Нікішине

Нікі́шине село в Україні, у Шахтарському районі Донецької області. Населення становить 884 особи.

село Нікішине
Країна  Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Горлівський район
Громада Хрестівська міська громада
Код КАТОТТГ UA14060130090092206
Облікова картка Нікішине 
Основні дані
Населення 884
Площа 20 км²
Густота населення 44.2 осіб/км²
Поштовий індекс 86220
Телефонний код +380 6255
Географічні дані
Географічні координати 48°14′24″ пн. ш. 38°31′22″ сх. д.
Середня висота
над рівнем моря
312 м
Водойми р. Глуха
Відстань до
обласного центру
76 км
Відстань до
районного центру
28,7 км
Найближча залізнична станція Рідкодуб
Відстань до
залізничної станції
3,7 км
Місцева влада
Адреса ради 86220, Донецька обл., Шахтарський р-н, с. Нікішине, вул. Колгоспна, 1
Сільський голова Буніна-Дядюнова Раїса Іванівна
Карта
Нікішине
Нікішине
Мапа

 Нікішине у Вікісховищі

Загальні відомості

Відстань до райцентру становить близько 28 км і проходить автошляхом місцевого значення.

Землі села межують із територією с. Кам'янка Бахмутського району та смт Фащівка Антрацитівського району Луганської області.

У селі розташований зупинний пункт Нікішине.

Неподалік від села розташований ентомологічний заказник місцевого значення «Круглик».

Унаслідок російської військової агресії Нікішине перебуває на території ОРДЛО.

Історія

Війна на сході України

У часі війни на сході України фінансовані Російською федерацією мародери 8 вересня висунули жителям села 72-годинний ультиматум, позаяк Нікішине є вигідним рубежем для початку наступу на українські війська під Дебальцевим. 26 вересня, незважаючи на «режим припинення вогню», знову обстріляне терористами з мінометів й гранатометів, після чого здійснено спробу штурму, відбита українськими силами із втратами серед нападаючих[1][2].

Станом на 27 вересня 2014 на блокпосту в селі Нікішине відбиває атаки сепаратистів 11-й БТрО ЗСУ «Київська Русь». Бойовики обстрілюють позиції української армії з мінометів, «Градів», гранатометів та стрілецької зброї. Відстань між воюючими сторонами — кілька сотень метрів[3]. Протягом 30 вересня — 1 жовтня 2014-го село зазнало 4-х обстрілів терористами з мінометів. Протягом 23-24 листопада міліцією проведено спецоперацію з вивезення з Нікішиного арсеналу зброї терористів. Вдалося вилучити зброю та боєприпаси з території проведення активних бойових дій: п'ять РПГ-22 і РПГ-26, 17 гранат Ф-1 й РГД-42, понад 2 тисячі боєприпасів калібру 5,45 мм і 7,62 мм[4]. 16 листопада увечері військовики 128-ї бригади пішли ставити розтяжки задля забезпечення блокпосту поблизу села Нікішине та потрапили в засідку. Солдат В'ячеслав Кірічек загинув у бою. Тоді ж загинув солдат Сергій Долгіх. 25 листопада загинули біля села Нікішине під час мінометного обстрілу терористами взводного опорного пункту старший сержант 128-ї бригади Павло Стець та молодший сержант Олександр Ігнатишин. 28 листопада від осколкових поранень загинув солдат 128-ї бригади Анатолій Сніжко. 10 грудня 2014-го на 4-х українських бійців вийшла ДРГ із 10 чоловік, після доповіді «вище» надійшов наказ: два бійці мали терористів відігнати, але без пострілів, росіяни їх заманили в пастку, стріляли з підствольних гранатометів, добивав снайпер, загинув солдат 54-го розвідувального батальйону Василь Кіріс[5] 6 січня 2015 року поблизу села від кулі снайпера загинув український вояк[6] — сержант 128-ї бригади Петро Бойко. 14 січня від важких осколкових поранень під час обстрілу позицій 15-ї бригади в районі села Нікішине помер солдат Дмитро Гречко. 24 січня 2015-го поблизу села Нікішине в часі артилерійського та мінометного обстрілу опорного пункту ЗСУ російськими збройними формуваннями рушили танки. Три бійці 15-го гірськопіхотного батальйону стримували прорив колони російських танків, усі троє загинули, але танки не пройшли, серед полеглих — старший сержант Сергій Хіврич та солдат Олександр Шевцов.

Приблизно 10 лютого 2015 ЗСУ відійшли з Нікішине в бік сусідньої Кам'янки. З цього моменту село залишається під контролем сепаратистів ДНР.

Населення

За даними перепису 2001 року населення села становило 884 особи, з них 24,55 % зазначили рідною українську мову, а 75,45 % російську[7].

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.