Махідевран

В 10 років увійшла до гарему шехзаде Сулеймана, де проходила спеціальне навчання. За свою красу отримала ім'я Ґюльбахар (весняна троянда). Входила в число сімнадцяти наложниць Сулеймана під час перебування його на посаді санджакбея Маніси; в той час вона не належала до числа головних наложниць шехзаде і, як і дві інші фаворитки Сулеймана, отримувала платню тільки 4 акче в день (три головних наложниці отримували на один акче більше). В 1515 році народила первістка Мустафу, після чого отримала ім'я Махідевран (місячна пані). У 1518 році народила другого сина, якого назвали Ахмедом .

Після смерті Селіма I Грізного в 1520 році, Сулейман вирушив до Стамбулу щоб сісти на престол, Махідевран з синами теж відправилася з ним. Через рік від віспи помирає шехзаде Махмуд від Фюлане, шехзаде Мурад від Ґюльфем і шехзаде Ахмед від Махідевран; смерть синів султана зробила Махідевран матір'ю єдиного спадкоємця престолу і, згідно з традицією, принесла їй титул головної дружини (баш-Кадин).

У гаремі султана у Махідевран була дуже впливова суперниця, Хюррем Султан (у Європі відома як Роксолана), яка була фавориткою султана. В 1521 році Хюррем народила першого сина, Шехзаде Мехмеда; в 1522 році на світ з'явився Шехзаде Абдулла, матір'ю якого історики вважають як Махідевран, так і Хюррем. У 1524 Хюррем народила ще одного сина, Шехзаде Селіма, а через рік Махідевран народжує доньку Разіє, а у Хюррем помирає шехзаде Абдулла; Махідевран втратила положення матері єдиного спадкоємця престолу. Сулейман з однаковою повагою ставився до обох наложниць, проте до 1526 року він повністю переключив свою увагу на Хюррем. В кінцевому підсумку, як повідомляв посол П'єтро Брагадін, єдиною радістю Махідевран став її син Мустафа.

Чим більше синів народжувала Хюррем, тим більшого впливу вона набувала на султана. Мати султана, Хафса Султан, намагалася придушити суперництво між двома наложницями сина, проте успіху не добилася. За повідомленнями венеціанського посла Бернардо Наваджеро за 1533 рік, боротьба між жінками вилилася в бійку, в якій Хюррем виявилася постраждалою стороною; результатом бійки стало віддалення Махідевран від султана. У 1533 році султан відправив Махідевран з дітьми в Манісу і незабаром після цього Хюррем стала законною дружиною султана; сама Махідевран втратила статус головної дружини.

Згідно з османськими традиціями, всі спадкоємці повинні були працювати намісниками провінцій (частина їхнього навчання) старший син і спадкоємець престолу найчастіше ставав губернатором Маніси в обов'язки матері спадкоємця входило супровід сина в провінцію і управління його гаремом. Мустафа відбув до Маніси разом з матір'ю в 1533 році після урочистої церемонії. Один з венеціанських дипломатів в 1540 році описував двір шехзаде і роль при дворі його матері так: «цей дивовижний і блискучий двір [був] не менше, аніж [двір] його батька» і "мати його, яка була з ним, наставляла як домогтися любові народу ". У 1541 році через переговори шехзаде Мустафи з австрійським послом Сулейман остаточно віддалив від себе сина і перевів його на пост губернатора Амасії, посадивши в Манісі старшого сина Хюррем, шехзаде Мехмеда. В цей же час донька Махідевран — Разіє виходить заміж за вірного друга та соратника Мустафи — Яхью Єфенді.

Шехзаде Мехмед помер в 1544 році і Махідевран розраховувала, що Мустафа повернеться в Манісу, однак султан відправив туди іншого сина Хюррем — шехзаде Селіма. Ще один син Хюррем, Баязид, був відправлений спочатку до Коньї, а потім і в Кютах'є, які також були ближче до Стамбулу, ніж Амасія. У ситуації, коли з трьох претендентів на престол двоє були синами Хюррем Султан, життя Мустафи загрожувала небезпека: в 1553 році Наваджеро писав, що «мати Мустафи прикладає багато зусиль, щоб уникнути отруєння її сина … і він має безмежну повагу і благоговіння перед нею» .

Мустафа був вельми популярний в народі. Коли йому було дев'ять років, венеціанський посол писав: «у нього є винятковий талант, він буде воїном, що так люблять яничари, і зробить великі подвиги». У 1553 році, коли Мустафі було 38 років, Наваджеро писав, що «неможливо описати наскільки він любимо і також бажаний як спадкоємець престолу». Чутки і спекуляції того часу говорили, що до кінця правління Сулеймана I боротьба за трон між його синами стала очевидною; крім того, Хюррем і її зять, великий візир Рустем-паша, налаштовували султана проти Мустафи, звинувачуючи його в змові проти султана і організації заворушень з метою повалення Сулеймана I. У 1553 році шехзаде Мустафа був страчений за звинуваченням у змові проти свого батька. Разіє встала на сторону матері й припинила спілкування з батьком, написавши ряд поем (під псевдонімом Нісаї), де показала свій протест, назвавши свого брата не інакше як султан, а тодішнього султана — жорстоким тираном, який потрапив у полон до рудої відьми, яка затуманила його розум.

До самого кінця життя сина Махідевран намагалася захистити його від політичних ворогів і швидше за все організувала і підтримувала велику мережу інформаторів для цієї мети. Посол Тревізано в 1554 році писав, що в день страти сина Махідевран послала Мустафі записку з попередженням, що батько хоче його вбити, але Мустафа проігнорував застереження матері і друзів.

Після смерті сина та онуків Махідевран прожила невиразне життя. Разом з наложницею свого сина Румейсою Хасекі Султан і його двома молодшими дочками вона відправилася до Бурси. Тоді ж втратила зв'язок зі старшою донькою Мустафи та його наложниці Айше Султан — Наргізшах, доля якої після заміжжя й досі покрита таємницями. Як згадувалось в гаремних книгах, довгий час жила у злиднях та мала безліч боргів. Пізніше новий султан Османської імперії Селім II, що зійшов на престол в 1566 році, призначив їй пенсію. Махідевран Султан померла 3 лютого 1581 року і була похована в мечеті Мурадіє поруч із сином.