Мар'ян Рациборський

Ма́р'ян Рациборський (16 вересня 1863(18630916) — 24 березня 1917) — відомий польський ботанік і піонер охорони природи. Народився у Бжостові поблизу Опатова. Свою вищу освіту здобуває в кількох польських вишах, у тому числі у Львівській Політехніці. З 1906 р. викладає ботаніку у Львівському університеті, у 1909 р. стає професором, а також директором організованого ним Біолого-Ботанічного інституту. Саме в цей час вчений розвиває надзвичайно активну діяльність з інвентаризації та охорони пам'яток природи Галичини. У 1908 р. видає у Львові брошуру (одну з перших у Польщі і першу на Західній Україні) про пам'ятки природи, поводить анкетування з метою пошуку природних об'єктів, і в 1910 р. публікує роботу «Охорона гідних дерев і місць зростання рослин». Наведено вперше для Західної України список природних об'єктів, що потребують заповідання. До природоохоронної роботи вчений залучає Польське товариство натуралістів ім. Коперніка у Львові, виступає у пресі і з лекціями перед різними аудиторіями.

Мар'ян Рациборський
Маріан Рациборський. Пам'ятник скульптора Тадеуша Блотницького, в ботанічному саду Кракова.
Народився 16 вересня 1863(1863-09-16)
Бжустова, Ґміна Цьмелюв, Островецький повіт, Свентокшиське воєводство, Польща
Помер 17 березня 1917(1917-03-17) (53 роки)
Закопане, Королівство Галичини та Володимирії, Долитавщина, Австро-Угорщина
Поховання Цвинтар заслужених на Пенксовому Бжизку (Закопане)d
Країна Польща
 Російська імперія
Діяльність ботанік, палеонтолог, міколог
Alma mater Ягеллонський університет
Знання мов польська[1]
Заклад Ягеллонський університет і Львівський національний університет імені Івана Франка
Нагороди

Черговий Польський з'їзд лікарів і натуралістів, що проходив у Львові в липні 1907 р., підтримує пропозицію М. Рациборського про необхідність активних дій з інвентаризації і охорони пам'яток природи. Чимало зусиль доклав науковець і для відкриття в провінційних містах краєзнавчих музеїв. Свої ідеї щодо охорони природи вчений встиг передати багатьом талановитим учням, і перші серед них ботаніки В. Шафер і Ш. Вердак, які також чимало зробили для охорони природи на Західній Україні в 20-30-х роках XX ст.

Помер М. Рациборський 24 березня 1917 р. в Закопане.

Публікації
  • Raciborski M. Zabytki przyrody. — Ateneum polskie. — Lwow, 1908.
  • Raciborski M. Ochrony godno drzewa i zbiorowiska roslin // Kosmos. — 1910. — Т. 35.
  • Raciborski M. Roslinnosc wod stojacych okolic Lwowa // Kosmos. — 1910. — Т. 35.
  • Raciborski M., Sawiski L. 1914. Badanie i ochrona zabytkow przyrody // Krakow : Wydaw. Tov. Uniwersytetu Ludowego w Krakowe. — 1914.
  • De nonnullis Desmidiaceis novis vel minus cognitis, quae in Polonia inventae sunt — Krakowie: W Drukarni Uniwersytetu Jagiellonskiego, 1885.
  • Die Pteridophyten der Flora von Buitenzorg M. Raciborski (1898).
  • Biologische Mittheilungen aus Java — (Flora 85, 1898, p. 325—367, 14 fig.); ‘Die Farne von Tegal’ (Nat. Tijdschr. N.I. 59, 1900, p. 234—253).
  • Parasitische Algen und Pilze Java's — herausgegeben vom botanischen Institut zu Buitenzorg. Theil 1—3. — Batavia [Djakarta]: Staatsdruckerei, 1900.
  • Additamenta ad floram algarum Indiae Batavorum cognoscendam. Algae a cl Dre. M. Raciborski in montibus Vulcaniis: Krakatau et Slamat anno 1897 collectee — R. Gutwinsky (Diss. math. Phys. Acad. Litter. Cracov. vol. 39, p. 287—307).
  • De Algis a Dre. Raciborski in Insula Java collectis — Bull. Acad. Sci. Cracovice 1902, p. 575—617.
  • avec Szafer Władysław . Flora Polska — Rośliny Naczyniowe Polski i Ziem Ościennych. 1: viii .Nakładem Polskiej Akademii Umiejętności, Kraków. (red.) 1919.

Література
  • Kusniar W. Marian Raciborski jako pionier rucha polskiego ku ochronie przyrody // Ochrona przyrody. — 1920. — № 1. — S. 24-27.
  • Szafer W. W dziesieciolecie smierci Mariana Raciborskiego // Kosmos. — 1927. — Т. 52. — S. 203–219.
  • Szafer W. Z teki przyrodnika. — Варшава, 1964. — 199 s.
  • Szafer W. 1965. Zarys historii ochrony przyrody w Polsce // Ochrona przyrody i jej zasobow. — Kraków, 1965. — Т. 1. — S. 53-105.
  1. Identifiants et Référentiels — ABES, 2011.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.