Марія Монтессорі

Марі́я Монтессо́рі (італ. Maria Montessori; * 31 серпня 1870, К'яравалле, провінція Анкона, Королівство Італія — † 6 травня 1952, Ноордвік-ан-Зеє, Нідерланди) — італійська лікарка, освітянка, перша італійка, що стала докторкою медицини. Прославилася розробкою «педагогіки Монтессорі», яка полягає у вільному розвитку дітей. На відміну від шкільної системи, де активність дітей знижується, символом чого є «шкільна парта», Монтессорі вважала, що головним завданням освіти є підтримувати спонтанність і творчість дітей, забезпечувати їх всебічний розвиток: фізичний, духовний, культурний і соціальний. Відкрила явище поляризації уваги у дітей. У 1907 році відкрила дитячий садок «Дім дітей» у Римі. Відзначена на Поверху спадщини Джуді Чикаго.

Марія Монтессорі
італ. Maria Montessori
Народилася 31 серпня 1870(1870-08-31)[1][2][…]
К'яравалле, Королівство Італія[3]
Померла 6 травня 1952(1952-05-06)[4][3][…] (81 рік)
Нордвейк, Південна Голландія, Нідерланди
Країна  Італія[5]
 Королівство Італія
Діяльність психологиня, філософиня, винахідниця, лікарка, педагог, психіатр, лекторка, математикиня, вчителька, письменниця
Галузь педагогіка
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Науковий ступінь доктор наук
Відомі учні Helma Trassd
Знання мов італійська[4] і французька
Заклад Римський університет ла Сапієнца
Членство Associazione per la donnad
Посада директор школиd
Конфесія Католицька церква
Діти Mario Montessorid
Нагороди

Життєпис

Народилася 31 серпня 1870 року в К'яравалле (Центральна Італія, провінція Анкона) в родині фінансового службовця. Мати була племінницею відомого теолога і священика Антоніо Стоппани.

Коли Марії виповнилося 12 років, родина переїхала до Риму, щоб дати дочці гарну освіту.

У 14 років почала цікавитися математикою, інтерес до якої не втратила до кінця життя. Батьки хотіли, щоб вона стала вчителькою, адже в той час це була практично єдина доступна для жінок професія. Однак Марія відхилила цей шлях. У 1886-1890 роках відвідувала загальноосвітню школу з технічним нахилом, в якій навчалися тільки хлопчики, що для того часу було забороненим.

По закінченню школи Марія вступила до Римського університету на факультет математики та природничих наук, але незабаром її інтереси змістилися в галузь біології та медицини. У 1892 році закінчила медичні підготовчі курси. І хоча жінкам в той час не дозволялося вивчати медицину, Марія твердо вирішила бути лікаркою і стала студенткою медичного факультету.

У 1895 році Монтессорі почала працювати асистенткою у лікарні, а в 1896 році захистила дисертацію з психіатрії, ставши першою жінкою в Італії, яка закінчила курс медицини, і першою в Італії лікаркою, яка здобула докторський ступінь.

Працюючи в університетській клініці, Монтессорі отримала приватну практику. Тут відбулася її перша зустріч з дітьми з обмеженими можливостями. Ніхто не сприяв розвитку цих дітей. Ніщо не могло спонукати їх до активної корисної дії. Оточуюча обстановка не сприяла цьому. Під час спостережень за дітьми у Монтессорі виникла і укріпилась думка, що для дітей, як хворих, так і здорових, необхідне спеціальне розвиваюче середовище, де сконцентровані всі знання про навколишній світ, представлені через еталони основних досягнень людської думки, а дитина має пройти шлях людини в цивілізацію в дошкільному віці. Таке середовище Монтессорі вибудовувала відповідно до потреб кожної дитини.

У 1898 році Монтессорі стала директоркою Ортофренічного інституту, школи для дітей з відсталістю, від яких відмовились батьки, а держава, яка взяла їх під свою опіку, не піклувалась про них. З приходом в інститут Монтессорі почала вимагала неодмінно шанобливого ставлення персоналу до хворих. Паралельно Марія вивчала праці французьких психіатрів — Едуарда Сеґена і Ґаспара Ітара, і дійшла висновку, що олігофренія — проблема більш педагогічна, ніж медична, і її слід вирішувати не в лікарнях і клініках, а в дитячих садках і школах. Саме з 1898—1900 років відбувається становлення Монтессорі як освітянки.

Світову славу і визнання Марія Монтессорі здобула за розробку педагогічної системи «педагогіка Монтессорі». Першу «школа Монтессорі» вона відкрила 6 січня 1907 року в Римі. Методи, що ґрунтувалися на досвіді роботи в цій школі, були пізніше успішно розвинуті і вдосконалені і, попри критику в наступні роки, досі залишаються популярними в багатьох країнах світу. Після того, як робота Монтессорі в римському Будинку Дитини отримала широку популярність, на її метод звернули увагу в Північній Америці (близько 1913 року), хоча цей інтерес пізніше поступово згас.

Марія Монтессорі, окрім Італії, довгі роки жила і працювала в Каталонії та Нідерландах.

З Нідерландів, де вона перебувала до 1936 року, Монтессорі на запрошення Теософського товариства, переїхала до Індії, де читала лекції в Мадрасі, Карачі та інших містах, а пізніше відкрила свою школу в Кодайканалі, яка функціонувала під час Другої світової війни. Після Індії вона оселилася в Нідерландах і проживала там до кінця життя.

Померла Марія Монтессорі у 1952 році в Ноордвік-ан-Зеє. Міжнародна Монтессорі-Організація (AMI) була також заснована в Нідерландах у 1929 (діє по сьогодні). Син Марії Монтессорі Маріо очолював цю організацію до своєї смерті (1982).

Див. також

Примітки

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.