Малюк (персонаж Астрід Ліндгрен)

Сванте Свантесон (швед. Svante Svantesson, в англійському перекладі — Eric Ericson[1]) на прізвисько Малюк (швед. Lillebror — «братик») — популярний літературний персонаж, створений шведською письменницею Астрід Ліндгрен, головний (поряд з Карлсоном) герой трилогії про Малюка та Карлсона . В Україні також широко відомий за мультфільмом з продовженням режисера Бориса Степанцева, що є її екранізацією [2].

Малюк
Значима особа Карлсон
Творець Астрід Ліндгрен
Персонаж твору Малюк і Карлсон, який живе на даху, Karlsson Flies Againd, Karlsson is Sneaking Around Againd, Найкращий у світі Карлсон, Малюк і Карлсон, Малюк і Карлсон, який живе на даху (фільм), Karlsson-on-the-Roofd і The Kid and Carlsson. The Little Princed
Наративна роль основний геройd

Походження персонажа

Веселим і життєрадісним повістям про Малюка та Карлсона передував зовсім інший за настроєм літературний твір авторки: збірка казок «Крихітка Нільс Карлсон», що вийшов у 1949 році. Тут у героїв цих казок, дітей, які нерідко страждають від холоду, самотності чи хвороб, вперше з'являються вигадані друзі: крихітка Нільс Карлсон, домовеня, жива лялька, невидима сестра і, нарешті, пан Лільонкваст. Останній — герой оповідання «У країні між світлом і темрявою» — це «чарівний дядечко», який носить гострокінцевий капелюх, водить дітей у подорожі неймовірними місцями, що асоціюються з царством смерті, і втішає придуманою ним приказкою «Це не має жодного значення. Ні найменшого значення в Країні Між Світлом і Пітьмою»[3].

Біографія та портрет персонажа

Повісті про Малюка та Карлсона, перша з яких опублікована в 1955 році, вирішені зовсім в іншому ключі, ніж казка 1949 року, що має певні сюжетні паралелі.

Малюк Сванте Свантесон — благополучна дитина, яка належить до типового середнього класу сім'ї, яка живе в Стокгольмі. Він третя дитина у сім'ї. У квартирі сім'ї Свантесонів п'ять кімнат, у кожної дитини — своя, камін у вітальні, в якій родина збирається вечорами, у буфеті зберігається столове срібло, мама Малюка — домогосподарка: вона чудово готує тефтелі[3][2] та булочки з корицею. Останні дуже любить Малюк[4].

На початку першої книги маленькому Сванті сім років. На початку червня йому виповнюється вісім років[5]. Маленький Сванте в книзі описаний як «найзвичайніший малюк», у якого «блакитні очі, немиті вуха та розірвані на колінах штанці»[6]. Наголошується, що має добрі блакитні очі. Але в той же час він може побитися[4], образитися або сказати образу[7] . При цьому Малюк «не вмів довго злитися»[4].

Малюк — улюбленець усієї своєї сім'ї. Його часто балують, але незважаючи на це він нерідко почувається самотнім і незрозумілим[6]. Брат і сестра Малюка, 14-річний Боссе і 13-річна Бетан, значно старші за нього. Їх хвилюють насамперед особисті проблеми та інтереси[3]. Батьку та мамі теж часто не до Малюка. У Малюка є двоє друзів-однокласників, але і з ними він не близький, кажучи, що вони «на рідкість дурна вигадка»[4].

Характер Маля та його розвиток

Характер Малюка протиставлений характеру Карлсона [8], який є досить егоїстичним створенням з яскраво вираженими рисами трикстера. Самого ж Сванте відрізняють чуйність, ранимість та щирість [9]. Такий сором'язливий, вдумливий і ранимий молодший братик, виписаний з великою ніжністю, не раз з'являється на сторінках книг Ліндгрен: це Пелле з «Ми — на острові Сальткрока», Боссе з «Ми всі з Гамірного» тощо. Кайса Ліндстен припустила, що поява подібного персонажа у письменниці віщувало формування у шведському суспільстві феміністичного ідеалу домашнього чоловіка[3].

Незважаючи на свідчення реального існування Карлсона, описані в книгах трилогії, Астрід Ліндгрен дає достатньо підстав вважати його плодом фантазії маленького Сванте Свантесона, його альтер-его, що виникло в результаті психологічної компенсації. Зокрема, Карлсон зазвичай з'являється, коли хлопчик відчуває самоту [10] . Синдром Карлсона — психологічна особливість дітей 3-7 років, які відчувають потребу в уявному товаришові[11].

Книги про Малюка та Карлсона багато в чому побудовані як роман виховання: Малюк росте, і перед ним постійно ставиться вибір між веселими інфантильними життєвими принципами Карлсона і мораллю своїх батьків; він поступово приходить до їх синтезу та примирення [10]. Виховний підтекст нескладно побачити в сценах «моралізаторства [sic] домомучительки», яка у Ліндгрен представлена як досить жорстке протистояння занадто суворої виховательки з егоїстичним Карлсоном, і результат «моралізаторства» [sic] змушує відчути себе нещасними всіх трьох[12].

Важливим для розуміння образу Малюка є його міркування про кохання. Зокрема, з усієї розмови про те, чи не доведеться Сванте одружуватися зі «старою дружиною» свого старшого брата Боссе, подібно до того, як він доношує одяг брата, і чи не можна йому, коли він виросте, одружитися з мамою, яка у Ліндгрен[13], незважаючи на явну фрейдистську проблематику, вирішено з напрочуд м'яким гумором і тактом. Їх продовженням можна вважати рефлексію Малюка у відповідь на питання мами, чи кохає він Гуніллу, про свою любов до батьків, брата і сестри (хоча він і часто сердиться на Босі та Бетан), Карлсону, який живе на даху, та однокласниці Гуніллі, з якою він «може… одружиться… коли виросте, бо хочеш не хочеш, а дружину мати треба» [14].

У театрі та кіно

Зовнішність та біографія

У мультфільмах «Малюк і Карлсон» та «Карлсон повернувся» «дрібнобуржуазні» атрибути життя родини Свантесон були опущені, так само, як і вказівки на Швецію[15]. Батьки Сванте набувають рис архетипових радянських інтелігентів, інженерно-технічного персоналу (ІТП): обидва ходять на роботу, носять окуляри, а батько — ще й бороду, останній любить читати газети і палить трубку [2] . Десятиліттям їхній вигляд був запозичений для мультфільму «Троє з Простоквашино»: приблизно так само намальовані батьки Дяді Федора (особливо це стосується батька, який зовні відрізняється лише відсутністю окуляр)[16].

Щодо типової зовнішності Малюка, режисер Борис Степанцев скористався тут своїм попереднім досвідом. Обличчя і волосся Малюка з мультфільму намальовані на зразок головного героя попереднього мультфільму «Вовка в Тридев'ятому царстві». Майже не змінився порівняно з Вовкою і голос мультиплікаційного героя, хоча Клара Румянова, яка озвучувала Малюка, додала до нього смутку [17].

У мультфільмі справжнє ім'я Малюка — Сванте — ніяк не фігурує, воно зникло звідти разом з більшою частиною прикмет Швеції та Стокгольма (так з мультфільму пропадає район Васастан, натомість з'являються двоповерхові автобуси та англомовні заголовки газет) [2].

Характер

Скромний, мріючий, дружелюбний.

У книзі моменти самотності Малюка обумовлені його віком (його брат і сестра — значно старші та з іншими інтересами, а його особиста соціалізація тільки починається, незважаючи на те, що він уже ходить до школи), у мультфільмі воно здається значно непереборнішим [18].

Втрачена у мультфільмі та динаміка розвитку характеру, дорослішання маленького Сванте. Так, із радянського мультфільму випала важлива, з погляду психологічного символізму, зустріч Карлсона з батьками Малюка на дні народження останнього [18]. Прибраний з мультфільму і досить глибокий психологізм сцени «приборкання домомучительки» — у мультфільмі і Карлсон, і Фрекен Бок просто грають свої ролі, не ображаючи один одного по-справжньому[12].

У Ліндгрен реальне цуценя, яке дарують Малюку на день народження наприкінці першої книги, не є антагоністом Карлсона, гостя зі світу уяви. Той грає зі цуценям, дарує дитині «собачий свисток». У мультфільмі ж Карлсон (а не мама, як у книзі), з'явившись утішати Малюка, коли той думає, що собаку йому не подарують, з образою в голосі каже «А як же я, адже я ж краще за собаку» і при появі цуценя зникає. Вперше ця опозиція проявляється в рецензії на казку Астрід Ліндгрен, під назвою «Найдитячіша книга», яку Володимир Глоцер опублікував у першому номері часопису «Сім'я та школа» за 1966 рік. У ній написано про «провалля», що розділяє світ батьків зі світом дитинства, в якому живе Малюк, і уособленням якого є Карлсон, про неправдоподібність зустрічі Карлсона з батьками. Глоцер говорить про суперництво Карлсона і собаки, слідуючи, мабуть, логіці мами Малюка, яка вважає, що, коли у сина буде собака, уявний друг йому не буде потрібен, і ставить питання «Хто Малюкові потрібніший і дорожчий?», відповідаючи на нього — «Карлсон» [18].

У мультфільмі образу Малюка супроводжують музичні теми, що виконуються на дерев'яних духових, дзвіночках і ксилофоні (у той час як для Карлсона «його» інструментом є джазовий саксофон). Тема самотності Малюка у музичному плані вирішена як варіація на тему пісень Новели Матвєєвої «Караван» та «Будинки без дахів». Цей мотив надає його самотності «дорослих» (або принаймні підліткових) ноток [19].

При перенесенні на екранний формат образ Малюка був помітно збіднений. Схожа трансформація відбулася з персонажем приблизно водночас при адаптації до театральної сцени. Софія Прокоф'єва пише в 1968 п'єсу за повістю Ліндгрен; її перша і найвідоміша постановка належить режисерові Маргаріті Мікаелян із Московського театру Сатири [20]. Роль Малюка у ньому виконує актриса Тамара Муріна, у телеверсії цю роль озвучує Марія Виноградова.

І в мультфільмі, і в спектаклі Малюк втратив не тільки ім'я, а й майже цілком — рефлексію. З усієї розмови про те, чи не доведеться Сванте одружуватися зі «старою дружиною» свого старшого брата Боссе, подібно до того, як він доношує одяг брата, і чи не можна йому, коли він виросте, одружитися з мамою, у мультфільмі залишилася лише перша фраза. Втрачені й інші міркування Малюка про кохання [14].

Інші екранізації

Сучасну шведсько-німецьку екранізацію казки (погано прийняту багатьма критиками, які порівнювали її з радянським мультфільмом) відрізняє дбайливе ставлення до оригіналу. Персонажів шведського мультсеріалу малювала художниця Ілон Вікланд, яка ілюструє Астрід Ліндгрен з 1954 року. Проте її ілюстрації (зокрема образ Малюка) не відрізняє харизматичністю[21], характерна для роботи Анатолія Савченка у радянській екранізації.[22]

Примітки
  1. Maeots O. Karlsson Flies over Russia: Astrid Lindgren's Books in Russia // Bookbird. — 2004. — Т. 42, № 1 (19 лютого). — С. 19—23.
  2. Майофис, 2008, с. 263—266, Минус Швеция, минус рефлексия.
  3. Кайса Еберг Ліндстен (переклад Ганни Поліванової). Астрид Линдгрен и шведское общество // Неприкосновенный запас. — 2002. — № 1 (21) (19 февраля). Архівовано з джерела 22 грудня 2015.
  4. «Малыш и Карлсон, который живёт на крыше», глава 4
  5. «Настало літо. Заняття в школі закінчилися, і Малюк збиралися відправити в села, до бабусі. Але до від'їзду мала ще статися одна важлива подія — Малюкові виповнилося вісім років». Астрід Ліндгрен, «Малюк та Карлсон, який живе на даху» Карлсон приходить на день народження. Переклад з шведської Лунгіної
  6. «Малыш и Карлсон, который живёт на крыше», глава 1
  7. «Малыш и Карлсон, который живёт на крыше», глава 3
  8. Исаева, 1958.
  9. Майофис, 2008, с. 251, Постановочный бум.
  10. Майофис, 2008, с. 246—248, Карлсон после XX съезда.
  11. Светлана Хренова Синдром Карлсона // Интернет-газета Единый мир, 31 января 2010
  12. Майофис, 2008, с. 273—274, Экран и сцена.
  13. Гинтарас Теодорович Хоментаускас. Семья глазами ребенка. — Рама Паблишинг, 2010. — С. 5. — ISBN 978-5-91743-011-9, 978-5-91743-013-3.
  14. Майофис, 2008, с. 266—267, Минус Швеция, минус рефлексия.
  15. За исключением мелких деталей: адреса в газете, начинающегося с города Стокгольм, трех корон на футболке у Боссе — центрального элемента герба Швеции и т. п.
  16. Елена Барабан. Фигвам утилитариста → Идеальные герои идеального мира // Весёлые человечки: культурные герои советского детства. — Новое литературное обозрение. Научная библиотека, 2008. — Вип. LXXIV (19 лютого). — С. 447—448. — ISBN 978-5-86793-642-6.
  17. Майофис, 2008, с. 268, Новаторы-традиционалисты.
  18. Майофис, 2008, с. 248—250, Рождение мифа.
  19. Майофис, 2008, с. 270—271, Новаторы-традиционалисты.
  20. Майофис, 2008, с. 250—254, Постановочный бум.
  21. DA. Karlsson on the Roof. Time Out.
  22. Майофис, 2008, с. 241—244, Отдайте наши плюшки!.

Література
  • Мария Майофис. Милый, милый трикстер: Карлсон и советская утопия о «настоящем детстве // Весёлые человечки: культурные герои советского детства. — Новое литературное обозрение. Научная библиотека, 2008. — Вип. LXXIV (19 лютого). — С. 241—286. — ISBN 978-5-86793-642-6.
  • Кайса Эберг Линдстен (переклад Ганни Поліванової). Астрид Линдгрен и шведское общество // Неприкосновенный запас. — 2002. — Т. 1, № 21 (19 февраля).
  • А. Исаева. Малыш и Карлсон, который живёт на крыше // «Иностранная литература». — 1958. — № 2 (19 лютого). — С. 200.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.