Вісенте дель Боске

Вісе́нте Де́ль Бо́ске (ісп. Vicente del Bosque; нар. 23 грудня, 1950 року, Саламанка, Іспанія) футбольний тренер та в минулому успішний гравець. 2002 року визнаний тренером року за версією ФІФА. Єдиний тренер світу, який перемагав у Лізі чемпіонів«Реалом», 1999—2000 і 2001—2002), на чемпіонаті світу (зі збірною Іспанії, 2010) та чемпіонаті Європи (зі збірною Іспанії, 2012).[1]

Вісенте Дель Боске
Вісенте Дель Боске
Особисті дані
Повне ім'я Вісенте Дель Боске Гонсалес
Народження 23 грудня 1950(1950-12-23) (71 рік)
  Саламанка, Іспанія
Зріст 184 см
Прізвисько «Лісник»
Громадянство  Іспанія
Позиція півзахисник, центральний захисник
Юнацькі клуби
1968—1969 Реал Мадрид
Професіональні клуби*
РокиКлубІгри (голи)
1969—1970
1970—1971
1971—1972
1972—1973
1973—1984
Плюс Ультра (Реал Мадрид дубль)
  Кастельйон
  Кордова
  Кастельйон
Реал Мадрид

13 (4)
19 (1)
30 (5)
312 (14)
Національна збірна**
РокиЗбірнаІгри (голи)
1975—1980 Іспанія 18 (1)
Тренерська діяльність***
СезониКомандаМісце
1985—1990
1994
1996
1999—2003
2004—2005
2008—2016
Реал Мадрид Кастілья
Реал Мадрид
Реал Мадрид
Реал Мадрид
Бешикташ
 Іспанія
Звання, нагороди
Нагороди

Premi Blanquernad (2017)

HazteOir.org Prized

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 2010.

** Інформацію про ігри та голи за національну збірну
оновлено 2010.

*** Тільки на посаді головного тренера.

Кар'єра гравця

Юнацькі роки

З дитинства Вісенте, як і решта місцевих хлопчаків, обожнював ганяти м'яча вулицями рідної Саламанки. Проте вже за декілька років хлопець зрозумів, що прагне зробити футбол метою свого життя. Першим тренувальним майданчиком для підлітка стали аматорські клуби міста, такі як забуті нині, — Ель Фатіма, Ель Саморано та Ель Саломе. У ті далекі роки до юного Дель Боске не була прив'язана жодна конкретна польова позиція — він грав то в захисті, то як півзахисник, а то й навіть як форвард.
У віці 17 років підліток приїздить до столиці з єдиною метою — вправлятися у футболі. Вже наступного року він стає гравцем юнацької команди Реал Мадрид (сезон 19681969), до якої його особисто запросив Сантьяго Бернабеу[2]. Першим професійним клубом для Дель Боске став дубль столичного гранду — команда Плюс Ультра (сезон 19691970 рр.). Тут хлопець нарешті знайшов свою позицію на полі півзахисник, який уміє читати гру та наділений гарними фізичними якостями.

Гравець клубу Реал Мадрид

На сезон 19701971 рр. юний «реалівець» як орендований гравець одягнув форму іспанського клубу Кастельйон. Проте того сезону хлопцю катастрофічно не щастило, — Кастельйон після провальної гри опустився у Сегунду, а самому Вісенте прооперували меніск, та на додачу виявили проблеми з ключицею. На період реабілітації Дель Боске повернувся до Мадрида. Проте, вже на початку нового сезону 19711972 рр. він поїхав до Кордови, грати за однойменний клуб. Півзахисника знов-таки віддали в оренду як компенсацію за придбаного Реалом місцевого гравця Вердуго. На сезон 19721973 рр. Дель Боске повертається до клубу Кастельйон. Юний футболіст відіграв сезон «на відмінно», і після завершення чемпіонату разом із одноклубниками святкував зліт Кастельйону до Прімери.
Нового сезону (19731974 рр.) функціонери Королівського клубу нарешті вирішили залучити талановитого хлопця до основи «бланкос». Тож футболку команди Реал Мадрид Дель Боске буде із гордістю вдягати протягом наступних 11 років (до 1984 року), а особливу любов до столичного клубу збереже на все життя.

«…я саме тут [в клубі Реал Мадрид] зростав та мужнів. Завдяки клубу я пізнав життя, таким яке воно є…»
Вісенте Дель Боске про Реал Мадрид[3]

Молодий гравець Реалу — Вісенте дель Боске

Гравець збірної

Свій перший матч за Національну збірну Дель Боске відіграв у 1975 році. Проте найбільш значущим його досягненням була участь у Євро-1980, яке проходило в Італії. 13 грудня, 1978 року, на 10-й хвилині матчу, своїм єдиним голом за збірну Дель Боске відзначився у воротах Кіпру (кваліфікаційна стадія чемпіонату, Іспанія-Кіпр (5:0)). Із серією безпрограшних ігор (9 очок) іспанці дійшли до групового етапу.
У групі «В» Дель Боске та компанія зайняли останнє місце, програвши два матчі та один відстоявши внічию. Чемпіоном Європи 1980-го року стала Німеччина (тогочасна ФРН), а іспанці поїхали додому з порожніми руками.
Загалом, за період з 1975 по 1980 рр. у складі Національної збірної Вісенте Дель Боске відіграв 18 матчів, й відзначився єдиним голом (у ворота Кіпру).

Нагороди

Чемпіон Прімери — 5 разів

Кубок Короля — 4 рази

Кар'єра тренера

Реал Мадрид

30 червня, 1984 року Вісенте Дель Боске після 11-ти славних років у Реалі «повісив бутси на гвіздок». Проте, прощатися із улюбленою командою футболіст не поспішав. Із Королівським клубом Дель Боске продовжив роботу як функціонер, за декілька років ставши видатним селекціонером кантери (юнацької футбольно-підготовчої школи, з якої добирають футболістів основи).

В 1994 році у «лісника», — прізвисько, яке Дель Боске заробив, граючи за «бланкос» («боске» іспанською означає «ліс»), з'явився давно омріяний шанс — очолити Реал. На посаді головного тренера він змінив Беніто Флоро (хоча й з приміткою «тимчасовий виконувач обов'язків»). Проте, новоспечений наставник на цій посаді протримався лише 3 місяці.

Нова можливість очолити Реал з'явилася в 1996 році, після звільнення Хорхе Вальдано (зараз генеральний директор клубу Реал Мадрид). Дель Боске із столичним клубом провів лише один матч, після чого його зняли з посади, й він знову повернувся до тренування юнаків кантери.
Новий наставник Реалу Джон Тошак (у минулому видатний гравець англійського Ліверпуля), у відповідь на шквальну критику керівництва клубу, навідріз відмовився змінювати свою модель гри. Запального уельського тренера невдовзі звільнили, а його посаду за третьої спроби обійняв Вісенте Дель Боске (18 листопада 1999 року). Так розпочалася одна із найвидатніших сторінок в історії Королівського клубу.
Першого ж сезону (19992000 рр.) підопічні «лісника» виграли Лігу Чемпіонів. У Парижі, у фінальному протистоянні чемпіонату «бланкос» розгромили земляків з Валенсії з рахунком (3:0).

У 2000 році президентом королівського клубу став суперечливий Флорентіно Перес. З його приходом у Реалі запанувала жорстка трансферна політика, до якої тренер, часто, не мав жодного стосунку. Дель Боске, фактично втратив право підбирати команду на власний розсуд. Перес розпочав еру Реалу, який відтоді став більш знаний як зіркове «галактікос». В ході нової трансферної політики клуб виклав кругленькі суми за володарів «Золотого М'яча» Зінедіна Зідана, Луїша Фіґу, Роналду, та просто «зіркового хлопчика» Девіда Бекхема.

Наступного сезону (20002001 рр.) Реал став чемпіоном Прімери та отримав Суперкубок Іспанії.Переможна хода Королівського клубу ні на мить не уповільнилась і в новому чемпіонаті (20012002 рр.). Дель Боске та його «галактікос» виграли Лігу Чемпіонів (із 9-ма перемогами, Реал — абсолютний рекордсмен у цьому турнірі). У фіналі мадридський клуб подолав леверкузенський Байєр (2:1). Того ж року, команда «лісника» виборола й Суперкубок Європи.
У сезоні 20022003 рр. Дель Боске знову привів «бланкос» до чемпіонства в Прімері. Але його долю було вже вирішено. Буквально через 24 години після взяття титулу Дель Боске було усунено з посади головного наставника Реалу. Президент Флорентіно Перес мотивував відставку успішного тренера його профнепридатністю (нездатністю налагодити дисципліну в команді, застарілими методами роботи та невідповідністю новій трансферній політиці).

«…ми переконані, що команда, яку ми намагаємося створити, буде потужнішою з тренером іншого штибу та бачення… Дель Боске виявляв ознаки виснаження [творчого], і ми прагнемо бути щирими — він не є тим тренером, який може забезпечити майбутнє нашій команді… Дель Боске — тренер звичайний, а ми ж бо шукаємо когось, хто більш тяжіє до кардинальних тактичних та стратегічних рішень, хто більше приділяє уваги відмінному фізичному стану гравців… Зрештою, іноді варто робити зміни»
Флорентіно Перес, президент клубу Реал Мадрид, 24 червня 2003[4]

Посаду спортивного директора, яку йому запропонували натомість Дель Боске відхилив. Він просто мовчки склав свої повноваження. В знак протесту, разом із наставником Реал залишив і його капітан та видатний «галактікос» Фернандо Йерро (відмовився подовжувати контракт).

За період з 2003 по 2010 рік посаду головного тренера клубу Реал Мадрид обіймали шість різних спеціалістів. Два з них Фабіо Капелло (наставник збірної Англії) та Карлуш Кейрош (тренер португальців), як і Вісенте Дель Боске брали участь у Чемпіонаті світу-2010 в ПАР. Іспанці «лісника» навіть змусили португальців Карлуша Кейроша попрощатися із амбіціями на Кубок світу, вигравши із рахунком 1:0 (матч 1/8 фіналу).

Бешикташ та шлях до Національної збірної

Пригнічений ситуацією з Реалом, Дель Боске як експеримент приймає пропозицію турецького клубу Бешикташ, і на сезон 2004/2005 переїздить до Стамбула. Але з «чорними орлам» він заледве пропрацював один сезон.
Дель Боске із надією на нове тренерство в «бланкос» повернувся до Іспанії. На початку 2006 року в Реалі мали відбутися чергові вибори президента, в яких брав участь і його близький товариш Хуан Паласіо. Проте, на виборчих перегонах лідерство здобув Рамон Кальдерон, і мрія Дель Боске про Реал зруйнувалась вщент. Кальдерон, на посаду головного наставника «галактікос» запросив італійця Фабіо Капелло. Очікуючи на результати виборів, Дель Боске відхилив низку цікавих пропозицій. Декілька клубів Прімери запрошували «лісника» до співпраці, а його відмова очолити збірну Мексики на Чемпіонаті світу-2006 в Німеччині шокувала чи не всі ЗМІ. Дель Боске, до останнього сподівався повернутися до стану «галакатікос»[5]
Сезон 2006/2007 іменитий наставник провів без клубної роботи. Проте, у новому амплуа — коментатор футбольних матчів[6], він не залишався осторонь футбольного життя.

Національна збірна

У 2008 році, після тріумфальної перемоги на Чемпіонаті Європи-2008, з посади тренера Національної збірної звільнився Луїс Арагонес. Королівська Федерація Футболу Іспанії почала розгляд кандидатур на вакантну посаду, і футбольні функціонери зупинили свій вибір саме на Вісенте Дель Боске[7]. Тим паче, що у далекому 2004 році, коли з посади наставника збірної звільнили Ін'які Саеса, йому на заміну розглядали як Арагонеса, так і Дель Боске[8]. Тоді доля була прихильна до «мудреця із Орталеси», але цього разу настав час «лісника» Вісенте.

В серпні 2008 року, у Копенгагені Дель Боске дебютував, як головний наставник Національної збірної Іспанії[9]. Його підопічні у товариському матчі здолали збірну Данії із рахунком 3:0.

Кубок Конфедерацій. У 2009 році на тренера та його команду чекало перше випробування Кубок Конфедерацій. Участь у турнірі Іспанія брала як конфедерат УЄФА (переможець Чемпіонату Європи-2008). Дебют «Червоної Фурії» на цих змаганнях виявився більш ніж вдалим. У своїй групі «А» іспанці посіли перше місце, розгромивши сусідів по турнірній таблиці Нову Зеландію (5:0), Ірак (1:0) та збірну господарки чемпіонату Південно-Африканської Республіки (2:0). Та на стадії плей-офф, хлопці Дель Боске примудрилися програти збірній США (0:2). У матчі за третє місце Іспанія знову зітнулася з ПАР. Перемогли іспанці лише в овертаймі (Даніель Гуїса 88’, 89’; Хабі Алонсо 107’), і додому повезли бронзу. Кубок Конфедерацій виборола Бразилія. Проте, футболісти збірної Іспанії Фернандо Торрес та Давід Вілья були удостоєні «Срібної» та «Бронзової бутси ФІФА» відповідно. На рахунку обох нападників по 3 голи за чемпіонат.

Чемпіонат світу 2010. На чемпіонат світу в ПАР Дель Боске повіз зірковий склад футболістів, які вибороли європейську першість в 2008 році (в майже незмінному вигляді). Проте, його пильне око селекціонера не оминуло й молодих гравців — до заявки потрапили Хуан Мата (Валенсія) та Херард Піке (Барселона). З приходом Дель Боске до збірної, до її лав уперше викликали Бояна Кркіча (Барселона), Дієго Капеля (Севілья) та басків — Андоні Іраолу (Атлетік Більбао) і Фернандо Льоренте (Атлетік Більбао). Останній, навіть, потрапив до заявки на Чемпіонат світу в ПАР і вже встиг себе добре зарекомендувати (матч проти збірної Португалії).

На кваліфікаційному етапі іспанці 10 із 10-ти відбірних матчів закінчили перемогою. Деякі з жахливо розгромними рахунками Вірменія (4:0), Бельгія (5:0), Боснія і Герцеговина (5:2).

Груповий раунд, підопічні Дель Боске розпочали із поразки. Збірна Швейцарії здобула мінімальну перевагу (0:1). Проте, Дель Боске вдалося мотивувати своїх футболістів: в результаті, іспанці до 1/8 фіналу вийшли з першого місця (6 очок, різниця м'ячів +2). В 1/8 фіналу підопічним «лісника» протистояли потужні португальці, але єдиний гол Вільї (68’) в ворота «європейських бразильців» вирішив долю протистояння.

В ¼ фіналу «Червона Фурія» в драматичному матчі проти збірної Парагваю буквально вирвала перемогу. В півфіналі іспанці здолали німців, як і колись в 2008 році у фіналі Чемпіонату Європи та з тим же пам'ятним рахунком 1:0 (Пуйоль 73'). У фінальному протистоянні підопічні Дель Боске в овертаймі вибороли перемогу у збірної Нідерландів (Іньєста, 117') й вперше за свою історію отримали титул чемпіонів світу.

В цілому, Іспанія на чемпіонаті світу показала відмінні результати, а Дель Боске отримав схвальні відгуки колег. Зокрема, Луїс Арагонес, який нещодавно достатньо різко відгукувався про гру колишніх підопічних на чемпіонаті Світу, ще взимку всіляко сипав компліментами в бік теперішнього наставника:

«Дель Боске — дуже здібний спеціаліст, і його команда грає добре. На мою долю випав Чемпіонат Європи, а він має досягнути успіху на Мундіалі. У Іспанії є шанси, як і ще у декількох 5-6 збірних. Крім того, більша частина футболістів уже виступала на Євро-2008, так що вони здатні витримати велике напруження…»
Луїс Арагонес, 3 лютого 2010 [10]

1 липня 2016 року головний тренер збірної Іспанії Вісенте Дель Боске заявив, що має намір завершити кар'єру і піти у відставку[11][12].

Після невдалого результату збірної на Євро—2016 провів перемовини з президентом Федерації, на яких вирішили не продовжувати співпрацю.[13]

Нагороди

«Реал Мадрид»
Збірна Іспанії
Особисті
  • Тренер року ФІФА: 2012
  • Найкращий тренер в історії футболу — 11 місце (ESPN)[14]
  • Найкращий тренер в історії футболу — 13 місце (World Soccer)[15][16]
  • Найкращий тренер в історії футболу — 33 місце (France Football)[17][18][19]

Особисті дані та цікавинки

Вісенте Дель Боске знаний своїм неконфліктним характером. Йому притаманні люб'язність, врівноваженість та безмежній оптимізм. «Лісник» Вісенте завжди знає як знайти підхід до футболістів, досягаючи при цьому блискучих результатів, а за роки роботи в кантері, він навчився мотивувати й молодих гравців (талант, яким безперервно захоплюється іспанська преса). Проте, м'який характер, робить його вразливим до критики, а через відсутність зайвої показовості, його досягнення іноді применшують чи ж не помічають.

Примітки

  1. Вісенте Дель Боске став першим в історії тренером, котрий виграв три турніри[недоступне посилання]
  2. http://www.worldcup10.ru/commands/spain/players/3355447.shtml
  3. Із офіційного сайту клубу Реал Мадрид http://www.realmadrid.com/cs/Satellite/en/Coaches/1193041516841/1193042419117/contenido/Entrenador/Vicente_Del_Bosque_Gonzalez.htm%5Bнедоступне+посилання+з+червня+2019%5D
  4. Із офіційного сайту BBC http://news.bbc.co.uk/sport2/hi/football/europe/3012442.stm
  5. Інтерв'ю із Дель Боске (2006 рік) http://www.championat.ru/football/article-2520.html%5Bнедоступне+посилання+з+червня+2019%5D
  6. Архівована копія. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 6 липня 2010.
  7. Архівована копія. Архів оригіналу за 3 серпня 2008. Процитовано 6 липня 2010.
  8. http://www.browsebiography.com/bio-vicente_del_bosque.html
  9. Кваліфікаційний раунд Чемпіоанту світу 2010http://www.championat.ru/football/article-24580.html
  10. Зимова прес-конференція за участю Луїса Арагонеса та Вісенте Дель Боске http://www.championat.ru/football/news-408886.html Архівовано 4 лютого 2010 у Wayback Machine.
  11. Тренер збірної Іспанії заявив про відставку. ukranews.com. Українські новини. 1 липня 2016.
  12. Дель Боске объявил о завершении карьеры. sportarena.com. 1 липня 2016.
  13. Vicente del Bosque no seguirá al frente de la Selección (ісп.)
  14. Greatest Managers, No. 11: Del Bosque. ESPN. Процитовано 16 січня 2020.
  15. World Soccer The Greatest manager of all time
  16. The Greatest: — how the panel voted
  17. Top 50 des coaches de l'histoire. France Football. 19 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019.
  18. Los 50 mejores entrenadores de la historia. FOX Sports. 19 березня 2019. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  19. Los 50 mejores entrenadores de la historia del fútbol. ABC. 19 березня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  20. Російськомовна цікава біографія http://sportinfo.sportactions.ru/lica/visente-del-boske.html Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.
  21. Архівована копія. Архів оригіналу за 8 травня 2012. Процитовано 6 липня 2010.
  22. Англомовна біографія Дель Боске http://www.browsebiography.com/bio-vicente_del_bosque.html

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.