Малійки

За даними на 1859 рік у козацькому й власницькому селі Чернігівського повіту Чернігівської губернії мешкало 299 осіб (145 чоловічої статі та 154 — жіночої), налічувалось 46 дворових господарств[2].

Пейзаж біля залізничної станції (100 м до села)

Село постраждало внаслідок геноциду українців 1932-33, до якого вдалася влада СРСР через масовий опір населення окупованих територій УНР. 1932 у селі акції масової непокори окупантам, найбільше комсомольцям, буксирам, активістам, які грабували соціально вразливі верстви села.

З огляду на запеклий спротив[3] незаконній конфіскації продуктів, за поданням Чернігівського райкому КПУ, село занесено на «чорну дошку»[4] — піддано тортурам голодом.

Малійки — один із 13-ти населених пунктів Чернігівського району, які були занесені окупаційною владою на «чорну дошку»[4], пережило психози на ґрунті глибокого голодування, масові смерті від інфекційних хвороб та голодного шоку.

За 6 кілометрів від села до кінця 80-х років діяв польовий аеродром «Малійки» (рос. Малейки) (код ІКАО: UKRW).[5]

14 січня 1952 на базі аеродрому почалось формування 872-БАТО (батальйон аеродромно-технічного забезпечення) для обслуговування новостворюваного 3-го винищувального авіаполку. Станом на початок 1952 на аеродромі не було нічого крім землянки для 30 чоловік. На станції Малійки, що за 2 км, для розвантаження літаків та іншої техніки не було ні платформи, ні рампи. Житлових будинків для розміщення особового складу, харчоблоків і складів в селі Пльохів, що біля станції Малійки, не було. Всі капітальні споруди довелося будувати наново.[6]

У березні 1952 року перший реактивний літак МіГ-15 піднявся з аеродрому «Малійки». Того ж року було сформовано авіаполк з чотирьох ескадрилей МіГ-15 на базі аеродрому.[6]

Довжина смуги становила 1800-2000 метрів, з них майже половина, 800 метрів, в експериментальних цілях була покрита металевими плитами.[6]

Ліквідація аварії на ЧАЕС

На аеродромі Півці (Чернігів) було розгорнуто пункт дозиметричного контролю особового складу (льотного і наземного), що прямує в Прип'ять і Чорнобиль. Проводили дезактивацію і санобробку вертолітної техніки, особового складу екіпажів, які брали участь у гасінні пожежі на 4-му реакторі ЧАЕС. Проведення дезактиваційних робіт на ПуСО[7] в Півцях збільшувало ступінь і площу радіаційного зараження на центральному аеродромі ЧВВАУЛ. 1 травня 1986 коли виникла загроза поширення радіаційного забруднення на село Півці і околиці Чернігова, було віддано наказ на розгортання на аеродромі Малійки другого пункту спеціальної обробки вертольотів з обладнанням майданчика санітарної обробки особового складу.[8]

З книги Тома Кузнєцова «В небі Чорнобиля»:

На вертольотах, які прилітають на аеродром "Півці" в м.Чернігові та майданчик "Кубок" після скидання вантажу в реактор, стали з'являтися жовті плями від радіації. Стала накопичуватися велика кількість вертольотів, заражених і непридатних до польотів, після чого було прийнято рішення, з метою підвищення радіаційної безпеки особового складу, пункт спеціальної обробки вертольотів з 1 травня 1986 перемістити з аеродрому в Чернігові на польовий аеродром "Малійки".

У подальшому, після завершення робіт, аеродром «Малійки» став настільки радіоактивним, що припинив своє існування та став «кладовищем» для зараженої техніки.[9]

Залізнична зупинна платформа Демейка розташована за 100 метрів від села.

Найбільша вулиця — Першотравнева, з будинками від 1 до 172. Також вулиця Дружби і провулок Врожайний.

В центрі села знаходиться магазин.

Село знаходиться в напівпокинутому стані. Суттєво допомагає те, що жителі Славутича купують тут дачі, тому село поступово оновлюється.

Народилися в селі:

Давиденко Володимир Маркович — український вчений-біолог.

• Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Чернігівська область)
• Малейки (Брагінський район)

• Погода в селі Малійки