Маньчжуро-Корейські гори
Маньчжуро-Корейські гори — гірська система на північному сході Китаю, півночі КНДР та в Приморському краї Росії.
Маньчжуро-Корейські гори | |
 гора Пекту | |
| гора Пекту | |
| Країна | Китай |
|---|---|
| Період | Верхній палеозой, кайнозой |
| Довжина | Більше 1000 км |
| Ширина | 500 км |
| Найвища точка | Пекту |
| - висота | 2744 м |
Загальний опис
Довжина гірської системи понад 1000 км, а ширина понад 500 км. Вона простягається від долини середньої течії річки Уссурі до Ляодунського півострова. Висота гір становить 1000—2000 м, найвища точка — вулкан Байтоушань заввишки приблизно 2750 м. Гори складаються в основному з гранітів, метаморфічних сланців, вапняків. На північному сході розвинуті верхньопалеозойські складчасті структури, на південному заході — докембрійські Ляодунського щита. Останні підняття в кайнозої супроводжувалися розломами та виливами базальтів, що утворили ряд плоскогір'їв одним з яких є Чанбайшань. Вздовж осьового розлому пролягають долини річок Ялуцзян та Тумицзян, що відділяють гори Чанбайшань (Східно-Маньчжурські) від Північно-Корейських.
Корисні копалини
В Маньчжуро-Корейських горах знайдено поклади кам'яного вугілля у Фушуні (Китай), залізної руди (Аньшань та Беньсі в Китаї, Мусан в КНДР), кольорових металів.
Клімат
Клімат помірний, мусонний. Літо тепле з середніми температурами липня 18-24 °С, зима холодна, на внутрішніх плоскогір'ях сувора з температурами січня до -22 °С. Літній максимум опадів. Для річок характерний великий перепад висот і відповідно швидка течія, основний водостік — літній. Гори в центральних та східних районах вкриті хвойними та широколистими лісами. Підошви схилів переважно вкриті чагарниками.