Маріо Джанні

У дорослому футболі дебютував 1919 року виступами за команду «Піза», в якій провів п'ять сезонів, взявши участь у 57 матчах чемпіонату.

Своєю грою за цю команду привернув увагу представників клубу «Болонья», до складу якого приєднався 1924 року. Відіграв за болонську команду наступні дванадцять сезонів своєї ігрової кар'єри, взявши участь у 342 матчах в чемпіонаті (з них 201 в Серії А, створеній в 1929 році), опинившись на десятому місці за кількістю виступів за клуб в історії[1]. За цей час тричі виборював титул чемпіона Італії та двічі ставав володарем Кубка Мітропи.

Завершив ігрову кар'єру у клубі «Будріо», де протягом 1937—1938 років був граючим тренером.

1927 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії. Протягом кар'єри у національній команді, яка тривала 7 років, провів у формі головної команди країни 6 матчів.

З 1937 року працював граючим тренером клубу «Будріо», який наступного року об'єднався з командою «Молінелла» і став виступати у Серії С[2]. Джанні Став головним тренером цієї команди і в першому ж сезоні вивів її до Серії Б[2], після чого покинув команду.

В подальшому очолював нижчолігові клуби «Прато», «Імола»[3] та «Каррарезе»[4].

Останнім місцем тренерської роботи був клуб «Чезена», головним тренером команди якого Маріо Джанні був недовго у 1945 році.

Помер у липні 1967 року на 65-му році життя у місті Мілан.