Маргарита (супутник)

Маргарита (англ. Margaret) нерегулярний супутник планети Урана з прямим орбітальним оберненням.

Маргарита
Дані про відкриття
Дата відкриття 29 серпня 2003
Відкривач(і) С. Шеппард, Д. Джуїтт
Планета Уран
Номер
Орбітальні характеристики
Велика піввісь 14 345 000[1] км
Орбітальний період 1687,01[1] діб
Ексцентриситет орбіти 0,6608[1]
Нахил орбіти 56,630° (до площини Лапласа)[1]
57° (до екліптики)[2]° до площини екватора планети
Фізичні характеристики
Діаметр ~20[2] км
Площа поверхні ~1300 км²
Об'єм ~4200 км³
Маса ~5,4×1015 кг
Густина ~1,3 припущення г/см³
Прискорення вільного падіння ~0,0023 м/с²
Друга космічна швидкість ~0,0085 км/с
Альбедо 0,04[2] (припущення)
Атмосфера
Інші позначення

Названа за іменем персонажа з п'єси Шекспіра «Багато галасу з нічого»[3]. Також позначається як Уран XXIII[3].

Історія відкриття

Маргарита була відкрита Скоттом Шеппардом за знімками, зроблених ним спільно з Девідом Джуїттом 29 і 30 серпня 2003 року за допомогою телескопа «Субару» у обсерваторії Мауна-Кеа. Вони ж спостерігали цей об'єкт 20 вересня у телескоп «Джеміні». Через деякий час Брайан Марсден заздалегідь ідентифікував цей об'єкт. Отримані результати були підтверджені Джоном Кавеларсом за знімками, зробленоми 25 серпня 2001 року за допомогою телескопа «Канада-Франція-Гаваї». Супутник отримав тимчасове позначення S/2003 U 3[4]. Теперішню назву було присвоєно 29 грудня 2005 року[5].

Орбіта

Нерегулярні супутники планети Урана

Особливістю Маргарити є те, що вона — єдиний нерегулярний супутник Урану з прямим орбітальним оберненням. На діаграмі показані орбітальні параметри Маргарити, унікальні серед нерегулярних супутників Урана, з нахилом по вертикальній осі і ексцентриситетом орбіти, вираженим горизонтальними відрізками від перицентра до апоцентра. Станом на 2008 рік ексцентриситет Маргарити становить 0,7979[6]. Таким чином, у Маргарити найексцентричныша орбіта серед всіх відомих супутників у Сонячній системі, хоча у Нерєїди у середньому ексцентриситет більший.

Див. також

Примітки

  1. Jacobson, R. A. (2003) URA072. (28 червня 2007). Planetary Satellite Mean Orbital Parameters. JPL/NASA. Архів оригіналу за 22 серпня 2011. Процитовано 22 січня 2008.
  2. Scott S. Sheppard, David C. Jewitt, Jan Kleyna. An Ultradeep Survey for Irregular Satellites of Uranus: Limits to Completeness, The Astronomical Journal, 129 (2005), pages 518—525. Preprint
  3. Planet and Satellite Names and Discoverers. Gazetteer of Planetary Nomenclature. USGS Astrogeology. 21 липня 2006. Архів оригіналу за 17 серпня 2011. Процитовано 6 серпня 2006.
  4. IAU Circular No. 8217. 9 жовтня 2003. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.
  5. IAU Circular No. 8648. 29 грудня 2005. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 8 січня 2011.
  6. IAU-MPC Natural Satellites Ephemeris Service. IAU: Minor Planet Center. Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 26 січня 2008. (включити Uranian, вимкнути Ephemerides і включити Orbital Elements)

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.