Манфред Вернер

Манфред Герман Вернер (нім. Manfred Hermann Wörner; 24 вересня 1934, Штутгарт 13 серпня 1994, Брюссель[1]) видатний німецький політик і дипломат. Перебував на посаді міністра оборони Німеччини в період з 1982 по 1988 рік. Потім займав посаду сьомого Генерального секретаря НАТО з 1988 по 1994. Під час свого перебування на посту Генерального секретаря побачив кінець холодної війни і возз'єднання Німеччини. Під час проходження служби на даній посаді, лікарі у нього діагностували рак, але не зважаючи на тяжку хворобу, продовжував працювати до останніх днів.

Манфред Герман Вернер
Manfred Hermann Wörner
Манфред Герман Вернер
Прапор
7-й Генеральний секретар НАТО
1 червня 1988  13 серпня 1994
Попередник: Пітер Карінгтон
Спадкоємець: Серджіо Баланціно, в.о.
Міністр оборони Німеччини
4 жовтня 1982  17 травня 1988
Попередник: Ганс Апель
Спадкоємець: Руперт Шольц
 
Ім'я при народженні: нім. Manfred Hermann Wörner
Народження: 24 вересня 1934(1934-09-24)
Штутгарт, Німеччина
Смерть: 13 серпня 1994(1994-08-13) (59 років)
Брюссель, Бельгія
Поховання: Баден-Вюртемберг
Країна: Німеччина
Релігія: Протестант
Освіта: Гейдельберзький університет
Паризький університет
Доктор філософії Мюнхенський університет
Ступінь: доктор праваd (1961)
Партія: Християнсько-демократичний союз
Шлюб: Анна-Марія Касар (1972–1982)
Ельфрі Хартвіг Райнш (1982–2006)
Автограф:
Нагороди:

премія Еріка Варбургаd (1994)

почесне громадянствоd (1994)

 Медіафайли у Вікісховищі

Сім'я

Він виріс в будинку свого діда у Штутгарті. Навчався в гімназії Йоханнес-Кеплер. Був двічі одружений: спочатку на Анні Касар, а потім з Ельфрою Вернер, котра була засновником та активним учасником декількох німецьких благодійних армійських організацій, 4 липня 2006 року через пухлину головного мозку померла.

Освіта

Після закінчення гімназії та складання випускних іспитів в 1953 році починає вивчати право в Гейдельберзі, Парижі і Мюнхені. Отримав свій перший диплом у 1957, а другий у 1961. Отримав ступінь доктора юридичних наук у 1961 році за роботу присвячену міжнародному праву. Після цього працював в адміністрації області Баден-Вюртемберг, що на півдні Німеччини. Був членом парламенту Баден-Вюртемберг від округу Геппінген до 1965.

Політична кар'єра

Вернер був обраний від Християнсько-демократичного союзу до німецького парламенту, як представник Геппінгену.

4 жовтня 1982 призначений федеральним міністром оборони, в уряді Гельмут Коля. Вернер відігравав важливу роль впровадженні рішення НАТО по розгортанню балістичних ракет середньої дальності, після невдалих переговорів щодо скорочення озброєнь з Радянським Союзом, для протидії розгортання радянської ракети переломити радянську розгортання її РСД-10.

У 1983 році Вернер зіткнувся з критикою у зв'язку з скандалом навколо німецького генерала Гюнтера Кісслінга. Німецька військова розвідка звинуватила Кісслінга в гомосексуальності. Як потім з'ясувалося інформація виявилася помилковою. Вернер наказав Кісслінгу достроково вийти на пенсію, оскільки гомосексуальність, становив серйозну загрозу безпеці в той час. Кісслінг наполягав на дисциплінарних процедурах проти самого себе і врешті-решт домігся свого відновлення. Вернер прийняв політичну відповідальність і станом на 18 травня 1984 подав у відставку, однак канцлер Німеччини Гельмут Коль відхилив прохання.

Підписання угоди між Молдовою та НАТО

У грудні 1987 року шістнадцять членів НАТО обрали Генеральним секретарем Вернера. Він був першим німецьким громадянином, призначеним на цю посаду. Чимало часу зайняло переоформлення з поста в уряді Німеччини, тому він вступив на посаду 1 липня 1988. Не переставав виконувати свої обов'язки, незважаючи на важку хворобу аж до своєї смерті від раку в 1994 році.

Нагороди

Дружина Елфрі біля монументу чоловіка в Південному парку, Софія, Болгарія

З 1996 року Міністерство оборони Німеччини щорічно нагороджує медаллю Манфреда Вернера громадських діячів за особливі здобутки у справі миру і свободи в Європі.

З того часу відзнаку отримали:

На честь доктора Вернера на острові Лівінгстон (Південні Шетландські острови, Антарктика) названий каньйон, в знак визнання його внеску в процес об'єднання Європи.

Примітки

  1. Vor 10 Jahren: Manfred Wörner stirbt. Westdeutscher Rundfunk. 13 серпня 2004. Архів оригіналу за 14 вересня 2005. Процитовано 18 січня 2006.

Література

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.