Маріано Гарсія Ремон

Уродженець Мадрида. 1965 року потрапив до школи «Райо Вальєкано», але вже наступного року перейшов в кантеру клубу «Реал Мадрид», де під керівництвом Педро Ігруїлуса за чотири роки доріс до чемпіона Європи серед юнаків до 19 років, а в тій команді разом з ним грав Вісенте дель Боске, з яким він вже тоді був друзями. А пізніше до них приєднався і Хосе Антоніо Камачо.

Не маючи змоги пробитися до основної команди, де стояв Антоніо Бетанкорт, 1970 року воротаря було віддано в оренду в «Талаверу» з третього за рівнем дивізіону Іспанії, після чого гравець також на правах оренди грав у Сегунді за «Реал Ов'єдо».

Влітку 1971 року головний тренер «Реалу» Мігель Муньйос покликав Ремона назад, і вже 5 вересня року Маріано дебютував в основному складі «вершкових». Тоді йому ще не виповнилося 21. У своєму першому ж сезоні Ремон став чемпіоном Іспанії, зігравши 29 матчів з 34 і пропустивши в них 26 голів.

Однак зоряний час Гарсії Ремона настав 7 березня 1973 року. В цей день в першому чвертьфінальному матчі КЕЧ «Реал» приїхав до Одеси грати з київським «Динамо». Цей поєдинок став найкращим у біографії Ремона, якому тоді було лише 22 року. Кияни атакували весь матч, створили безліч моментів, але забити не змогли — 0:0. Так само, як не змогли пробити Ременос через два тижні на «Сантьяго Бернабеу». Після одеського матчу за Ремонтом закріпилося прізвисько «Одеський кіт»[1]. Але далі півфіналу той «Реал» пробитися не зміг. Нідерландський «Аякс» став тоді на його шляху, обігравши і вдома (2:1), і в Мадриді (1:0). Був у Ремона ще один великий матч зі «Спортінгом», в якому він взяв два пенальті — від Кіні і Чурруки.

А з наступного року у Ремона і «Реала» почалися проблеми, клуб скотився на 8-ме місце, програвши вдома «Барселоні» — 0:5 (17 лютого 1974). Звільнили легендарного Мігеля Муньйоса, незабаром звільнили Луїса Моловни. Прийшов Милян Милянич, і провів зміну основного воротаря. На першу позицію вийшов досвідчений Мігель Анхель Гонсалес, а Ремон став його дублером. У чемпіонському для «Реала» в сезоні 1974/75 Маріано зіграв лише 3 матчі (2 голи). Стільки ж відіграв, але пропустив на м'яч більше і в наступному чемпіонаті, який також завершився переконливою перемогою «Реала».

Нічого не змінилося спочатку і з поверненням Моловни. Ремон залишався дублером Анхеля в чемпіонському сезоні 1977/78 (8 ігор, 8 голів), натомість у другому колі наступної першості Ремон став основним у зв'язку з серйозною травмою Мігеля Анхеля (18 ігор, 16 голів). Потім він видав найкращий у своїй біографії сезон 1979/80. «Реал» знову став чемпіоном, а Ремон без замін відіграв всі 34 матчі, в яких пропустив 33 м'ячі.

А в наступному сезоні Ремон чекала ще одна серйозна травма, через яку він не грав у фіналі КЄЧ. Сталося це 4 квітня в Саламанці, напередодні першого півфіналу з «Інтером».

Травми переслідували його і далі, тому в сезоні 1983/84 Ремон вирішив закінчити кар'єру, але в команді недоречно зламався дублер Ремона у воротах Агустін Луїс де Карлос, і тренер «вершкових» Амансіо Амаро, переконав Ремона залишитися. Завершив Ремон професійну кар'єру футболіста виступами за «Реал» у 1986 році. До того часу в його послужному списку набралося 177 матчів в Ла Лізі, 25 в Кубку Іспанії, 20 у Кубку Європи, 2 в Кубку Кубків і 7 у Кубку УЄФА. Сім чемпіонських титулів, чотири Кубка Короля і два Кубка УЄФА.

1973 року провів два матчі у складі національної збірної Іспанії проти збірних Нідерландів і Туреччини. Дебют в Амстердамі 2 травня 1973 року (3:2). Запрошувався до збірної ФІФА на матч вшанування Еусебіу.

Розпочав тренерську кар'єру, повернувшись до футболу після невеликої перерви, 1991 року, очоливши тренерський штаб клубу «Реал Мадрид Кастілья». З «Кастильєю» він пропрацював три роки, а потім перейшов у хіхонський «Спортинг», який під його керівництвом опустився з 13-го місця на 14-те, а потім і зовсім покинув Прімеру, за що Ремон і був звільнений.

Після піврічної перерви, Арсеніо Іглесіас, прийнявши «Реал», покликав Ремона в свою команду тренером воротарів. Іглесіас протримався до кінця чемпіонату, в якому «Реал» зайняв лише шосте місце і в останній раз у своїй історії пробився в єврокубки. Іглесіаса по закінченні сезон 1995/96 звільнили, а разом з ним покинув «королівський клуб» і Ремон.

Далі Маріано прийняв «Альбасете», що перед тим вилетіло з Прімери і зайняв з ним четверте місце, при тому що для повернення в еліту потрібно було мінімум третє. Не виконавши поставлене завдання, Ремон пішов у «Лас-Пальмас». Остров'ян йому теж не вдалося підняти в класі (6-те місце). І тоді його покликала «Саламанка», що вилетіла і з якою він посів те ж таки 4-те місце.

Наступною командою Ремона стала «Нумансія», яка, навпаки, вийшла в Ла Лігу і вирішила залишитися там за допомогою Маріано. Він прийняв команду в листопаді 2000 року, змінивши Франсіско Ерреру. При ньому «Нумансія» йшла в зоні вильоту на 17-й сходинці, але при Ремоні вона опустилася на останнє місце. Правда, вилітала команда вже без Ремона. Програвши вдома «Реалу Сарагосі» 1:3 у квітні 2001 року, команда відстала від передостаннього клубу на шість очок і втратила всі шанси зберегти місце в еліті, через що головного тренера і було звільнено з посади.

Нічого хорошого не чекало Ремона і в «Кордові», де він пропрацював наступний сезон. При ньому «Кордова» ледь не вилетіла з Сегунди, опустившись з 8 місця на 19, після чого Ремон покинув і цей клуб.

26 травня 2004 року, Маріано був представлений як помічник Хосе Антоніо Камачо, який очолив «Реал». Однак Камачо подав у відставку вже 20 вересня 2004 року і попросив президента клубу Флорентіно Переса призначити замість нього на посаду головного тренера Маріано, з чим президент погодився. Сам Гарсія Ремон зізнається, що цей день був для нього сумним, так як у відставку пішов його друг Камачо, однак він у той же час був щасливий, що йому довірили тренувати «найкращий клуб світу», пообіцявши не розчарувати.

Він ніколи не працював з великими клубами, а при Камачо був третім тренером. Однак Гарсія Ремон прекрасно знав ситуацію в колективі і міг з легкістю прийняти команду з рук Камачо, тому йому було довірено продовжувати почату попередником справу і обіцяно те, що він буде керувати «Мадридом» як мінімум аж до 30 червня 2005 року. Коли Гарсія Ремон вперше увійшов у роздягальню команди в ролі головного тренера, він сказав гравцям таку фразу: «Ми разом опинилися у цій ситуації і нам разом із неї виходити. Я ніколи нічого не вигравав і тому прошу, щоб ви мені допомогли». Футболісти відразу прийняли нового тренера, який за своїм характером і методом роботи дуже нагадував їм Вісенте Дель Боске. І вже 21 вересня Ремон дебютував на посаді головного тренера мінімальною перемогою 1:0 над «Осасуною». У порівнянні з минулим матчем у стартовому складі мадридського «Реала» відбулося відразу шість замін, який як мінімум на добу очолив турнірну таблицю іспанської першості, на два очки випередивши групу із шести команд.[2]

Проте вдалі результати при Гарсії Ремоні чергувалися з невдалими (як, наприклад вихід в 1/8 фіналу Ліги Чемпіонів і 1/8 фіналу Кубка Іспанії з обтяжуючими показниками в Чемпіонаті Іспанії) і це не влаштувало керівництво, яке всупереч своїм обіцянкам на Різдво прийняло рішення про відставку тренера[3].

Наразі останнім місцем тренерської роботи був клуб «Кадіс», команду якого Маріано Гарсія Ремон очолював як головний тренер протягом з літа 2007 року, але після чотирьох поразок поспіль восени того ж року був звільнений.

• Чемпіонат Іспанії з футболу:
  • Чемпіон (7): 1971-72, 1974-75, 1975-76, 1977-78, 1978-79, 1979-80, 1985-86
  • Віце-чемпіон (3): 1980-81, 1982-83, 1983-84
• Кубок Іспанії з футболу:
  • Володар (4): 1974, 1975, 1980, 1982
  • Фіналіст (2): 1979, 1983
• Кубок УЄФА:
  • Володар (2): 1985, 1986

• Профіль гравця на сайті BDFutbol (англ.)
• Профіль тренера на сайті BDFutbol (англ.)
• Маріано Гарсія Ремон на сайті National-Football-Teams.com (англ.)