Максиміліан Шелл

Шелл народився у Відні, Австрія, в сім'ї Маргарет (уродженої Ное фон Нордберг), актриси, яка керувала акторською школою, і Германа Фердинанда Шелла, швейцарського поета, письменника, драматурга і власника аптеки.[2][3]. Його батьки були католиками[3].

Батько Шелла ніколи не був у захваті від того, що Максиміліан стане актором, як і його мати, відчуваючи, що це не може привести до «справжнього щастя». Проте, Шелл був оточений акторською грою з дитинства:

«Я виріс в театральній атмосфері і сприймав це як належне. У дитинстві я пам'ятаю театр, як більшість людей пам'ятають, як готувала їх мати. Акторство було навколо мене, як і поезія. Я дебютував у віденському театрі в віці трьох років.[3]»

Сім'я Шелл була змушена залишити Відень 1938 року після аншлюсу, коли Австрія була анексована нацистською Німеччиною. Вони переселилися до Цюріха в Швейцарії.[4]

У Цюріху Шелл «виріс, читаючи класику», а коли йому було десять років, написав свою першу п'єсу.[3] Шелл згадує, що в дитинстві, будучи оточеним театром, він сприймав акторську діяльність як належне і спочатку не хотів ставати актором: «Я хотів стати художником, музикантом або драматургом.»

Пізніше Шелл навчався в Цюріхському університеті протягом року, де він ще грав у футбол і був членом команди з веслування, а також писав для газет як позаштатний журналіст. Після закінчення Другої світової війни він переїхав до Німеччини, де вступив до Мюнхенського університету і вивчав філософію й історію мистецтв. Під час канікул він іноді повертався додому до Цюріха або залишався на фермі своєї родини в селі, для того, щоб писати на самоті:

«Мій батько і мій дядько полюють там на оленів, але я не люблю полювати. Я люблю гуляти по лісу на самоті. У 1948 і 1949 роках, коли я написав частину свого першого роману, який я ніколи нікому не показував, я на три місяці ізолював себе в одному з мисливських будиночків, без телефону, без електрики, з теплом тільки від великого відкритого каміна.»

Потім Шелл повернувся до Цюріха, де він рік служив у швейцарській армії, після чого знову вступив до Цюріхського університету ще на один рік, а потім до Базельського університету на шість місяців. У цей період він професійно грав невеликі ролі, як в класичних, так і в сучасних п'єсах, і вирішив, що присвятить своє життя акторському мистецтву, а не академічній освіті:

«Потім я вирішив, якщо ви вчений або художник... Для мене це набагато важливіше... захоплюватися і відчувати, і бути стимульованим і натхненним... Мистецтво виходить з хаосу, а не з механічного аналізу. Тому, як тільки я прийняв рішення, більше не було сенсу продовжувати вчитися і отримувати вчений ступінь. Це як нагорода; це нічого не означає саме по собі... Вища освіта - це просто звання. Я не думаю, що художник повинен мати звання. Прийшов час зосередитися на акторській грі.[3]»

Шелл почав працювати в Базельському театрі.[5]

Рідний брат Шелла, Карл, також був актером, а сестри Марія та Іммі Шелл — актрисами.

Дебют Шелла в кіно відбувся в німецькому антивоєнному фільмі «Діти, матері і генерал» (1955). Це була історія про п'ять матерів, які протистояли німецькому генералу на лінії фронту, коли вони дізнались, що їхні сини, деяким з яких всього 15 років, «повинні були стати гарматним м'ясом для Третього рейху». У фільмі знявся Клаус Кінскі в ролі офіцера, а Шелл зіграв роль офіцера-дезертира.[6] Історія, яка, на думку одного з критиків, «зображує безумство продовження війни, яка програна», стане «товарною маркою» для багатьох майбутніх ролей Шелла.[7]

Згодом Шелл знявся ще в семи фільмах, зроблених в Європі, перш ніж відправитися в США.[8] Серед них був фільм «Змова з метою вбивства Гітлера» (1955). Пізніше в тому ж році він зіграв другорядну роль у фільмі «Заколот з чоботом», у якому він грає «чуйного філософа», який використовує етику для приватного обговорення аргументів на користь вбивства Гітлера.

У 1958 році Шелл був запрошений до Сполучених Штатів для участі в бродвейській п'єсі «Interlock» Айри Левіна, в якій Шелл грав роль концертного піаніста-початківця.[9] Він дебютував у Голлівуді в антивоєнному фільмі про Другу світову війну «Молоді леви» (1958) у ролі німецького офіцера, головні ролі у цьому фільмі виконувалі Марлон Брандо і Монтгомері Кліфт. Німецький історик кіно Роберт С. Реймер пише, що фільм, знятий режисером Едвардом Дмитриком, знову спирався на потужний німецький характер Шелла, щоб «зобразити молодих офіцерів, розчарованих війною, яка більше не мала сенсу».

У 1960 році Шелл повернувся до Німеччини і зіграв головну роль в «Гамлеті» Вільяма Шекспіра для німецького телебачення, цю роль він зіграє ще два рази в театральних постановках протягом своєї кар'єри. За словами одного автора, поряд з Лоуренсом Олів'є Шелл вважається «одним з найвеличніших Гамлетів, які коли-небудь існували».[10]

У 1959 році Шелл виконав роль адвоката в телевізійному фільмі «Нюрнберзький процес» і його гра в телевізійній драмі виявилася настільки гарною, що з усіх акторів телефільму тільки його і Вернера Клемперера відібрали для виконання своїх ролей у фільмі Нюрнберзький процес Стенлі Крамера 1961 року. Він отримав премію Оскар за кращу чоловічу роль, яка стала першою перемогою німецькомовного актора з часів Другої світової війни.

У 1960-х роках у Шелл була трирічні стосунки з Сорайєю Есфандіярі-Бахтіарі, колишньою дружиною останнього шаха Ірану. З чуток, він був заручений з першої афроамериканської супермоделлю Доньяле Луною в середині 1960-х років. У 1985 році він познайомився з російською актрисою Наталією Андрейченко, на якій одружився в червні 1986 року; їхня дочка Анастасія народилася 1989 року.[11] Після 2002 року, відокремившись від своєї дружини (з якою він розлучився 2005 року), Шелл мав стосунки з Елізабет Мітч. З 2008 року він був романтично пов'язаний з німецької оперною співачкою Івою Міханович; в результаті вони одружилися 20 серпня 2013 року.

Шелл помер 1 лютого 2014 року в віці 83 років в Інсбруку після «раптової і важкої хвороби».[12] Німецька служба телевізійних новин Tagesschau повідомила, що Шелл проходив курс лікування від пневмонії.[13]

Знявся в 57 фільмах та серіалах, зокрема:

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Максиміліан Шелл