Малюнки Джакомо Кваренгі

Життя і діяльність Джакомо Кваренгі (1744—1817) збіглися зі зміною стилістики пізнього італійського бароко на класицизм та його різновид — палладіанство. Як архітектор-практик, Кваренгі представник того покоління, котре безумовно обрало класицизм і залишалось його прибічником впродовж всього творчого шляху.

На художні смаки митця-початківця значно вплинули трактати Андреа Палладіо (1508—1580). Сам Кварнгі так описував власний захват від рекомендацій свого уславленого попередника —

... Небу завгодно було, аби в руки мої випадково потрапив Палладіо в одному з найкращих видань. Ви ніколи не повірите, яке враження справило на мене це видання. Тоді я усвідомив, що мав повне переконання в тому, бо обрав ( до цього випадка ) неправильний напрямок в навчанні.[1]

Юнак перетворився на молодика і в 24 роки був налаштований досить радикально, бо записав

...Треба викинути геть вже засвоєні настанови... Спалити всі зроблені кресленики... Необхідно було вступити на інший шлях, аби досягти чогось вдалого

.

Палладіо радить вивчати твори Вітрувія — і той стає авторитетом і для Кваренгі. Палладіо вважав античну архітектуру Стародавнього Рима зразковою, бо за його уявою давньоримські архітектори ніколи не відхилялись від деяких базових настанов і законів у власній архітектурній практиці. Тепер Кваренгі кидається вивчати античні руїни і залишки давньоримських споруд, аби усвідомити ці вже вироблені базові закони, засвоїти і дотримуватись їх у власній практиці.

Навіть в цьому проглянув перший недосконалий принцип нової хвилі європейського класицизму, який ідеалізували його прибічники 18 століття. До недоліків стилю класицизм і його нащадка академізму належить приреченість до постійних повторів вироблених зразків, швидке падіння в стеріотипні рішення, консервація вироблених рішень. Доходило до механічного, некритичного переносу вже створених проектів із однієї кліматичної зони до іншої. Серед таких прикладів — копії італійської вілли Ротонда — в Британії, Палладіїв міст в парку Царського Села тощо. Міст був скопійований з проекту Андреа Палладіо архітекторм В. Неєловим і вибудований в 1772—1774 роках[2]. Реакцією на помірковану, малоемоційну архітектуру класицизму стають романтичні течії — псевдоготика, шинуазрі, туркоманія, єгиптоманія, що охопили практично всі країни Західної Європи. Це і дозволяло досягти різноманітності і відійти від нудного, монотонного використання одноманітних колонад, трикутних фронтонів, портиків, однакових що в Британії, що в Росії, що в Бразилії тощо.

Тому недоліком проектних рішень Кваренгі будуть і монотонність, і малоемоційність його архітектури, і некритичний перенос вже створених проектів із однієї кліматичної зони до іншої. Пласкі і невисокі дахи зі спекотної Італії — не пристосовані до умов північних країн. Так, в Швеції і Росії з їх суворими зимами і снігопадами, такі дахи погано відводять воду і довго утримують сніг. Довгі анфілади сприяють протягам і логічно сприяють хворобам мешканців. Нарешті, давньоримська архітектура — чужорідне явище на землях, не охоплених давньоримською цивілізацією і не підтримане національною традицією. Палладіанство — штучне в Російській імперії — не спиралось на національну архітектурну традицію і обслуговувало лише привілейовані стани суспільства в їх гонитві за модними європейськими зразками. В Італії важко формувалась традиція ансамблю. Тому в містах мало ансамблів і є безліч окремо вибудованих цікавих споруд, мало пов'язаних з архітектурним оточенням. Джакомо Кваренгі так і не опанував майстерність побудови ансамблю і в Російській імперії, в практиці залишився архітектором цікавих, але окремо побудованих споруд. Особливо цей прорахунок освіти Кваренгі висвітлило будівництво петербурзької Біржі на Василівському острові. Вибудована Біржа ніяк не була пов'язана з оточенням, ігнорувала важливі аспекти сприйняття з берегів Неви, не була вписана ні в який ансамбль. Біржа Кваренгі не використовувалась, пізніше була вщент зруйнована. А саме будівництво було марною витратою державних коштів. І лише прихильність імператриці позбавила його судового позову і покарання. Помилки і прорахунки Кваренгі виправив француз-архітектор Тома де Томон, котрий і вибудував нову, вдалу Біржу, бо був майстром ансамблів і монументальних архітектурних образів непалладіанського напрямку.

Дж. Кваренгі. Триумфальна арка, проект-малюнок. Третьяковська галерея, Москва.

Як всі юнаки, Кваренгі мав власний період пошуків себе в цьому світі. І первісно обрав кар'єру художника, для чого прибув в Рим. Художню освіту він почав опановувати в майстерні відомого римського художника Антона Рафаеля Менгса (1728—1779), мандрівного майстра, німця за походженням. Бажаючи зробити кар'єру надвірного художника, Менгс прийняв запрошення від короля Іспанії Карла III Бурбона і відбув у Мадрид. Фактично Кваренгі був покинутий напризволяще. Аби продовжити обране навчання, Кваренгі перейшов в майстерню другорядного художника, земляка. Ним був Стефано Поцци (1707—1768)[3] В майстерні Поцци Кваренгі практикував три роки і залишився прихильником малювання на все життя. До Поцци в майстерню приходило чимало архітекторів. Спілкування з ними перейшло в приязнь і до архітектури. Це вплинуло на зміну планів Кваренгі, котрий покинув живопис і почав завзято опановувати будівельні технології та архітектуру. Його вчителі на цьому етапі — П'єр Паоло Санезе (1708—1776), а потім француз Антуан Дерізе (1697—1768), другорядні і малоцікаві.[3] Постійні переходи з однієї майстерні до іншої, а, головне, відсутність дійсно значущого педагога, не сприяли отриманню Джакомо Кваренгі систематичних навичок ні в живопису, ні в архітектурі. Досить строгу оцінку освіти Кваренгі дав мистецтвознавець І. Е. Грабарь

Архітектор, такий несхожий на інших, напівхудожник, напівбудівник, напівархеолог, що провчився половину життя і готовий навчатися далі — чи то фанатик, чи то маніяк

[4]

Але ательє художників і архітектурні майстерні Рима були цілком пристосовані для малювання, котре охоче і розвинув митець-початківець. Архітектурні споруди в пейзажному оточенні і стануть головними мотивами практично всіх малюнків Кваренгі — від точних краєвидів до архітектурних фантазій чи швидких замальовок.

• 
  Дж. Кваренгі. «Мавзолей Цецилії Метелли, Рим.»
• 
  Дж. Кваренгі. «Малюнок-фантазія в стилі Піранезі»
• 
  Дж. Кваренгі. «Ріміні, арка імператора Августа»
• 
  Дж. Кваренгі.« Бахчисарай»

Минав час, майстер змужнів, але так і не виборов сталої кар'єри та сталих джерел прибутків. У нагоді стало малювання. Кваренгі малював постійно і часто, а в періоди безгрошів'я працював платним гідом і робив малюнки на продаж[5]. Їх охоче купували іноземні багатії-візитери, особливо британці, котрі таким чином прикрашали власні кабінети і мистецькі збірки.

В малюнках Кваренгі ніяк не відбивались драматичні сцени побуту бідноти, якими рясніло життя в Італії. Вони штучно очищені від повсякденних турбот і негараздів, яких мав чимало і сам митець. Три речі в малюнках Кваренгі не цікавлять завжди —

• люди (в більшості з них це схематичний стаффаж, аби приборкати безлюдь малюнкових краєвидів)
• небо (воно або безхмарне, або хмари схематичні, що робило малюнки монотонними)
• дерева (у нього це схематичні рослини, ботанічну приналежність яких неможливо розпізнати, ніби тополі, ніби кипариси, пінії в проекті для Швеції, де вони ніколи не росли та ін.) Це якась штучна країна, де відсутні буревії, погана погода і рабство. На спорудах, правда, збережені сліди руйнацій і недбалості людей, але все прибране і руїни подано ідеалізовано і приємно для ока.

Джакомо Кваренгі підходив до власних малюнків як архітектор. Саме архітектурні споруди і головують в його малюнках, як в краєвидах Італії, так і замальовках Лазурного берега, в замальовках Бахчисарая, в краєвидах Петербурга та його околиць.

Троїцька церква на околиці Петербурга.

• 
  Старе Адміралтейство (до перебудов А. Захарова).
• 
  Великий Гатчинський палац.
• 
  Садиба Гостилиці, церква Св. Трійці.
• 
  Садиба Гостилиці, палац Розумовського під Петергофом.
• 
  Інженерний замок, Петербург.

Значна кількість малюнків Кварегі — малюнки подорожні. Він багато малював в подорожах по Італії, супроводжуючи британських візитерів. Низка малюнків виконана в Бергамо, на батьківщині. Власними малюнками Кваренгі зафіксував і власний маршрут в Росію, звідси краєвиди турецьких на той час міст в східному Середземномор'ї та в Бахчисараї.

Малюнки надовго стануть засобом архітектора вжитися в нову для нього ситуацію в Росії. Він охоче фіксував незвичні для нього російські храми, важливі державні споруди в Петербурзі та його околицях. Ретельно придивлявся новоприбулець і до споруд, побудованих тут до нього, не оминаючи споруд Антоніо Рінальді (Великий Гатчинський палац), архітектора Миколи Львова («Троїцька ц-ва на околиці Петербурга»), Павловськ і його павільйони, де працював Чарльз Камерон, Баболовський палац в Царському Селі, пишну садибу Гостилиці Розумовського неподалік Петергофа і сам Петергоф. Візити в Москву відбились з замальовках споруд і храмів Кремля, славетної церкви Успіння на Покровці 17 століття, споруд занедбаного на той час села Коломенське, монастиря в містечку Істра.

Дж. Кваренгі. Проект інтер'єру картинної галереї.

Худ. К. Ж. Верне. «Пожежа Зимового палацу».

Георгіївська зала, фото 2011 р.

Доля архітектора склалась в Петербурзі напричуд вдало через приязнь до італійця Катерини ІІ. Він отримав посаду припалацового архітектора і був завалений новими замовами, від проектів державних установ для столиці (Ассігнаційний банк, Олександрівський палац, Ермітажний театр, споруда Академії наук) до проектів нових садиб чи гостиного двору в місті Іркутськ, куди відіслали його проект. Єдина вибудована споруда в Москві — Старий гостиний двір.

Але італійця залучили і до створення інтер'єрів в новомодному класичному стилі. Інтер'єри 18 століття — це декор стін, скульптура і рельєфи, ліплення, фрески, грізайль і живопис олійними фарбами, люстри з бронзи чи кришталю, паркети. Імператриця прихильно надала Кваренгі право визвати з Італії яких потрібно майстрів-декораторів та ремісників. Як дизайнер інтер'єрів Джакомо Кваренгі попрацював ще в Італії. Серед його грандіозних творів цього періоду — врівноважений інтер'єр в церкві Св. Схоластики в Субіако для братів-бенедиктинців. Ті заборонили чіпати і перебудовувати старі, ще середньовічні мури храму. Тому новий інтер'єр в стилі дуже стриманого палладіанства він вибудував в середньовічній коробці. Всі засоби пишного декорування були зосереджені лише в архітектурному вівтарі, вирішеному як напівротонда з колонами, скульптурами та рельєфами в нішах, з кессонами давньоримського зразка в склепінні.

В Зимовому палаці Петербурга він працюватиме в тих же умовах — Катерина II заборонили йому чіпати і перебудовувати старі стіни споруди Вартоломея Растреллі. Але з новою бригадою італійських декораторів Кваренгі створив нову анфіладу зал, котра починалась відразу від пишних Іорданських сходів. Архітектор запроектував і забезпечив реалізацію анфілади з Малим аванзалом, Великим аванзалом та Концертною залою невського фасаду. В Малому аванзалі використано симетричний, врівноважений декор класицизму з ліпленням та кольоровими панелями. Але архітектор не забув про палацове призначення анфілади і використав золоте тло за алегоріями та в рамі барокового ще плафона.

Декоративні елементи нарощували поступово і найбільш пишно оздобили Концертну залу. Тут мало пласких деталей, зате використані колони і кругла скульптура, котрі надзвичайно підсилили урочистість і велич палацової зали. Анфілада з трьох залів була знищена під час пожежі в Зимовому палаці 1837 року і частково відтворена архітектором В. Стасовим. Серед інших вдалих зразків дизайну інтер'єрів слід назвати декор Георгієвської зали Зимового палацу, глядацької зали Ермітажного театру, Східну галерею і Кабінет Малого Ермітажу, декор Мальтийської каплиці Воронцовського палацу в Петербурзі.

Дж. Кваренгі. Надгробок Самуеля Грейга, малюнок. Таллін, 1790 р. Ермітаж

Вивченню творчого спадку Джакомо Кваренгі сприяють його спогади в листах, листи його сучасників і прижиттєві біографи (серед останніх — Рафаеле Парето, Джованні Петріні). Свідоцтва про працю митця і його замови залишили також мандрівники-іноземці, серед яких англійський священик Джонс Торп. У Кваренгі взагалі склалися досить тісні зв'язки з мандрівниками-багатіями, візитерами з Британії. Мав Кварегі і росіянина-біографа Н. П. Петрова в 19 ст., котрий 1872 р. надрукував довідку про архітектора. Більш конкретну статтю про архітектора дав І. Е. Грабарь на початку 20 ст.

Кваренгі досяг зрілості, але не мав сталих джерел прибутку і бідував. Тому Кваренгі охоче показував власні малюнки всім охочим, що сприяло його саморекламі і приваблювало замовників, що прагнули дешево розмістити замови на архітектурні споруди чи декоративно-ужиткові речі. Джакомо Кваренгі був вимушений братись за будь-які проекти.

Рим наприкінці 1760-х відвідав ірландський скульптор Кристофер Юкстон. Через нього Кварегні отримав замови на споруди для двох англійських панів. Він робив ескізи камінів і навіть складських приміщень. Не дивно, що Кваренгі звернувся і до створення надгробків. Приятелювання з римським сенатором Абондіо Реццоніко сприяло замові на проект надгробка папи римського Климента XIII, котрий доводився дідом сенаторові Реццоніко. Так, через шведського скульптора Т. Сергеля, що перебував в Римі, він отримав замову на проект надгробка померлого Фрідріха ІІ, батька короля Швеції Густава III. Саркофаг виконували каменярі в Римі, після чого відправили до Стокгольма[6]. В десятиліття перебування в Росії Кваренгі був причетний до створення саркофага Самуеля Грейга, встановленого в Талліні (1790 р.) Головний фасад надгробка Грейга нагадував невеликий античний храм, прикрашений трикутним фронтоном та рельєфами.

Джакомо Кваренгі. Ермітажний театр, проект завіси.

Вісімнадцяте століття в Європі — це століття захоплення театром. Приятелювання з римським сенатором Абондіо Реццоніко сприяло також цікавій замові на проект театра для провінційного містечка Бассано. І не провина молодого архітектора в тому, що замову не реалізували. Італія стрімко котилася до політичної та економічної кризи, тому будівництво повсякчасно скорочувалось чи припинялось взагалі. Але Кваренгі зацікавився ідеєю. Про пошуки в цьому напрямку свідчить кресленик «Ідея королівського театра», котрий зберігає музей міста Бассано.

Припалацовий театр передбачав Кваренгі і в власному проекті царської резиденції для Катерини II в містечку Пела. Нечасто, але іноді архітектор наважувався відступити навіть від обов'язкової в класицизмі симетрії побудови. Джакомо Кваренгі наважився 1785 р. в проекті для Пели перевершити самого себе і створив абсолютно асиметричне розпланування палацу з окремим кухонним корпусом по діагоналі (кресленик зберігає бібліотека імені Маї, Бергамо). Але імператриця надала перевагу дійсно величному проектові Івана Старова.

Але доля сприятиме реалізації театрального проекту Кваренгі в Петербурзі. Ним став Ермітажний театр.

Джакомо Кваренгі обрав російське громадянство, коли північну Італію захопили вояки Наполеона і був виданий наказ повернути всіх італійців-заробітчан на батьківщину. Кваренгі проігнорував наказ Наполеона і обрав другою батьківщиною Російську імперію. Помер в Петербурзі і був похований на Волковому іноверчеському цвинтарі в російській столиці.

«Англійський палац». літографія К. К. Шульца, середина 19 ст.

Доля творчого спадку Джакомо Кваренгі в малюнках була більш вдалою, ніж доля його реалізованих споруд. Особливо драматичною стала доля його садибних палаців. Садиба Завадовского Ляличи (нині — Брянська область) з парком пейзажного типу і вибудованими оранжереями, павільйонами та копаним ставком. Оригінали креслеників Кваренги зберігають в Бергамо (Італія) та в Швеції. Але садиби давно нема. Дивна садиба Хотень Камбурлея М. І. (нині Харківська область) Кресленики садибних споруд зберігає Ермітаж. Г. Г. Грімм вважав садибу в Хотені — серед цікавіших в Російській імперії. Але вона знищена вщент. Англійський палац в Петергофі для імператриці Катерини ІІ. Мав парк пейзажного типу, створений садівником із Британії Джеймсом Медерсом. Побудова за проектом Кваренгі 1779 р., добудови в 1787 р. Генплан садиби імператриці зберігають в Бергамо (Італія), кресленики в Швеції (Стокгольм) та в Петербурзі… Не існує з війни 1941-1945 рр. і не відновлена на початок 21 століття.

Малюнки Кваренгі давно розійшлися світом. Їх зберігають як в приватних колекціях, так і в державних музеях. Значна частина малюнків потрапила в Італію — в музеї замку Сфорцеско (Мілан, більше ста), в Академії Каррара (Бергамо), в містах Рим, Венеція, Саббіонета, Бассано. Серед європейських музеїв малюнки Кваренгі утримують Королівський інститут британських архітекторів (Лондон), галерея Альбертіна (Відень), Національний музей (Варшава), Державний архів Мюнхена, бібліотека королівської Академії мистецтв в Стокгольмі тощо.

В Росії малюнки зосереджені в Ермітажі, їх має Музей архітектури імені Олександра Щусєва, Державна Третьяковська галерея, музей історії Петербурга, музей-садиба Архангельське тощо.

• Всеобщая история искусств, т 4, М, «Искусство», 1963, (рос)
• Талепоровский В. Н. «Кваренги. Материалы к изучению творчества», М,-Л, 1954
• Богословский В. А. «Кваренги, мастер архитектуры русского классицизма», Л-М, 1955, (рос)
• Пилявский В. И. «Джакомо Кваренги. Архитектор. Художник.», Л, Стройиздат, 1981 (рос)

• Малюнок
• Палладіанство
• Інтер'єр
• Фреска
• Грізайль
• Садиба
• Малюнки Босха
• Малюнки Михайла Врубеля
• Малюнки Валентина Сєрова
• Зимовий палац
• Ермітажний театр
• Воронцовський палац (Санкт-Петербург)
• Ермітаж (відділ малюнків)
• Малюнки Пітера Пауля Рубенса
• Малюнки Іллі Рєпіна