Марія Ундер
Марія Ундер | ||||
---|---|---|---|---|
ест. Marie Under | ||||
| ||||
Псевдо | «Принцеса»[1] | |||
Народилася |
27 березня 1883 Таллінн, Російська імперія | |||
Померла |
25 вересня 1980 (97 років) Стокгольм, Швеція | |||
Поховання | ||||
Країна |
Російська імперія Естонія Швеція | |||
Діяльність | поетеса, архіваріус, перекладачка, письменниця | |||
Сфера роботи | поезія | |||
Мова творів | естонська[2] | |||
Членство | Баварська академія витончених мистецтвd | |||
У шлюбі з | Артур Адсон | |||
Нагороди | ||||
| ||||
Марія Ундер у Вікісховищі |
Марія Ундер (ест. Marie Under; 15 (27) березня 1883, Таллінн, Російська імперія — 25 вересня 1980, Стокгольм, Швеція) — естонська поетеса та перекладач.
Біографія
Марія Ундер народилася 15 (27) березня 1883 року у місті Таллінні. Дівчинка навчилася читати у чотири роки[3]. З 1891 по 1900 роки вона вчилася у приватній німецькій школі для дівчат[4]. Після закінчення школи працювала продавцем у книжковому магазині[4]. У вільний час писала поезію німецькою[1]. Була близька із Едуардом Вільде[1]. 1902 року вийшла заміж за Карла Хакера, який працював бухгалтером. Вони переїхали до Кучіно, передмістя Москви. Там у них народилося двоє дочок[1].
У 1904 році вона закохалася у художника Антса Лайкмаа, який переконав її перекласти вірші естонською та сам надіслав їх місцевим газетам для публікації. Через два роки, в 1906 році, Марія повернулася до Таллінна. 1913 року вона познайомилася із Артуром Адсоном, який став її секретарем[1]. Також саме він укладав перші збірки її опублікованих творів. У 1917 році вона ввійшла до літературного угруповання «Сіуру», куди входили також Йоганнес Барбарус, Хендрік Віснапуу, Йоганнес Семпер. Того ж року вийшла її перша збірка «Сонети»[3].
Марія Ундер була серед засновників Спілки письменників Естонії 1922 року[5].
У 1924 році Марія Ундер розвелася із Карлом і побралася із Адсоном. 1937 року вона стала почесним членом у[1]. 1944 року, коли почалася окупація Естонії СРСР, вона із сім'єю втекла до Швеції. Майже рік вони прожили у таборі для біженців. 1945 року вони оселилися у передмісті Стокгольма. Там вона прожила до самої смерті. Марія працювала в одному із театральних музеїв Стокгольма[1][6]. Багато перекладала естонською (серед перекладів — «Реквієм» Анни Ахматової, вірші із «Доктора Живаго» Бориса Пастернака тощо[6]).
Її декілька разів було номіновано на Нобелівську премію, але вона її не отримала[7][3]. 1974 року вийшла її біографія, написана Адсоном[4].
Марія Ундер померла 25 вересня 1980. Похована на цвинтарі Вудленд у Стокгольмі. У січні 2015 року оголосили про те, що вона має бути перепохована в Естонії восени 2015 року[5].
1996 року її було зображено на марці Естонії[8].
Переклади
Твори Марії Ундер перекладено принаймні на 26 мов[1]. Її поезію російською мовою перекладав Ігор Сєверянин, який оселився в Естонії після Жовтневої революції[9], та Єлизавета Роос-Базилевська[10]. Також її твори було перекладено мовами комі (Ніна Обрезкова) та удмуртською (Надія Пчеловодова / Наді Муш)[11].
Примітки
- S. Tambur. Marie Under (англ.). www.estlit.ee. Процитовано 3 травня 2015.
- Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- Silver Tambur (3 жовтня 2013). A mission to translate Marie Under – Estonia’s most influential poet – into English (англ.). Процитовано 3 травня 2015.
- Tambur, S. (4 січня 2015). Estonia’s most influential poet to be reburied (англ.). Eesti Rahvusringhääling. Процитовано 2 травня 2015.
- Даниил Кузнецов (2005). Легендарная Мария Ундер (рос.). Процитовано 3 травня 2015 року.
- Nomination Database: Marie Under (англ.). Процитовано 3 травня 2015.
- Stamps EUROPA. Famous Women/ 109-04-1996 (англ.). Архів оригіналу за 06-05-2015. Процитовано 3 травня 2015.
- Петр Пильский. Странствующий рыцарь. 30-летие литературной деятельности Игоря Северянина (рос.). russianresources.lt. Процитовано 3 травня 2015.
- Сергей Исаков. ИСТОРИЯ ТРЕХ ТЕТРАДЕЙ. Вышгород (3-4'2010) (рос.). Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 3 травня 2015.
- Ундер Мария (Marie Under) (рос.). National Library of the Republic of Komi. Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 3 травня 2015.