Марія Анна Саксонська (1799—1832)

Марія Анна народилася 15 листопада 1799 року у Дрездені. Вона була п'ятою дитиною та третьою донькою в родині принца Максиміліана Саксонського та його першої дружини Кароліни Пармської. У сім'ї вже зростали сини Фрідріх Август та Клемент і доньки Амалія та Марія Фердинанда. Згодом народилися молодші діти: Йоганн та Марія Жозефа.

Матір померла, коли Марії Анні було чотири роки. Новий шлюб батько уклав лише коли діти подорослішали.

Леопольд II

У віці 18 років Марія Анна взяла шлюб із 20-річним спадкоємцем великого герцогства Тосканського Леопольдом, який був закоханим у неї. Сімейний переказ Габсбургів свідчить, що принцеса була вельми нервовою дівчиною, яка так лякалася думки про зустріч із незнайомим нареченим, що згодилася покинути Дрезден тільки у супроводі своєї сестри Марії Фердинанди.[1] Весілля відбулося 16 листопада 1817 року у Флоренції. У подружжя народилося троє доньок:

• Кароліна Августа (1822—1841) — прожила 18 років, одружена не була, дітей не мала;
• Августа Фердинанда (1825—1864) — дружина принца-регента Баварії Луїтпольда, мала трьох синів та доньку;
• Марія Максимільєна (1827—1834) — прожила 7 років.

Шлюб був дуже щасливим, принцеса була також добре прийнята народом. Труднощі створював лише тиск необхідності мати спадкоємця чоловічої статі, який призводив Марію Анну до депресії. Разом із слабким здоров'ям це спричинило розвиток у неї туберкульозу.

У 1824 році Леопольд успадкував від батька престол великого герцогства і став володарем Тоскани. Резиденціями родини слугували палаццо Веккіо та Пітті.

Марія Анна полюбляла античну поезію та твори мистецтва, особливо давній живопис. Проявляла інтерес до гностичних писань. Стала відомою тим що придбала за велику суму оригінали Liber Interitus Горація. Разом із чоловіком заснувала та покровительствувала Державному інституту Святої Аннунціати — першому жіночому школі-інтернату для шляхетних дівчат у Флоренції.

Взимку 1832, заради м'якішого клімату, який більше підходив герцогині, двір переїхав до Пізи. У березні здоров'я Марії Анни ще більше погіршало й стало зрозуміло, що надії нема. Будучи побожною жінкою, правителька чекала на смерть дуже спокійно, хоча й висловлювала жаль з приводу того, що має залишити чоловіка та маленьких донечок. В останні дні життя вона постійно спілкувалася із єпископом Ліворно Анжело Марією Жилардоні. Ввечері 23 березня лікарі оприлюднили при дворі звістку, що зробити більше нічого не можливо. Наступного дня великої герцогині не стало.

Леопольд II був дуже засмучений смертю дружини і наказав забальзамувати її тіло. Поховали велику герцогиню у крипті базиліки Сан-Лоренцо у Флоренції[2] у пишному саркофазі з червоного порфіру, увінчаному короною.

За рік Леопольд одружився із кузиною першої дружини Марією Антонією Сицилійською, яка народила йому десятеро дітей.

Орден королеви Марії Луїзи № 133 (від 3 квітня 1804), (Іспанія).

• Constantin von Wurzbach: Habsburg, Maria Anna Karolina von Sachsen. Biographisches Lexikon des Kaiserthums Oesterreich. Band 7. Verlag L. C. Zamarski, Wien 1861, стор. 28
• Marcello Vannucci, I Lorena — Granduchi di Toscana, Roma, Newton Compton, 2003, ISBN 88-8289-807-5.

• Профіль на Geneall.net (нім.)
• Профіль на Thepeerage.com (англ.)
• Генеалогія Марії Анни Саксонської (англ.)
• Генеалогія Леопольда II (англ.)