник		Наступник
Японська імперія
Японія
Цивільна адміністрація США на островах Рюкю
Вікісховище має мультимедійні дані
за темою: Окупація Японії

Окупаційна політика

Політика демократизації
  • Директива про ліквідацію обмежень політичних та релігійних свобод та інших цивільних прав (4 жовтня 1945).
  • Дозвіл діяльності заборонених в роки війни профспілок (1946).
  • Дозвіл діяльності опозиційних політичних партій, включаючи КПЯ та СПЯ.
  • Надання виборчого права жінкам.

У грудні 1945 року на основі директиви окупаційної влади синтоїстська релігія була відокремлена від держави, а в новорічному зверненні до народу 1946 року імператор публічно відрікся від свого «божественного походження» (див. Нінген-сенген).

Економічна політика

1) Ліквідація дзайбацу (великі монополістичні концерни).

2) Аграрна реформа 1946- 1949 років , в результаті якої поміщицьке землеволодіння було практично знищено, а з орендарів селяни стали власниками землі. Групу розробників реформи очолив американський економіст Вольф Ладежінскій . У процесі реформи у великих землевласників були примусово викуплені близько 5 800 000 акрів (близько 2 млн 300 тис га) землі, що становило близько 38% сільськогосподарської землі країни. Викуплені землі були продані на умовах тривалої розстрочки селянам, до того моменту орендувала цю землю у поміщиків. Інфляція швидко обнулила борги селян з викупу і до 1950 року колишні орендарі перетворилися в три мільйони селян-власників. Такий підсумок реформи поклав кінець влади великих землевласників і значною мірою ліквідував соціальну базу для лівацьких настроїв в японській селі.

3) «Лінія Д. Доджа» (1949- 1950 ) - лінія стабілізації японської економіки, розроблена американським фінансистом Д. Додж. Важливою частиною «лінії Доджа» була здійснена в 1949 році реформа податкової системи Японії, проект якої був розроблений групою американських експертів на чолі з Шоупом. Суть реформи полягала в збільшенні податків з метою подолання інфляції та стабілізації економіки. Центральне місце в ній займали прямі податки , в основу яких було покладено принцип прогресивного прибуткового податку . Головним підсумком фінансової реформи Доджа стало те, що був зверстаний і прийнятий до виконання бездефіцитний державний бюджет , при якому доходи не просто покривали витрати, але і значно перевищували їх. Ця фінансова реформа також справила благотворний вплив на стан зовнішньої торгівлі Японії: стабілізувала єну і дозволила вийти державі з тривалої фінансової кризи. У 1945 році окупаційною владою розпочато випуск в обіг окупаційних єн, які перебували в обігу паралельно з японською єною. У 1948 році окупаційна єна була вилучена з обігу, за винятком Окінави, де вона була оголошена єдиним законним платіжним засобом, повністю замінивши в обігу японську єну.

Примітки
  1. The Metropolitan Museum of Art. Heilbrunn Timeline of Art History: Japan, 1900 a.d.–present. Архів оригіналу за 18 червня 2009. Процитовано 1 лютого 2009.

Література
  • John W. Dower, Embracing Defeat: Japan in the Wake of World War II. Norton, 1999. ISBN 0-393-04686-9
  • Howard B. Schonberger: Aftermath of War. Americans and the Remaking of Japan, 1945–1952. Kent University Press, Kent, Ohio/ London 1989, ISBN 0-87338-369-9.
  • Grant Kohn Goodman: America's Japan: The First Year. 1945–1946. Fordham University Press, New York 2005, ISBN 0-8232-2515-1.
  • Aldous, Christopher, and Akihito Suzuki. Reforming Public Health in Occupied Japan, 1945–52: Alien Prescriptions? (Routledge, 2012) ISBN 978-0-203-14282-0
  • Winfried Scharlau: Der General und der Kaiser. Die amerikanische Besatzung Japans: 1945–1952. Hauschild Verlag, Bremen 2003, ISBN 3-89757-197-8.
  • La Cerda, John. The Conqueror Comes to Tea: Japan under MacArthur. Rutgers University, 1946.
  • Mark Gayn (Dec 15, 1989). Japan Diary. Tuttle Publishing.
  • Richard B. Finn (1992). Winners in Peace: MacArthur, Yoshida, and Postwar Japan. University of California Press. с. 112–114.
  • Rinjirō Sodei; John Junkerman; Shizue Matsuda (Jan 1, 2006). Dear General MacArthur: Letters from the Japanese During the American Occupation. Rowman & Littlefield. с. 31–42.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.