Маловисківський цукровий завод

Цукровий завод у містечку Мала Виска Маловисківської волості Єлизаветградського повіту Херсонської губернії Російської імперії було збудовано у 1899—1899 рр. і розпочав роботу у жовтні 1899 року. Першого сезону підприємство виробило цукру на 320 тис. рублів[1].

У ході громадянської війни містечко окупували австро-німецькі війська, які у листопаді 1918 року, перед відступом, пограбували цукровий завод та інші підприємства. Завод постраждав, але надалі був відновлений і відновив роботу, а 15 вересня 1921 для забезпечення заводу сировиною було створено перше товариство з обробки землі[1].

У 1921/22 господарському року завод виробив 38 тис. пудів цукру, 1924/25 року - 602 тис. пудів. У 1924 році тут працювало 476 постійних та понад 1000 тимчасових працівників. У цей час при заводі діяв червоний клуб, який прискорив процес ліквідації безграмотності серед населення[1].

2 жовтня 1924 року заводу було присвоєно назву «Пролетар» (на честь робітничої газети «Пролетар», редакція якого взяла шефство над заводом і вручила їм Червоний прапор)[1].

У 1941 році, перед початком війни завод виробляв 52 тис. центнерів цукру, на ньому працювали 1200 робітників, 62 службовці, а також 32 інженери і техніка[1].

У ході Великої Вітчизняної війни 1 серпня 1941 року селище міського типу Мала Виска було окуповане німецькими військами. В умовах окупації тут розпочала діяльність радянська підпільна організація, учасники якої з числа працівників цукрового заводу перешкоджали вивезенню готової продукції, виводили з ладу обладнання, а також із ризиком для життя врятували привезений на переплавку пам'ятник Леніну (після війни він був встановлений на колишньому місці у міському). парку). 13 березня 1944 року радянські війська звільнили селище і почалося відновлення заводу, що лежав у руїнах[1].

У жовтні 1944 року завод дав перший цукор[1].

В 1967 завод виконав річний виробничий план на 102,1%[1].

1970 року завод виробив 733,5 тис. центнерів цукру[1].

В цілому, в радянські часи цукровий комбінат входив до числа найбільших підприємств міста[2][3][4], на його балансі знаходилися один з двох міських дитячих садків, заводський клуб, заводський медпункт та інші об'єкти соціальної інфраструктури[1].

Після проголошення незалежності України завод перейшов у відання Державного комітету харчової промисловості України. Надалі, державне підприємство було перетворено на відкрите акціонерне товариство. У травні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію заводу[5].

3 вересня 2009 року господарський суд Кіровоградської області визнав завод банкрутом[6].

Пізніше заводська нафтобаза та бурякопункти цукрового заводу були виведені зі складу підприємства та припинили функціонування (у січні 2019 року вони були запропоновані на продаж як ділянки під забудову)[7].

• сторінка заводу в каталозі провідних підприємств України