Марковичі (Луцький район)

Ма́рковичі — село в Україні, у Луцькому районі Волинської області. Населення за переписом 2001 року становить 391 осіб.

село Марковичі
Країна  Україна
Область Волинська область
Район/міськрада Горохівський
Рада Скобелківська сільська рада
Основні дані
Засноване 1450 року
Населення 391 особа
Площа 9,9 км²
Густота населення 39,49 осіб/км²
Поштовий індекс 45787
Телефонний код +380 3379
Географічні дані
Географічні координати 50°32′00″ пн. ш. 24°45′06″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря		 233 м
Водойми Липа
Місцева влада
Адреса ради 45703, Волинська обл., Горохівський р-н, с. Скобелка
Карта
Марковичі
Марковичі
Мапа

Географія

Село розташоване на лівому березі річки Безіменки, лівої притоки Липи.

Археологічні відомості

Перше перебування людей на цій території відноситься до ранньої кам'яної доби, підтвердженням цього є знайдені в середині 70-х р. XX ст. кремнієві сокири епохи палеоліту.

На території села у 2013 р. було знайдено скіфську вуздечкову зооморфну прикрасу, яка датується IV—III ст. до н. е. Прикраса являє собою фігурний щиток, від верхнього кінця якого відходить вперед голівка тварини, повернута у фас. Вона оздоблювала кінську вуздечку. Ця історична знахідка підтверджує факт перебування на території сучасного села скіфських вершників, з якими племена неврів, що проживали тоді на цій території, підтримували торговельні контакти.

На території села біля урочища «Безодня» виявлено багатошарове поселення, а в урочищі «Замогилля» — курган невизначеного часу, які віднесено до пам'яток археології Волинської області, що перебувають під охороною держави. Село Марковичі як населений пункт утворилося в період Київської Русі (Х-ХІ ст.), свідченням цього є археологічні старожитності цього періоду, виявлені на території села.

Історія

Першою писемною згадкою про село Марковичі є грамота польського короля Казимира Ягеллончика 1450 року, якою він надав луцькому зем'янину Олізару Шиловичу Марковичі, а також Серники, Любче, Горохів, Губин тільки в Луцькому повіті. В наступному році Казимир IV підтвердив Олізару Шиловичу його вотчинні маєтності. З часом Олізар Шилович займав посади володимирського старости та маршалка волинського.

З 1496 році село Марковичі належить володимирському наміснику Василеві Хрептовичу, що підтверджується грамотою польського короля Олександра Ягеллончика. Разом з Марковичами Василь Хрептович одержав довічно у власність Горохів з присілками Підліски, Старий Став, Рачин, Озірці , які після смерті Олізара Шиловича його вдова Федка Юршанка у 1486 році подарувала польському королю. У 1514 році Василь Хрептович заповідає частину своїх володінь дочці Ганні — дружині князя Андрія Михайловича Сангушковича-Кошерського.

30 червня 1545 року в маєтку Конюхи княжна Ганна Василівна Хрептович підписує заповіт (тестамент) про дарування частини Горохова з селами Марковичі, Підліски, Старий Став, Рачин і Озірці своєму синові Олександру Андрійовичу Сангушковичу. Ревізія Луцького замку 1552 року підтверджує, що Горохів і частина сіл, у тому числі і Марковичі, належать князеві Олександру Сангушко-Кошерському. Наступними власниками села Марковичі були також князі Сангушки — Лев Олександрович (1536?-1571), Григорій Львович (1566?-1602), Адам Григорович (? — 1653).

Шляхта і магнати часто здавали свої маєтки або їх частину в оренду за відповідну плату, адже вони завжди потребували грошей. Так, 21 квітня 1620 р. за сприяння возного Томаша Мицевського князь Адам Сангушко надав в оренду на чотири роки колківському підприємливому єврею Маєру Давидовичу місто Горохів і села Старий Горохів, Озерці, Марковичі та Рачин. В угоді застерігалося, що до оренди не входив замок. Все це з «дворами, фолварками, зе збожями вшелякими, з бояры, людми тяглыми, огородниками и подсуседками, з их платы, чинъшами, подводами и всякими повинъностями, з кгрунъты пашными и сеножатными, з ставами, млынами и их вымерками и их спустами и зъ ловенъем рыбъ вшеляких, з гаями, дубровами, лесами, запустами и зо всими пожитками малыми и великими»[1].

В грудні 1622 р. горохівський війт Омелян Никифорович Островський здав Маєру Давидовичу за 2000 злотих на рік (від Великодня 1622 р. до такого ж свята 1623 р.) в оренду горілчану корчму, міські млини, а також корчми в селах, що належали до м. Горохова: Старому Горохові, Марковичах, Рачині та Озерцях «при томъ мыта, капъщизну од пива и меду водле звычаю давного зовсими тое аренъды пожитъками и приходами и приналежностями», але у грудні позбавив його оренди[1].

У 1629 році мешканці села Марковичі сплачували податку 50 димів. Подимне («дим») — податок з хати. За кількістю «димів» (хат) можна визначити приблизну кількість людності в селі. Припустімо, що в кожному «димі» проживала родина із шести осіб, то загальна чисельність мешканців села Марковичі мала б на той час становити 300 осіб. Для порівняння, у 1629 р. у Горохові було 152 будинки[1].

В середині XVII століття в селі було збудовано дерев'яну церкву Святого Архістратига Михаїла, що підтверджують знахідки польських монет цього часу на місці, де вона тоді знаходилася.

У 1645 році село Марковичі вже належало Киліану Вельгорському (нар. 1600 р.), підстарості володимирському (1637 р.), королівському ротмістру, підчашому волинському (1649—1653 рр.), якому продав його князь Адам Сангушко, обтяжений на той час багатьма боргами.

Наступними власниками села ймовірно були: Юрій Вельгорський (помер в 1684 р.), підкоморій володимирський, каштелян волинський (1681 р.), полковник, учасник битви під Віднем 12 вересня 1683 року, у якій об'єднані польсько-австрійсько-німецько-козацькі війська під проводом Яна Собеського розгромили турецькі війська; Вацлав Вельгорський (1679—1709), каштелян волинський; Анна Вельгорська, волинська каштелянка, вдова за Вацлавом Вельгорським, фундаторка створення мурованого костелу Святої Трійці та монастиря тринітаріїв у Львові; Фелікс Вельгорський (помер у 1737 р.), ротмістр королівського війська, волинський урядник, посол до сейму від Володимирського повіту у 1730 р.; Михайло Вельгорський (1730—1794), відомий державний діяч Речі Посполитої, граф, великий обозний коронний (1758-1762), кухмістр великий литовський у роках 1763-1774, учасник Барської Конфедерації, політичний письменник.

Щоб покрити свої борги, Михайло Вельгорський у 1791 році змушений був продати частину своїх маєтків разом з Марковичами принцу Станіславу Понятовскому, племіннику короля.

Наступний власник села Марковичі Станіслав Понятовський, племінник польського короля, великий екс-скарбник литовський, емігруючи за кордон, у 1795 році перепродав село Валеріанові Стройновському (1753—1834), земському судді, відомому політичному і громадському діячеві Речі Посполитої. У 1821 році село успадкувала його дочка Валерія Тарновська (1782—1849), а після її переїзду на постійне місце проживання в Дзіковський замок, село перейшло у власність до її сина Тадея Тарновського (1819—1890). Загальна площа його володінь у селі Марковичі становила 477 десятин, або 521,1 га. Площа орних земель у даному маєтку становила 375 десятин, площа лісів — 102 десятини.

Відомості про соціальне становище мешканців села у період з 1841 до 1927 року, їх прізвища, дати народження, шлюбів, смерті містяться в метричних книгах православної церкви Святого Архістратига Михаїла, які зберігаються у державному архіві Волинської області.

За переписом 1911 року в селі М. було 487 мешканців, кредитове товариство, водяний млин. У 1921 році в селі М. проживало 413 мешканців, з них: 191 — чоловіки, 221 — жінка. Кількість будинків у селі — 78. За національною приналежністю мешканці села становили: поляків — 9, українців — 404. За віросповіданням: 2 — римокатолики, 404 — православні, 7 — інших віросповідань.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 405 осіб, з яких 193 чоловіки та 212 жінок.[2]

За переписом населення України 2001 року в селі мешкало 385 осіб.[3]

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:[4]

Мова Відсоток
українська 99,74 %
вірменська 0,26 %

Відомі люди
  • Лотоцький Микола Логінович — підполковник Армії УНР.
  • Корецька Клавдія Данилівна — поетеса. Серед книг письменниці — «Час пік» (1990), «Збирачі купальського вогню» (1993), «Відкрите небо» (1999), «Між зіркою і Аїдом» (2002), «В очікуванні Адама» (2007), «Еміграція в осінь» (2011), «Павутинка» (2012), «Маленький український ангел» (2016).
  • Гаврисюк Аркадій Дмитрович (1954—2017), у 1981 році закінчив з відзнакою Львівський політехнічний інститут за спеціальністю «Електропостачання промислових підприємств, міст і сільського господарства», з 1981 року працював у Нововолинському електромеханічному технікумі на посадах викладача електротехнічних дисциплін, завідувача заочного відділення, з 2000 року — заступником директора закладу освіти з навчально-виробничої роботи.

Книга пам'яті мешканців села Марковичі, які віддали своє життя у боротьбі з фашизмом в роки Другої світової війни
  • Бомбалюк Петро Іванович, 1906 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 15 лютого 1945 р. Похований у с. Нойхальселдорф, Польща.
  • Бороновський Іван Йосипович, 1919 р. Волинська область, Горохівський район, с. Марковичі. Мобілізований Горохівським РВК. Зник безвісти. Знайдений у ході пошукових робіт на місці колишнього табору військовополонених у м. Борисові (Шталаг 382) військовослужбовцями 52 оспб ЗС РБ. Встановлений по медальйону.
  • Гань Яків Павлович, 1914 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 26 січня 1945 р. Похований у с. Завєти, Нестеровський район, Калінінградська область.
  • Дацюк Володимир Корнійович, 1924 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Помер від ран 26 лютого 1945 р. Похований у р. Гродзанув, Вроцлавське воєводство, Польща.
  • Дацюк Іван Матвійович, 1903 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у 1945 р. Похований у м. Клострин, Польща.
  • Дацюк Онуфрій Ілліч, 1923 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Помер від ран 20 березня 1945 р. Похований у м. Люблін, Польща.
  • .Загоруйко Давид Кіндратович, 1901 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 14 квітня 1945 р. Похований у с. Черепаново, Гурєвський район, Калінінградська область.
  • .Затірка Арсеній Степанович, 1916 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у вересні 1944 р.
  • .Звонковський Іван Васильович, 1906 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1941 р. Рядовий. Пропав безвісти у жовтні 1944 р.
  • Кекоцький Іван Андрійович, 1913 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 15 вересня 1944 р. Похований у с. Вимерки, Тарнобжегське воєводство, Польща.
  • Косюк Онуфрій Павлович, 1912 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у 1944 р. Похований у Польщі.
  • Куб'як Максим Йосипович, 1901 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Зник безвісти в 1945 р.
  • Кульчицький Василь Антонович, 1907 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Зник безвісти в 1944 р. в Польщі.
  • Мушит Павло Пилипович, 1903 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 26 березня 1945 р. Похований у с. Мала Гура, Чехія.
  • Павлик Михайло Спиридонович, 1912 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Зник безвісти в 1944 р.
  • Притула Максим Васильович, 1922 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований в 1944 р. Молодший лейтенант. Загинув 23 березня 1945 р. Похований у с. Вайянова, Гданське воєводство, Польща.
  • Приходько Степан Захарович, 1911 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Пропав безвісти у грудні 1944 р.
  • Пудровський Максим Михайлович, 1905 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1941 р. Рядовий. Загинув у 1944 р. в Санкт-Петербурзі.
  • Солтис Микола Петрович, 1925 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Помер від ран 27 вересня 1944 р. Похований у м. Сандомир, Тарнобжегське воєводство, Польща.
  • Солтис Петро Петрович, 1912 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1941 р. Рядовий. Загинув у червні 1941 р. поблизу м. Сокаля, Львівська область.
  • Солтис Степан Митрофанович, 1904 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 12 березня 1945 р. Похований у с. Лансиняс, Тукумський район, Латвія.
  • Харчук Максим Сидорович, 1918 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у 1944 р. Похований у Польщі.
  • Харчук Семен Павлович, 1912 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 12 жовтня 1945 р. Похований у м. Пряшів, Словаччина.
  • Хіль Євтихій Данилович, 1903 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув у 1944 р.
  • Швайковський Іван Якович, 1922 р. с. Марковичі Горохівського району Волинської області. Мобілізований у 1944 р. Рядовий. Загинув 7 лютого 1945 р. Похований у м. Бредельвитц, Польща.
  • Жельчик Левко Федорович

Примітки
  1. Андрій Заяць «Єврейське» щастя: як волинський єврей Маєр Давидович збирав свій капітал (перша половина XVII ст.) // Соціум. Альманах соціальної історії. — Випуск 11-12, Київ, 2015. — С.268. — ISSN 1995-03
  2. Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
  3. Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Волинська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.
  4. Розподіл населення за рідною мовою, Волинська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України. Процитовано 19 жовтня 2019.

Джерела

Посилання


This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.