Маріо Маньйоцці

Народився 20 березня 1902 року в місті Ліворно. Вихованець футбольної школи клубу «Ліворно». Дорослу футбольну кар'єру розпочав 1919 року в основній команді того ж клубу. У своєму першому сезоні відзначився 29 голами у 18 матчах, допомігши команді дістатися суперфіналу чемпіонату Італії. Там суперником тосканців став значно сильніший «Інтер». На початку матчу Маньйоцці втратив нагоду вивести свою команду вперед, не реалізувавши пенальті. Після цього клас «нероадзуррі» дався взнаки, і ще в першому таймі вони досягли переваги 3:0, причому «Ліворно» чеерз травму одного зі своїх гравців залишився вдесятьох (заміни в ті часи не дозволялися). Та у другому таймі «червоні» зуміли забити два м'ячі, обидва у виконанні Маньйоцці, і скоротити відставання до мінімуму. Однак зрівняти рахунок не вдалось, і команда задовольнилась «сріблом».

Маньйоцці залишався в «Ліворно» до 1930 року. За ці одинадцять сезонів узяв участь у 223 матчах чемпіонату, будучи здебільшого основним гравцем атакувальної ланки команди, забив 174 голи. Із середньою результативністю 0,78 гола за гру був головним бомбардиром і провідним форвардом команди.

Своєю грою привернув увагу представників тренерського штабу клубу «Мілан», до складу якого приєднався 1930 року. Відіграв за «россонері» наступні три сезони своєї ігрової кар'єри. У складі «Мілана» також здебільшого виходив на поле в основному складі команди, протягом усього періоду перебування в Мілані був її капітаном^{[джерело?]}.

Завершив ігрову кар'єру в рідному «Ліворно». Повернувшись до команди 1933 року, захищав її кольори до 1936.

1924 року дебютував в офіційних матчах у складі національної збірної Італії.

У складі збірної був учасником двох олімпійських футбольних турнірів: 1924 року в Парижі (3 гри, 0 голів) та 1928 року в Амстердамі (3 гри, 4 голи), на якому команда здобула бронзові нагороди. Також був учасником перших двох розіграшів Кубка Центральної Європи: 1927—1930 (2 матчі, 2 голи), який команда виграла, та 1931—1932 (2 матчі, 0 голів).

Протягом усієї кар'єри в національній команді, яка тривала 8 років, провів 29 матчів, забивши 13 голів.

Завершивши кар'єру гравця, залишився в «Ліворно», очоливши його тренерський штаб 1936 року. У першому ж сезоні зумів виграти чемпіонат Серії B, піднявшись таким чином до елітного дивізіону. Але в ході наступного сезону був звільнений[1].

Згодом очолював команди клубів «Рієті» та «Альфа Ромео», а протягом 1941–1943 років тренував «Мілан».

У повоєнний період працював з командами «В'яреджо», «Ліворно», «Лечче» та «Катанія». Протягом 1952–1953 років був головним тренером грецького клубу АЕК.

Останнім місцем тренерської роботи Маньйоцці був усе той же «Ліворно», команду якого він очолював до 1956 року.

Помер 25 червня 1971 року на 70-му році життя у місті Ліворно.