Мартинюк Микола Іванович

Народився 14 березня 1971 року в с. Залібівка Здолбунівського району Рівненської області.

Протягом 1986—1990 рр. навчався в Луцькому педагогічному училищі ім. Ярослава Галана (нині — Луцький педагогічний коледж). 1990 року вступив до Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки (з 1993 р. — Волинський державний університет (ВДУ) ім. Лесі Українки) на факультет україністики, який закінчив у 1995 році.

Упродовж 1995—1998 рр. навчався в аспірантурі при ВДУ ім. Лесі Українки. Навчання у вузі й аспірантурі поєднував із журналістською практикою.

1991—1993 рр. працював у редакції газети «Педагог» Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки,
1993—1996 рр. — на посадах редактора та співредактора часопису «Альма-матер» ВДУ ім. Лесі Українки, а також — диктором Луцької міськрайонної редакції радіомовлення (1995—1996).
1995—1998 рр. — автор пізнавально-інформаційної передачі «Книгозбірня» на радіостанції «Луцьк» та Волинському радіо, з 2003 року — пізнавально-літературної програми «Фоліант», з 2004 року — літературно-мистецької програми "Книгозбірня «Фоліанта», 2006 року — тематичної радіопрограми "Літературна студія «Досвітні огні», 2007 року — "З книжкової скрині видавництва «Твердині» на Волинському радіо.
1998—1999 рр. завідував музеєм Лесі Українки при ВДУ.
З жовтня 1999 р. працював викладачем кафедри української та зарубіжної філології, реорганізованої 2000 р. у кафедру журналістики, відтак до червня 2013 р. включно — доцентом кафедри журналістики ПВНЗ «Луцький гуманітарний університет» (до 2004 р. — Вища школа «Луцький гуманітарний університет»).

З квітня 2000 р. до серпня 2008 р. завідував цією кафедрою. З листопада 2008 р. до серпня 2011 р. — доцент кафедри української літератури Волинського національного університету ім. Лесі Українки.

З листопада 2011 р. — викладач циклової комісії словесних дисциплін Луцького педагогічного коледжу. Читає курси «Українська література», «Література рідного краю», «Дитяча література». З вересня 2013 р. — завідувач кафедри словесних дисциплін, а із січня 2021 р. — завідувач кафедри філології Луцького педагогічного коледжу. У квітні 2019 р. як педагога-практика повторно атестовано за кваліфікаційною категорією «спеціаліст вищої категорії» та присвоєно педагогічне звання «викладач-методист».

Викладав редакторську майстерність, керував науковими роботами і виробничою практикою в Інституті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки.
З жовтня 2004 р. — засновник і директор ПП «Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня».

Позаштатний літературний редактор видавництва «Клуб сімейного дозвілля» (2016—2019).

У квітні 2000 р. в Інституті літератури імені Тараса Шевченка НАН України захистив кандидатську дисертацію на тему «Своєрідність художнього втілення національної ідеї у творчості Володимира Самійленка». Вчене звання доцента присвоєно у січні 2011 р.

Член Національної спілки журналістів України (2000) (голова первинного журналістського осередку Східноєвропейського національного університету ім. Лесі Українки).
Член Волинського Академічного Дому (Академії наук вищої освіти України) — з часу його заснування у березні 1995 року.

З квітня 2011 року — член Міжнародного громадського об'єднання «Волинське братство».
Член журі Волинського обласного літературно-мистецького конкурсу «Неповторність» (2004—2021), почесний член журі Міжнародного конкурсу романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у номінації «Романи» (2011—2019). Паралельно ще й експерт Всеукраїнського конкурсу романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у тій самій номінації (2013).

Учасник у складі Волинської делегації VII (2014), VIIІ (2017) та Х (2018) чергових і позачергових з'їздів письменників України.
Постійний учасник міжнародних і регіональних книжкових ярмарків і форумів, учасник, ініціатор і організатор багатьох літературно-мистецьких і наукових імпрез (творчих зустрічей, презентацій, фестивалів, круглих столів, конференцій, семінарів тощо), 2007—2011 й 2019 років — член експертної ради з питань видавничої справи Волинської обласної державної адміністрації.

Дружина — Лариса Петрівна Мартинюк — педагог Луцької спеціалізованої школи І–III ступенів № 1 Луцької міської ради Волинської області, літературний редактор газети «Вісник+К».

Поетичні добірки, публіцистика та переклади в альманахах:

• «Струни життя» (1999),
• «Світязь» (2000, 2006, 2015—2020)

Прозова книга Миколи Мартинюка, яка була відзначена дипломом на конкурсі «Коронація слова»

Публікації в антологіях:

• «Кіт Матіфас та інші» (2008),
• «Луцький замок у мистецькому просторі України» (2012),
• «Помежи словом і століттями» (2016),
• «Вільний вітер/Волен вятър» (укр.-болг., 2017),
• «Ако търсиш любов» (болг., 2018),
• «Антологія сучасної української літератури: Армія. Мова. Віра» (2019),
• «Далягляды'19: замежная літаратура» (білорус., 2019),
• «Цветя от ангели» (болг., 2019),
• «Антологія літератури письменників Волині „Під Лесиним небом“» (2019),
• «20th Jubilee antology» (США, 2020),
• «ЖЫВЕ БЕЛАРУСЬ! За нашу і вашу свободу! : Антологія сучасної білоруської поезії» (2020)

Наукові та літературно-критичні публікації у фахових виданнях:

• «Слово і час»,
• «Філологічні студії»,
• «Проблеми славістики»,
• «Сіверянський літопис»,
• «Мова та історія» (переклади),
• «Бористен» (переклади),
• Літературно-мистецький журнал «Терен»,
• Часописи «Форма(р)т», «Книжник-Review», «Золота пектораль», «Яровиця», «Літературна Україна», «Українська літературна газета», «Літаратурная Белорусь» (поезія в пер. Аксани Спринчан), «Словото днес» (Болгарія, поезія в пер. Димитра Христова), «Знаци» (Болгарія, поезія в пер. Елки Няголової), «Ciechanowskie Zeszyty Literackie» (Польща, поезія в пер. Павла Крупки), «Hybryda» (Польща, поезія в пер. Марека Вавжинського), «Wytrych» (Польща, поезія в пер. Лілі Гелени Метрики), «3^η Χιλιετία» (Греція, поезія в пер. Павла Крупки).
• Всеукраїнська, обласна, міська і районна періодика.

Доробок представлено у всеукраїнському виданні «Сучасна література рідного краю: посібник серії „Шкільна бібліотека“ для 5–7 класів закладів загальної середньої освіти» (2020).

Працює над укладанням нового біобібліографічно-хрестоматійного проекту «Літературна мапа Волині».

Автор поетичних та прозової книжок:

• «Одинадцята заповідь» (1997),
• «Грибний дощ» (2004),
• «На святого Миколая» (2006),
• «Світ за Брайлем» (2012),
• «Під мурами твердині» (2012),
• «Над Світязем ранок» (2013, музика Мирослава Стефанишина),
• «Або… або…» (2014),
• «Сага за свещи» (2017, Софія, Болгарія, в пер. Димитра Христова)

Книги перекладів:

• Анжела Димчева «Игли в съня/Голки уві сні» (2017, у співавт. з Віктором Мельником),
• Бойка Драгомірецька «Читання піску/Плажно четиво» (2017, у співавт. з Віктором Мельником),
• Христо Черняєв «Единствена любов/Єдина любов» (2017),
• Божена Боба-Диґа «завтра сьогодні вчора» (2017, у співавт.),
• Аксана Спринчан «Кава з украінскім мёдам/Кава з українським медом» (2017),
• Броніслава Волкова «Vítr na kolenou/Вітер на колінах» (2019)

Наукових:

• «Хрестоматія української легальної преси Волині, Полісся, Холмщини та Підляшшя 1917–19391, 1941—1944 рр.» (2005, у співавт. з Ігорем Павлюком),
• Монографії: «Національна ідея в життєтворчості Володимира Самійленка» (2009)

• Диплом Української Медіа Спілки[1] (2006).
• Лауреат Міжнародної літературної премії імені Миколи Гоголя («Тріумф»)[2] (2007).
• Дипломант Всеукраїнського літературного конкурсу сучасної малої прози «Сила малого» (2008).
• Подяка голови Волинської обласної ради[3] (2008).
• Почесний знак Національної спілки журналістів України (2011).
• Дипломант Міжнародного конкурсу романів, п'єс, кіносценаріїв та пісенної лірики про кохання «Коронація слова» у номінації «Твори для дітей» (2012).
• Подяка голови Волинської обласної ради[4] (2012).
• Подяка голови Волинської обласної ради[5] (2017).
• Почесна грамота Управління культури і туризму Волинської обласної державної адміністрації[6] (2008).
• Диплом Волинської обласної державної адміністрації[7] (2013).
• Почесна грамота Волинської обласної державної адміністрації[8] (2014).
• Диплом Волинської обласної державної адміністрації[9] (2014).
• Ювілейна медаль Українського фонду культури «За вірність заповітам Кобзаря» — до 200-річчя з дня народження Тараса Шевченка (2014).
• Почесний знак Національної спілки журналістів України «Золота медаль української журналістики» (2016).
• Грамота і нагрудний знак «Золотий Пегас» Союзу Болгарських Письменників[10] (2016).
• Почесна грамота Одеської міської ради[11] (2017).
• Дипломант (друга премія) Міжнародного конкурсу поезії «Лирични гласове» (Софія, Болгарія, 2016).
• Міжнародна почесна нагорода — Медаль Івана Мазепи (2016).
• Медаль «За відродження України»[12] (2016).
• Лауреат Міжнародної літературної премії імені Григорія Сковороди «Сад божественних пісень» — «за внесок у зближення та популяризацію європейських культур і літератур у численних творчих міжнародних видавничих та перекладацьких проектах»[13] (2016).
• Лауреат Премії імені Якова Гальчевського «за подвижництво у державотворенні» у номінації «за видавничу діяльність»[14] (2017).
• Лауреат Премії імені Галшки Гулевичівни «за видання українською мовою серії книг зарубіжних авторів»[15] (2020).
• Почесна грамота Волинської обласної державної адміністрації[16] (2020).
• Лауреат літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського[17] (2021).
• Подяка Президії Національної академії наук України[18] (2021).

• ТД, Луцьк
• Видавництво «Твердиня»
• Буквоїд. Світ за Брайлем
• Буквоїд. Під мурами твердині
• Волинський Академічний Дім^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Луцький гуманітарний університет
• Енциклопедія Сучасної України

• Мартинюк Микола Іванович
• Микола Мартинюк: «В самісінькому серці Великої Волині»
• Тарасевич Д. Книги-скарби народжуються на Волині. Допомагає «Твердині»… Григорій Сковорода
• У Спілці письменників знову поповнення
• «Світ за Брайлем» за Миколою Мартинюком
• Криловець Анатолій. Non bovi — буй-тур!
• Куява Жанна. Дорослим підліткам присвячується…
• Баран Євген. Так вже назначено: світ пізнавати наосліп
• Соловей Олег. Репортаж із Задзеркалля
• Соловей Олег. Там десь далеко на Волині
• Федюк Тарас. «Важкість» сприйняття: рецензія на «Під мурами твердині» Миколи Мартинюка
• Генчев Славимир. Човек прилича на своя бог
• Радомська Ольга. Микола Мартинюк: «Моя повість — для вдумливого неквапливого сприйняття»
• Рєпіна Ольга. Історія промовляє до сучасників… // Рєпіна О. Наш засіб Макропулоса / О. Г. Рєпіна. — Х. : Мачулин, 2015. — С. 105—107.
• Клименко Олександр. Микола Мартинюк: «Творчість — це прагнення по-своєму прочитати світ»
• Мартинюк Микола Іванович // Академія наук вищої освіти України: довідник. — К. : Дніпро — ТОВ «Брама–V», 2012. — С. 408.
• Мартинюк Микола. Одинадцята заповідь: поезії [текст] / М. І. Мартинюк ; ред. В. Вербич ; худ. В. Фрадинський. — К. : Європа, 1997. — 92 с.
• Мартинюк Микола. Сага за свещи: стихове / Микола Мартинюк ; превод от украински Димитър Христов. — София: Мултипринт, 2017. — 76 с.
• Мартинюк Микола. Світ за Брайлем: поезії [текст] / М. І. Мартинюк. — Луцьк: ПВД «Твердиня», 2012. — 128 с.
• Мартинюк Микола. Під мурами твердині: історична повість: [для серед. і ст. шк. віку] [текст] / М. І. Мартинюк ; худ. А. П. Гупало. — Луцьк : ПВД «Твердиня», 2012. — 128 с.
• Денисюк Володимир. Мартинюк Микола Іванович // Денисюк В. Журналістика Волині: факти й імена / В. Т. Денисюк. — Луцьк: Надстир'я, 2005. — C. 116.
• Пащук Іван. Мартинюк Микола Іванович // Пащук І. Літературно-краєзнавча енциклопедія Рівненщини / І. Г. Пащук. — Рівне: Волинські обереги, 2005. — C. 118.