Матіола запашна

Матіола запашна,[2] левкоя запашна або левко́й запашни́й (Matthiola fragrans (Fisch.) Bunge) багаторічна трав'яна рослина, належить до родини капустяні (Хрестоцвіті). Занесена до Червоної Книги України.

?
Матіола запашна

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Капустоцвіті (Brassicales)
Родина: Капустяні (Brassicaceae)
Рід: Матіола[1] (Matthiola)
Вид: Матіола запашна
Matthiola fragrans
(Fisch.) Bunge, 1839
Посилання
Вікісховище: Matthiola fragrans
Віківиди: Matthiola fragrans
EOL: 5153268
IPNI: 286897-1
NCBI: 664021
The Plant List: kew-2359104

Умови місцезростання

Східно-євразійський та західно-сибірський вид, поширений від басейну р. Сіверський Донець до Південноуральського плато, а також на півдні Західного Сибіру, північному заході Казахстану. В Україні трапляється на крейдяних відшаруваннях в басейні р. Сіверський Донець (Донецький кряж, південні відроги Середньоруської височини). Поширений у Харківській, Донецькій та Луганській областях.

Зростає на крейдяних відшаруваннях, схилах берегів рік, балках, рідше на рухливих осипах крейди у підніжжя схилів (переважно південна або східна експозиція). Угруповання кл. Helianthemo-Thymetea (порядок Thymo cretacei-Hyssopetalia cretacei). Ксерофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика

Хамефіт. Багаторічна білувато-шерстистоповстиста трав’яна рослина 20–50 см заввишки. Стебла прості або галузисті, біля основі здерев’янілі. Прикореневі листки черешкові, чисельні, від виїмчасто-зубчастих до пірчасторозсічених, з краю часто хвилясті; стеблові листки — сидячі. Суцвіття — китиця, квітки брудно жовтувато-бурі, 20–25 мм завдовжки, 2,5–3 мм завширшки; пелюстки з лінійним відгином. Плоди — сплощені прямостоячі запушені стручки до 11 см завдовжки, 2,5–3 мм завширшки. Квітне наприкінці травня — початку липня, плодоносить у серпні–вересні. Розмножується насінням та вегетативно.

Чисельність та структура популяцій

Популяції нечисленні, середня щільність дорівнює 2–3 особини на 1 м². Зрідка може мати більш високу щільність. Площа популяцій від 0,1 га до 20 га.

Причини скорочення чисельності: промислова розробка крейди, неконтрольований випас худоби, насадження лісу на крейдяних схилах; вузька екологічна амплітуда виду.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони

Охороняється у Дворічанському національному природному парку, у відділенні «Стрільцівський степ» Луганського ПЗ та відділені «Крейдова флора» Українського степового ПЗ; також у ботанічних заказниках та заповідних урочищах. Рекомендовано виявляти нові місця знаходження, контролювати стан популяцій, вирощувати у ботанічних садах. Необхідно створити ботанічні заказники в околицях с. Весела Тарасівка Лутугинського р-ну і с. Попівка Краснодонського р-ну в Луганській обл.

Заборонено порушення умов місцезростань виду.

Примітки

Джерела

Посилання

This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.