Мала Павлівка
Мала́ Павлі́вка — село в Україні, в Охтирському районі Сумської області. Населення становить 1732 осіб. Орган місцевого самоврядування — Малопавлівська сільська рада.
| село Мала Павлівка | |
|---|---|
 Сільський краєвид. (1912 рік) | |
| Країна |  Україна |
| Область | Сумська область |
| Район/міськрада | Охтирський район |
| Рада | Малопавлівська сільська рада |
| Облікова картка | Мала Павлівка |
| Основні дані | |
| Населення | 1732 |
| Поштовий індекс | 42730 |
| Телефонний код | +380 5446 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 50°16′51″ пн. ш. 34°33′15″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
184 м |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 42730, Сумська обл., Охтирський р-н, с. Мала Павлівка |
| Карта | |
  Мала Павлівка | |
 Мала Павлівка  Мала Павлівка | |
| Мапа | |
| |
Географія
Село Мала Павлівка знаходиться між річками Ташань і Грунь. На відстані до 1,5 км розташовані села Кударі, Закаблуки, Бурячиха і Обертень (зняте з обліку в 1988 році). Поруч проходить автомобільна дорога Т 1705. До районного центру — 35 км.
Історія
Село відоме з другої половини XVII століття.
Ознаки життя людей до нашої ери та в середні віки — численні кургани-поховання навкруг села. Поселення на місці сучасної Малої Павлівки виникло в середині 17 сторіччя. Заселяли його козаки та селяни переселенці з правобережжя Дніпра. Це поселення віносилося до Грунських хуторів. На початку 40-х років 17 сторіччя ці землі пожалувані ротмістрові литовської сторожової охорони в Зінькові Григорію Павловичу, котрий збудував тут першу церкву Петра і Павла та дав назву цьому поселенню Павловочка, чк воно і називалося до середини 19 сторіччя. Пізніше Павлович або його нащадки жалують село зновствореному чоловічому монастиреві в селі Скелька. Відтоді — це монастирське село. Перший спомин про нього ми знаходимо в документі гетьмана Розумовського, де вказується, що «сельцо Павловочка» надано Скельському монастирю в 1681 році. В селі проживало козаче та селянське населення. Посполиті(селяни) були власністю Скельського монастиря, козаки відбували службу в складі Грунської сотні.
На початок 17 сторіччя тут проживало 1056 чоловік. Малася церква Петра і Павла. З 1810 року селом володіє один з нащадків Грунського сотника Василя Бразоля — Євген Бразоль, що будує тут родовий маєток і джає початок відомому на Полтавщині поміщицькому роду. Тут видобувають селітру, випалюють цеглу. За селом багато вітряних млинів. Люди займаються вирощуванням сільськогосподарських культур, розводять худобу.
У 1902 році збудована кам'яна церква Петра і Павла — окраса всього краю. До революції це було невелике але доволі заможне село. Малася трьохкласна школа, лікарня для сифілітичних хворих, народна сходня. Навкруги села розкинулися такі хутори: СоловЇ, Куликівщина, Бесарабів хутір, Качанів хутір, Щомин хутір, Вакуловщина, Закаблуків хутір, Бурячиха, Обертень, Євгенталь, Шевченки, Неплатино. В основному землі навкруг села належали поміщикам Бразолям.
Радянська влада
1961 року — почалася експлуатація Качанівського нафтового родовища. 1978 року — запущений Качанівський газопереробний завод.
Відомі люди
Народились
- Бразоль Григорій Євгенович — останній предводитель дворянства Зіньківського повіту (з листопада 1892). Камергер Миколи ІІ.
- Бразоль Лев Євгенович — перший в Росії лікар-гомеопат. Засновник Російського гомеопатичного товариства.
- Бразоль Сергій Євгенович — громадський діяч, чиновник, гофмейстер Миколи ІІ.
- Євген Глива — український легкоатлет.