Марія Шелл
Марія Шелл (нім. Maria Margarete Anna Schell; 15 січня 1926, Відень — 26 квітня 2005, Прайтенег, Каринтія) — швейцарська актриса австрійського походження, суперзірка німецькомовного кінематографу 1950-1960-х рр.
| Марія Шелл | |
|---|---|
| нім. Maria Schell | |
 Зображення | |
| Ім'я при народженні | Maria Margarete Anna Schell |
| Дата народження | 15 січня 1926 |
| Місце народження | Відень, Перша Австрійська Республіка |
| Дата смерті | 26 квітня 2005 (79 років) |
| Місце смерті |
Прайтенег
, Австрія |
| Поховання | Каринтія |
| Громадянство |
.svg.png.webp){kind=small} Швейцарія Австрія |
| Професія | акторка |
| Кар'єра | 1942 — 1995 |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0770730 |
 Марія Шелл у Вікісховищі | |
Біографія
Марія Шелл — донька швейцарського письменника Германа Фердінанда Шелла (1900–1972) і віденської акторки Маргарете Ное фон Нордберг (1905–1995). Разом зі своїми братами Максиміліаном і Карлом та сестрою Іммі Марія виховувалася в Австрії, а після аншлюсу сім'я Шеллів у 1938 році залишила країну, переселившись до Цюриху.
У 1942 році Марія покинула своє навчання комерційній справі, коли її акторський талант помітив режисер Зігфріт Штайнер і вона отримала роль у фільмі «Каменоломня» (нім. Steibruch) за участю Генріха Гретлера. Шелл, яка тоді ще носила ім'я Грітлі та не мала професійної освіти, стала вивчати акторську майстерність і отримала від низки театрів пропозиції роботи. У 1948 році актриса знову звернула увагу на кінематограф.
Першу свою головну роль Марії Шелл зіграла у стрічці «Ангел з сурмою» (1949).
Фільм Гельмута Койтнера «Останній міст» приніс Марії Шелл у 1954 г. Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Каннах за найкращу жіночу роль. У тому ж році актриса була нагороджена кубком Вольпі на Венеційському кінофестивалі за головну роль пралі у стрічці «Жервеза», що номінувалася також на премію «Оскар» як найкращий фільм іноземною мовою. У холі готелю в Голлівуді, де Марія Шелл знаходилася з нагоди нагородження, вона познайомилася з Юлом Бріннером, який запропонував їй роль Грушеньки в екранізації «Братів Карамазових».
Марія Шелл також знімалася з Гері Купером і Гленном Фордом. У 60-х роках Марія знову повернулася на театральну сцену, а також працювала на телебаченні.
У 1991 році спроба суїциду Марії Шелл опинилася в центрі уваги багатьох друкованих видань. У 1994–1995 році Шелл грала в телевізійній сазі «Клан Анни Фосс», який став однією з її останніх телевізійних робіт. Останні роки життя Марія Шелл провела на самоті у рідній домівці в Каринтії. Востаннє Марія Шелл з'явилася на екранах у 1996 році в телевізійному кримінальному серіалі «Місце злочину» (нім. Tatort). У 2002 році брат Марії Максиміліан Шелл зняв про неї документальний фільм «Моя сестра Марія».
З 1957 по 1965 рр. Марія Шелл перебувала у шлюбі з режисером Хорстом Хехлером, а з 1966 по 1986 р. — з режисером Файтом Реліном. У першому шлюбі Марія Шелл народила сина Олівера, а в другому — доньку Марі-Терез (Марі-Терез Релін), яка також стала акторкою.
Обрана фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1951 | ф | Доктор Голл | Dr. Holl | |
| 1952 | ф | Той, що залишився у тіні | Magic Box, The | Гелена Фрізе-Ґрін |
| 1952 | ф | Так мало часу | So Little Time | |
| 1953 | ф | Щоденник коханця | Tagebuch einer Verliebten | |
| 1953 | ф | Доти ти зі мною | Solange Du da bist | Ева Бергер |
| 1953 | ф | Останній міст | Die letzte Brücke | Хельга Райнбек (головна роль) |
| 1955 | ф | Пацюки | Die Ratten | Пауліна Карка |
| 1955 | ф | Наполеон | Napoléon | Марія-Луїза Австрійська |
| 1956 | ф | Жервеза | Gervaise | Жервеза (головна роль) |
| 1957 | ф | Білі ночі | Le Notti bianche | Наталія |
| 1958 | ф | Брати Карамазови | The Brothers Karamazov | Грушенька |
| 1958 | ф | Життя | Une vie | Жанна Ле Пертюї де Во |
| 1959 | ф | Дерево для повішених | The Hanging Tree | Елізабет Малер |
| 1960 | ф | Ніночка | Ninotchka | Ніночка (головна роль) |
| 1960 | ф | Сімаррон | Cimarron | Сабра |
| 1963 | ф | Вбивця знає ноти | L'assassin connaît la musique... | головна роль |
| 1969 | ф | 99 жінок | Der Heiße Tod | |
| 1969 | ф | Диявола за хвіст | Le Diable par la queue | Жанна (головна роль) |
| 1969 | ф | Провокація | La Provocation | |
| 1969 | ф | Ніч кривавого монстра | El proceso de las brujas | |
| 1970 | ф | Кривавий суддя | Il trono di fuoco | Мати Роза |
| 1974 | ф | Досьє ОДЕССА | The Odessa File | фрау Міллер |
| 1976 | ф | Подорож проклятих | Voyage of the Damned | Місіс Гаузер |
| 1976 | ф | Деррік | Derrick — Yellow He | |
| 1978 | ф | Супермен | Superman | Вонд-Ах |
| 1979 | ф | Перша полька | Die Erste Polka | |
| 1982 | тф | Усередині Третього Рейху | Inside the Third Reich | |
| 1982 | ф | Перехожа із Сан-Сусі | La Passante du Sans-Souci | Анна Гельвіґ |
| 1984 | ф | Король Дроздовик | King Thrushbeard | Королева |
| 1984 | тф | Самсон і Даліла | Samson and Delilah | дебора |
| 1985 | ф | 1919 | Nineteen Nineteen | Софі Рубін (головна роль) |
Література
- Maximilian Schell, Thomas Montasser: Meine Schwester Maria. Europa-Verlag, Hamburg 2004, ISBN 3-203-82037-4
- Herbert Spaich: Maria Schell: ihre Filme, ihr Leben. Heyne-Filmbibliothek 32/99, München 1986, ISBN 3-453-86101-9
- Deutsches Filminstitut/Deutsches Filmmuseum (Hrsg.): Maria Schell. Henschel Verlag, Leipzig 2006. ISBN 3-89487-551-8
- Manfred Zlotorzenski: Das Bambi und Maria Schell, in: Menschen und Medien — Zeitschrift für Kultur- und Kommunikatonspsychologie, Berlin; www.menschenundmedien.net