Мартін Фібіг

3 березня 1910 року вступив в 18-й піхотний полк. Учасник Першої світової війни, ад'ютант батальйону. Пройшов льотну підготовку (1915), льотчик бомбардувальної авіації. З 2 серпня 1918 року — командир 9-ї бомбардувальної ескадри. В лютому 1919 року демобілізований. Працював у цивільній авіації.

1 травня 1934 року прийнятий в люфтваффе і призначенням начальником авіабази в Грайфcвальді. З 1936 року — начальник училища бомбардувальної авіації в Фасбергу, з 1 липня 1938 року — командир 253-ї (потім 4-ї) бомбардувальної ескадри «Генерал Вефер». Учасник Польської і Французької кампаній. 10 травня 1940 року збитий в повітряному просторі Нідерландів і взятий в полон, через 6 днів звільнений німецькими військами. З 16 травня 1940 року — офіцер для особливих доручень і командир бойової групи в танковій групі Гудеріана. 1 серпня 1940 року призначений начальником служби безпеки польотів. З 2 квітня 1941 року служив в 4-му, потім в 2-му і 8-му авіаційних корпусах. 12 квітня 1942 року призначений командиром 1-ї авіаційної дивізії, яка билася на центральній ділянці радянсько-німецького фронту. З 1 липня 1942 року — командир 8-го (Крим), з 22 травня 1943 року — 10-го авіаційного корпусу, дислокованого в Греції. Одночасно з 22 травня 1943 року — начальник Командування ВПС «Південний Схід». Надавав в тому числі підтримку з повітря морським конвоям країн Осі. Постійні перекидання частин на радянсько-німецький фронт повністю знекровили 10-й корпус: 1 вересня 1944 року він був розформований, а Фібіг зарахований в резерв ОКЛ. З 1 лютого 1945 року — командир 2-го авіаційного корпусу, який 12 квітня був переформований в Командування ВПС «Північний Схід». Літаки Фібіга прикривали з повітря операції групи армій «Вісла» на Одерському фронті. У травні відійшов на Захід і 8 травня здався британським військам. 6 лютого 1946 року переданий югославській владі. Військовим трибуналом в Белграді визнаний винним в скоєнні воєнних злочинів на Балканах і засуджений до страти. Повішений.

• Фенріх (3 березня 1910)
• Лейтенант (20 березня 1911) — патент від 24 червня 1909 року.
• Оберлейтенант (18 червня 1915)
• Гауптман (20 червня 1918)
• Майор (1 травня 1934)
• Оберстлейтенант (1936)
• Оберст (1 червня 1938)
• Генерал-майор (1 квітня 1941)
• Генерал-лейтенант (1 квітня 1942)
• Генерал авіації (1 березня 1943)

• Залізний хрест 2-го і 1-го класу
• Нагрудний знак військового пілота (Пруссія)
• Медаль «За відвагу» (Гессен)
• Королівський орден дому Гогенцоллернів, лицарський хрест з мечами
• Пам'ятний знак пілота (Пруссія)
• Почесний хрест ветерана війни з мечами
• Комбінований Знак Пілот-Спостерігач
• Медаль «За вислугу років у Вермахті» 4-го і 3-го класу (12 років)
• Медаль «У пам'ять 1 жовтня 1938»
• Застібка до Залізного хреста
  • 2-го класу (18 вересня 1939)
  • 1-го класу (3 травня 1940)
• Лицарський хрест Залізного хреста з дубовим листям
  • лицарський хрест (8 травня 1940)
  • дубове листя (№ 168; 23 грудня 1942)
• Авіаційна планка бомбардувальника
• Німецький хрест в золоті (4 травня 1942)
• Медаль «За зимову кампанію на Сході 1941/42»

• Залесский К. А. Железный крест. — М.: Яуза-пресс, 2007. — 4000 экз. — ISBN 978-5-903339-37-2

• Die Ordensträger der Deutschen Wehrmacht (CD), VMD-Verlag GmbH, Osnabrück, 2002
• Fellgiebel W.P., Elite of the Third Reich, The recipients of the Knight's Cross of the Iron Cross 1939—1945: A Reference, Helion & Company Limited, Solihull, 2003, ISBN 1-874622-46-9
• Patzwall K., Scherzer V., Das Deutsche Kreuz 1941—1945, Geschichte und Inhaber Band II, Verlag Klaus D. Patzwall, Norderstedt, 2001, ISBN 3-931533-45-X
• Veit Scherzer: Die Ritterkreuzträger 1939—1945 Die Inhaber des Eisernen Kreuzes von Heer, Luftwaffe, Kriegsmarine, Waffen-SS, Volkssturm sowie mit Deutschland verbündete Streitkräfte nach den Unterlagen des Bundesarchivs, Scherzers Militaer-Verlag, Ranis/Jena 2007, ISBN 978-3-938845-17-2, S. 306
• Kwasny A., Kwasny G., Die Eichenlaubträger 1940—1945 (CD), Deutsches Wehrkundearchiv, Lage-Waddenhausen, 2001
• THOMAS, FRANZ & WEGMANN, GÜNTER, Die Eichenlaubträger 1940—1945, Biblio-Verlag, 1997.