Машир Марія Іванівна

Марі́я Іва́нівна Маши́р (нар. 19 лютого 1890(18900219), Умань — пом. 31 жовтня 1944, Чикаго) — українська оперна співачка (ліричне сопрано), драматична актриса, режисер. Відома за виступами в Театрі Миколи Садовського, Казанському оперному театрі, театрі «Чикаґо Сівік Опера Хауз». Одна з найуспішніших представниць української еміграції в США.

Машир Марія Іванівна
Псевдо Марія Машір, Marie Mashir
Народилася 19 лютого 1890(1890-02-19)
Умань
Померла 31 жовтня 1944(1944-10-31) (54 роки)
Чикаго
Національність українка
Діяльність співачка (сопрано), драматична актриса
Відома завдяки за виступами в Театрі Садовського, Казанському оперному театрі, театрі "Чикаґо Сівік Опера Хауз"
Alma mater Школа ім. М. Лисенка
Батько Іван Машир — повітовий староста Звенигородського повіту Київської губернії часів гетьмана Скоропадського[1]
Мати Барбара з співочого роду Борових
У шлюбі з Микола Карлаш,
Юрій Бенецький (з 1923)
Діти донька Марія

Життєпис

Марія Іванівна Машир народилася 19 лютого 1890 року в Умані (нині — Черкаська область) в сім'ї Івана Машира (згодом — повітовий староста Уманщини часів гетьмана Скоропадського)[1] і Барбари з співочого роду Борових. Талант співачки успадкувала від матері.[2]

Ще в дитинстві батьки віддали її на навчання в Музично-драматичну школу Миколи Лисенка (клас Олени Муравйової), після закінчення якої Марія в 1909 почала виступати в Театрі Миколи Садовського. Там вона виступала переважно в операх і нею опікувався Семен Бутовський, керівник оперного відділу театру.[2]

У Садовського Марія виконувала партії Оксани («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Наталки («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Катерини («Катерина» М. Аркаса), Гальки («Галька» С. Монюшка) і Хіври («Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського), а у 1912 році стала першою виконавицею партії Панночки в опері «Ноктюрн» Миколи Лисенка. Згадували, що за «три дні до своєї смерти ґеній стрінув Марію Машир та сказав їй, що він написав саме для неї у „Ноктурні“ ролю „панночки“».[1]

1916–1918 — солістка Казанського театру опери та балету. Виконувала партії Тетяни («Євгеній Онєгін» П. Чайковського), Аїди, Леонори («Аїда», «Трубадур» Дж. Верді) та Недди («Паяци» Р. Леонкавалло).[2]

В умовах громадянської війни вирішила повернутись в Україну, але мусила це робити через схід і Сибір. «Спочатку добилась на Зелений Клин. У Владивостоці враз з Миколою Карлашом вони зорґанізували український театр. Грали у Владивостоці, Хабаровську, Усурійську, Харбіні ввесь найкращий український репертуар. „Катерину“ Аркаса ставили 15 разів підряд. Зелений Клин цінив українську оперу.»[1]

1921 — у складі оперної трупи Федорова прибуває до США і згодом оселяється в Нью-Йорку.

З 1923 виступає в Українському національному хорі на запрошення Олександра Кошиця. З цим колективом побувала на гастролях в Аргентині, Чилі, Перу, Колумбії, Венесуелі, Кубі та Мексиці. У турне Марія познайомилася з хористом Юрієм Бенецьким і вийшла за нього заміж.

З 1925 виступає в Українському професійному театрі при Українському народному домі в Нью-Йорку. Там серед її партнерів були відомі земляки Марія Гребінецька, Михайло Гребенецький, Петро Ординський, її перший чоловік Микола Карлаш.[3] 8 лютого 1925 Марія виконала партію Одарки в опері «Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, хоча раніше у Києві вона виконувала партію Оксани. Тоді ж виступала також з сольними концертами.

У 1926–1927 Олександр Кошиць відновив виступи Національного хору і знову запросив до участі в ньому Марію Машир. В цей час з записами Марії вийшли кілька платівок, зокрема у 1927 на студії «О'кей» були записані такі пісні як: «Коли б мені, Господи», «Карі очі», «Чого вода каламутна», «Гандзя», «Ой, казала мені мати», «Стоїть гора високая», «Віють вітри», «Баламути», «Реве та стогне Дніпр широкий», «Як пішла я по суниці в ліс», «Коли б мені така молодиця» (1928, в дуеті з Юрком Басманівим)[4].

1927 — Марія Машир очолює народний театр, де також співає і виконує обов'язки режисера. За її керівництва театр поставив «Катерину» М. Аркаса, «Наталку Полтавку» та «Ноктюрн» М. Лисенка, «Запорожця за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського, «Сорочинський ярмарок» М. Мусоргського.

1929 — Марія з чоловіком Юрієм Бенецьким і донькою Марією переїхала до Чикаго, підписавши контракт з «Чикаґо Сівік Опера Хауз». В цьому театрі вона співала поруч з такими зірками як Тіто Скіпа, Роза Райза, Форрест Ламонд, Джон Томас, Мері Ґарден та ін. Востаннє на сцені цього театру Марія Машир виступила 1939 року в опері «Князь Ігор» П. Бородіна.[2][5]

В Чикаго виступала в Українському національному хорі Юрія Бенецького, який двічі (1931 і 1932) отримував золоті медалі на фестивалях штату Іллінойс, а 1933 року виступив з самостійною програмою на виставці народів світу в Чикаґо. Хор часто виступав на радіо.

Померла співачка 31 жовтня 1944. Похована на цвинтарі Елмвуд (Рівер Гров, штат Іллінойс).[2][6]

Примітки
  1. Пам'яті Марії Машир // Календар провидіння. Стоваришення Українців Католиків в Америці. — З друкарні «Америки», 1946. — с. 67
  2. До 70-річчя відходу у вічність співачки Марії Машір
  3. Другий міжнародний конгрес україністів, Львів, 22-28 серпня 1993: Історіографія українознавства; Етнологія; Культура. — АН України, Інститут українознавства, 1994. — с. 158
  4. Maria Mashir & Jurko Basmaniv, vocal duet with orchestra, NY, Jan 19, 1928  // Brunswick Records: New York sessions, 1927–1931. — p. 540(англ.)
  5. Post-caviar: Barnstorming with Russian Grand Opera — Longmans, Green & Company, 1939. — p. 191(англ.)
  6. Померла Марія Машир // Свобода. 11 листопада 1944

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.