Мачківський Микола Антонович

Мико́ла Анто́нович Мачкі́вський (10 січня 1942(19420110), с. Хоросток, Славутський район, Хмельницька область — 22 листопада 2020, м. Хмельницький) — український письменник. Член Національної спілки письменників України (1979), Національної спілки журналістів України (1980). Помер 22 листопада 2020 року.

Мачківський Микола Антонович
Микола Мачківський (2017)
Народився 10 січня 1942(1942-01-10) (80 років)
с. Хоросток, Хмельницька область,
Громадянство  Україна
Національність українець
Місце проживання м. Хмельницький, Хмельницька область
Діяльність Українська література
Відомий завдяки письменник
Alma mater Кам'янець-Подільський національний університет імені Івана Огієнка

Біографія

Народився в селянській родині. Близькі родичі буди репресовані у 1930-х, батько загинув у фашистському концтаборі. Виховувався матір'ю. Здобував освіту у Хоростецькій восьмирічній і Ганнопільській середній школах. Згодом закінчив Кам'янець-Подільську міжрайонну заочну школу (1960). За комсомольською путівкою їздив на спорудження цукрового заводу в Кам'янці-Подільському.
Закінчив факультет журналістики Львівського державного університету ім. І. Я. Франка (1968). Працював редактором районної газети «Радянське село» (с. Білогір'я), літературним редактором і літературним консультантом обласних газет «Радянське Поділля» і «Корчагінець», завідував кабінетом молодого автора при Хмельницькій обласній організації СПУ.
Разом з кількома науковцями створив музей «Літературна Хмельниччина», був його науковим співробітником, редактором Хмельницького видавництва «Поділля», редагував газету «Подільська панорама».

Член Національної спілки письменників України з 1979 р.

У творчому доробку Миколи Мачківського — 13 поетичних збірок, п'ять повістей та шість романів. За написаним у 1997 році романом "Пароль — «Проскурів» було знято документальний фільм.

Творчість

Пише поезії та художньо-документальну прозу.
Збірки поезій:

  • «В житах» (1974);
  • «Червоний рушник» (1979);
  • «Живий дощ» (1983);
  • «Зав'язь доброти» (1986);
  • «Осіння радість» (1990);
  • «Розімкнуте коло» (1994);
  • «Вибране» (1994);
  • «Далечінь» (1997);
  • «Лугова незабудка» (2001);
  • «Я в команді — бомбардир» (для дітей, 1998);
  • «Монолог тиші» (2006);
  • «А трава — як любов» (2011);
  • «Синє небо і чорна земля» (2015).
  • «З рідної хати» (2016).

Проза:

  • «Сорокодуби»: повість (1994);
  • "Пароль — «Проскурів»: роман (1997);
  • «Чорний дяк»: роман (2000);
  • «Провесінь в імлі»: роман (2002);
  • «До вежі черленої»: роман (2005);
  • «За сонячний промінь»: повість (2005);
  • «Живи — як сад»: повість (2007);
  • «Кориятовичі»: роман (2010);
  • «Кунча, ХХІ»: повість (2012);
  • «Брат і сестра»: повість (2013);
  • Каратель (2015);
  • Древо триєдине. Замість роману… : мемуари (2020).
У поезіях Миколи Мачківського є та «мудра простота», якої бракує віршам багатьох наших авторів. І сам він – світла особистість.

— Володимир Базилевський [1]

Нагороди та премії

Примітки
  1. «Слово, осяяне любов’ю»: бібліографічний покажчик до 75-річчя від дня народження Миколи Мачківського (2017) // Сайт Хмельницької обласної бібліотеки для дітей ім. Т. Г. Шевченка

Джерела і література

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.