Марусич Володимир Васильович

Володимир Васильович Марусич (17 листопада 1978, с. Солоне Заліщицького району Тернопільської області — 6 листопада 2014, Кримське Луганської області) — український військовик, сержант, оператор-навідник БМП 24-ї окремої механізованої бригади (Яворів), загинув в ході російсько-української війни.

Володимир Васильович Марусич
 Сержант
Загальна інформація
Народження 17 листопада 1978(1978-11-17)
с. Солоне, Заліщицький район Тернопільська область
Смерть 6 листопада 2014(2014-11-06) (35 років)
Кримське поблизу м. Лисичанськ, Луганська область
Військова служба
Приналежність  Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Життєпис

У 1985–1994 роках навчався у Солонській школі. У 1994–1998 роках навчався у Чернівецькому професійному художньому училищі за спеціальністю майстер художньої обробки деревини.

У 1999 році був призваний в ряди Збройних сил України. Службу проходив у танкових військах на Чернігівщині. У 2003 році знову пішов у військо на службу за контрактом. Опісля проживав у Солоному.

Володимир Марусич був членом ГО «Самооборона Заліщицького району», чатовим 4-ї чоти. 21 серпня 2014 року був призваний під час третьої хвилі мобілізації та призначений на посаду гранатометника 12 механізованої роти 4-го механізованого батальйону 24 ОМБР, підготовку проходив на полігоні у Львівській області.

Загинув 6 листопада 2014 року біля села Кримське Луганської області під час мінометного обстрілу бойовиками взводного опорного пункту. Міна, внаслідок прямого попадання, повністю зруйнувала бліндаж, де знаходився сержант Марусич. Похований 12 листопада в рідному селі.

Батько Василь Петрович помер у 2009 році, мати Марія Йосипівна — вчителька місцевої школи. У сім'ї разом із ним зростали старша сестра Світлана, молодші брат Ігор та сестра Галина.

Відзнаки та вшанування

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня[1]. Відзнаку вручив голова Тернопільської ОДА Степан Барна 8 травня 2015 року під час поминальних заходів біля статуї «Материнський поклик» у Старому Парку м. Тернополя.[2]

На початку листопада 2015 року в ЗОШ Солоне Заліщицького району, де він навчався, відбулася посвята меморіальної дошки на фасаді школи його честі.

Див. також

Примітки
  1. Указ Президента України від 14 березня 2015 року № 144/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. 4 бійцям з Тернопільщини присвоєно орден «За мужність» III ступеня // Сайт Тернопільської ОДА, 8 травня 2015

Джерела
  • Кошіль, І. Мріяв створити власну сім'ю. Не встиг... / Ірина Кошіль // Нова Тернопільська газета. — 2014. — № 43 (12-18 лист.). — С. 1.
  • Перун, В. Короткий відпочинок став вічним / В. Перун // Вільне життя плюс. — 2014. — № 92 (14 лист.). — С. 3 — (Втрата).
  • Вістовський, О. Загинув патріот / Олег Вістовський // Колос. — 2014. — № 98-99 (21 лист.). — С. 4.

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.