Маркус Еміль Йосипович

Народився 27 вересня [10 жовтня] 1910(19101010) року у місті Ромнах (тепер Сумська область, Україна). З 1920 року служив в Червоній армії музикантом. 1937 року закінчив Київську консерваторію по класу віолончелі та диригування.

З 1938 року очолював оркестр Київського танко-технічного училища. В 1941 році, коли училище евакуювалося на Урал в місто Кунгур, створив при навчальному підрозділі великий за штатом музичний колектив (понад 100 осіб). У 1945 році, разом з диригентом Дем'яном Лукичем Літновським створив в Києві зразковий оркестр штабу Червонопрапорного Київського військового округу, де протягом 1945–1953 та 1963–1969 років працював начальником-диригентом, а у 1969–1975 роках — начальником військово-оркестрової служби, художнім керівником. В період з 1953 по 1963 рік працював у Києві керівником оркестрів військових училищ і гарнізонів.

Могила Еміля Маркуса

Помер у Києві 3 листопада 1985 року. Похований в Києві на Міському кладовищі «Берківцях» (ділянка № 93).

• Нагороджений
  • орденами: двома Червоної Зірки (3 листопада 1944; 22 лютого 1968), «Знак Пошани» (13 вересня 1945), Червоного Прапора (20 червня 1949), Леніна (30 квітня 1954);
  • медаллю «За перемогу над Німеччиною» (9 травня 1945)[1];
• Заслужений діяч мистецтв УРСР з 1963 року;
• Перше місце на конкурсі військових оркестрів Міністерства оборони СРСР (1970);
• Лауреат Всесвітнього огляду військових оркестрів у Сараєво (1972).

• Митці України : Енциклопедичний довідник / упоряд. : М. Г. Лабінський, В. С. Мурза ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1992. — С. 389. — ISBN 5-88500-042-5.;
• Гамкало І. Д. Маркус Самуїл Йосипович // Енциклопедія сучасної України : у 30 т. / ред. кол. І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001­–2020. — ISBN 944-02-3354-X.