Малгожата Шейнерт

Закінчила Жіночий загальноосвітній ліцей імені Емілії Плятер у місті Біла Підляська. Випускниця Варшавського університету факультету журналістики. Вона керувала відділом журналістики в тижневику Literatura. У серпні 1980 року Малгожата Шейнерт допомагала редагувати страйковий бюлетень у Верфі імені Варського в Щецині. Після оголошення воєнного стану, вона співпрацювала з підпільною пресою. У 1984 році письменниця виїхала до Сполучених Штатів, де вона працювала в Nowym Dzienniku. У 1986 році вона повернулася до рідного краю і стала однією із засновників «Gazety Wyborczej», в якій 15 років керувала відділом репортажу і за цей час підготувала цілу плеяду блискучих репортерів.

Зустріч присвячена книзі «Чорний сад» Малгожати Шейнерт 12 лютого 2008 року в місті Нікішовець. З мікрофоном Малгожата Шейнерт.

Малгожата Шейнерт дебютувала у 1972 році з книгою Borowiki przy ternpajku, у якій розповідається про мешканців Сполучених Штатів, які мають польське походження. Вона також є авторкою книги «Чорний сад» про околиці Катовиць: Нікішовець та Гішовець, яка була видана у 2007 році. Ця книга була удостоєна Громадської премія ЗМІ «Коґіто» та «Верхньосілезький Тацит», а також була фіналісткою літературної премії «Ніке»[1], літературної премії Гдиня та літературної премії Центральної Європи «Ангелус»[2] у 2008 році.

Її книга Острів ключ була номінована на літературну премію «Ніке» у 2010 році[3], а книга про Занзібар Дім черепахи – 2012 році, і була однією з семи фіналістів премії[4][5].

Разом із Романом Залуським є сценаристкою фільму «Якщо знайдемо одне одного».

5 червня була нагороджена Офіцерським Орденом Відродження Польщі за видатні заслуги у формуванні незалежної преси в Польщі, за ті цінності, які лягли в основу польських демократичних змін, за внесок у розвиток сучасної публіцистики і дотримання високих стандартів у журналістиці.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Малгожата Шейнерт