Мартиненко Олександр Євгенович

Олекса́ндр Євге́нович Мартиненко (30 квітня 1985, Маріуполь, Донецька область, Українська РСР, СРСР — 7 лютого 2015, Дебальцеве, Україна) — український волейболіст, що виступав на позиції зв'язуючого, військовий, командир гранатометного відділення 2 роти механізованого батальйону 128-ї гірсько-піхотної бригади (Мукачеве). Кандидат у майстри спорту з волейболу. Висота атаки/блоку: 335/325[1].

Олександр Мартиненко
Олександр Євгенович Мартиненко
Загальна інформація
Прізвиська Дід
Національність українець
Громадянство  Україна
Народження 21 березня 1989(1989-03-21)
Маріуполь, Українська РСР, СРСР
Смерть 7 лютого 2015(2015-02-07) (25 років)
Донецька область, Україна
Зріст 198 см
Вага 92 кг
Alma mater Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого і Харківська державна академія фізичної культури
Військове звання солдат
Спорт
Країна  Україна
Вид спорту волейбол
Клуб 2007—2014 Юридична академія
Статус професіонала Кандидат у майстри спорту
Завершення виступів 2014
Участь і здобутки

 Солдат
Загальна інформація
Народження 21 березня 1989(1989-03-21)
Маріуполь, Донецька область, Українська РСР, СРСР
Смерть 7 лютого 2015(2015-02-07) (25 років)
Донецька область, Україна
Alma Mater Харківська державна академія фізичної культури
Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого
Військова служба
Роки служби 2014—2015
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 128 ОГПБр
Війни / битви Війна на сході України
Бої за Щастя
Бої за Дебальцеве
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Біографія

У 2006 році закінчив загальноосвітню школу № 31[2]. З 6-го класу почав професійно займатися волейболом в ПК «Маркохім»[3]. З часом переїхав до Харкова, де закінчив Харківське обласне вище училище фізичної культури та спорту. У 2013 році закінчив Харківську державну академію фізичної культури та спорту, а у 2014 році ще і Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. На базі останнього закінчив військову кафедру, де отримав звання — молодший лейтенант запасу.

Протягом майже 10 років захищав честь Харкова та НЮУ ім. Я.Мудрого, виступаючи на професійному рівні за ВК «Юридична академія». За свою спортивну кар'єру неодноразово був переможцем та призером змагань серед професійних команд майстрів[4].

Після початку Російсько-української війни покинув спортивну і юридичну кар'єри. У серпні 2014 року добровільно вступив до лав Збройних сил України і вже на початку вересня поїхав на лінію фронту. Воював у складі 128-ї гірсько-піхотної бригади. Відмовившись від підвищення та перепідготовки, до останнього залишався на лінії фронту[5]. Брав участь у боях під Щастям, Дебальцевим, Нікішиним та Малоорлівкою. Загинув 7 лютого 2015 року близько 16:00 у районі Дебальцевого поблизу села Новоорлівка (Шахтарський район Донецька область). За 4 метри від бійця розірвалася міна. Похований у рідному Маріуполі.

Нагороди
  • Орден «За мужність» IIІ ступеня, посмертно (23 травня 2015) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[6]

Вшанування пам'яті

Рішенням міської ради Маріуполя від 30.06.2015 року № 6/49-5415 за захист суверенітету України та її територіальної цілісності Олександру Мартиненку посмертно присвоєне звання «Почесний громадянин міста Маріуполь».

12—14 лютого 2016 року у Харкові відбулися заходи, присвячені пам'яті Олександра Мартиненка. 13 лютого відбулося відкриття першого Всеукраїнського турніру пам'яті Олександра Мартиненка, а також урочисто був відкритий пам'ятний стенд на його честь. Після закінченні ігрової частини турніру відбулося його урочисте закриття та нагородження учасників і призерів змагань.

В місті Маріуполь іменем Олександра Мартиненка названа вулиця в Кальміуському районі.

Примітки
  1. Гравці команди ВСК «Юридична академія» м. Харків. Архів оригіналу за 4 квітня 2013. Процитовано 4 квітня 2013.
  2. Маріупольці попрощалися із полеглим земляком, який обороняв Дебальцево. ФОТО
  3. Звание Почетный гражданин Мариуполя хотят присвоить трем военнослужащим посмертно (рос.)
  4. «Барком» проти «Юракадемії». Битва за «четвірку». «Юристи»: Тевкун — це не страшно, якщо є подача
    «Будівельники» «розібралися» з «Юракадемією»
    Чемпионат Украины. Суперлига. Вторые матчи 6-го тура Архівовано 16 лютого 2016 у Wayback Machine. (рос.)
  5. Герої не вмирають!. Архів оригіналу за 22 березня 2019. Процитовано 22 березня 2019.
  6. Указ Президента України № 282/2015 від 23 травня 2015 року «Про відзначення державними нагородами України».

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.