Маєток Стецьких

Маєток Стецьких — історичний комплекс, розташований на берегах р. Стави у с. Великі Мечирічі Корецького району Рівненської області. До його складу входили палац, два флігелі, парк із ботанічним садом і штучним ставом, будинки для челяді, стайня, псарня, фільварки, костел із родовим склепом.

Палац у маєтку Стецьких
Палац у маєтку Стецьких (Великі Межирічі)
Наполеон Орда. 1875, галявина перед палацом
Палац у маєтку Стецьких
Палац у маєтку Стецьких (Україна)
Країна Україна
Територіальна одиниця Великі Межирічі
Місцезнаходження Великі Межирічі
50°39′ пн. ш. 26°51′ сх. д.
Стиль Бароко
Архітектор Домінік Мерліні
Час заснування 1789—1793
Сучасний стан аварійний
 Палац у маєтку Стецьких у Вікісховищі

Історія
Радван герб Стецьких

Поселення вперше згадане 1544 р[1]. Іноді в літературі уточнюють, що це «Межирічі Корецькі», а не «Межирічі Острозькі». Із 1559 р. належало князю Богушеві Корецькому, який звів тут замок[2]. Далі, згідно із заповітом, маєтність успадкував князь Яким (Йоахім) Корецький, який укріпив замок валами і мурами, перетворивши його на фортецю[3].

1650 року останній власник із роду князів Корецьких, князь Самуель-Кароль Корецький, передав маєток у власність князя Александера Міхала Любомирського[4]. Згодом його успадкував Францішек Себастьян Любомирський, пізніше Єжи Домінік Любомирський, який збудував тут римсько-католицький колегіум, навчання в якому відбувалося під патронатом ченців ордену піарів. У 1702 р. при ньому звели костел святого Антонія у стилі бароко (архітектор Войцех Ленартович). У 1706 р. король Август II Фрідріх відібрав маєток і віддав Олександру Меншикову[5], втім, уже в 1711 р. повернули Любомирським.

1773 р. власником села став Ян Казімеж Стецький, який у 1793—1800 рр. збудував тут власний маєток. Існують дві точки зору, яким чином Стецький отримав маєток. За першою, він придбав його від Францішека Фердинанда Любомирського, за другою — виграв у карти в пана Яблоновського. Згодом маєток успадкував Ян Юзеф Стецький (учасник повстання 1831 року[6]). Через причетність до антиросійської діяльності Людвік Стецький не зміг успадкувати родинний маєток, тому той був конфіскований і на декілька десятиліть перетворився на казенне містечко. Після амністії, дарованої імператором Олександром ІІ, маєток повернули Генрикові Стецькому, який подарував його Вітольдові Стецькому. Далі маєток перейшов у власність до Адама Стецького, а потім до Юзефа Стецького, який володів ним до 1939 р. Після Другої світової війни маєток Стецьких пристосували під інтернат.

Зараз приміщення палацу є в аварійному стані, але підпорядковуються спецшколі-інтернату.

Опис
Костел святого Антонія

У склад маєтку входили палац, два флігелі, парк із ботанічним садом і штучним ставом, будинки для челяді, стайня, псарня, фільварки, костел із родовим склепом.

Палац, зведений у стилі класицизму (архітектор Доменіко Мерліні)[7], мав два фасади. Парадний вхід прикрашав портик іонічного ордену, колони поставлені у два ряди — шість у внутрішньому й чотири в зовнішньому. До палацу симетрично прибудовані дві дугоподібні галереї-переходи, які з'єднували палац із флігелями. Із внутрішнього боку галереї прикрашені колонами тосканського ордеру. Палац мав французьку систему розташування кімнат. Парадна зала розташовувалася на другому поверсі; стіни на сходах розмальовані виглядами руїн старого замку, а стелю прикрашало зображення нового палацу. Головна зала була оздоблена в бароковому стилі, тут до тепер збереглася ліпнина й архітектурні деталі[8]. У саду, недалеко від палацу, розташовувалась будівля театру на кілька сотень глядачів. Тут виступали актори аматори, хоча іноді це були гастролючі трупи. Окрім того, у маєтку діяла музична капела та оркестр.[9]

Маєтковий парк (архітектор Шимон Богуміл Цуг)[7], закладений у ландшафтному стилі, прикрашав штучний став і ботанічний сад з оранжереями (див. також Великомежиріцький парк).

Будинки для челяді розташовувались неподалік від палацу і серед місцевих мешканців називались «чворки»[10].

У стайнях маєтку утримували більше сотні чистокровних англійських і турецьких скакунів за якими доглядали конюхи німецького походження.[11] Дотепер ці будови не збереглись.

До маєткової економії входило декілька фільварків, найбільший із них знаходився в с. Новини, де розміщувалась лісопильня.[10] Окрім цього, наймані працівники займались скотарством і землеробством.

Костел святого Антонія мав крипту, де покоїлись тіла місцевих шляхтичів, зокрема й Стецьких (наприклад, тут був похований Павел Стецький). У 2014 р. останки зі склепу (крипти) були перепоховані біля костелу.

Галерея
  • Палац маєтку Стецьких
  • Флігель маєтку Стецьких
  • Галерея від палацу до флігеля
  • Паркове озеро маєтку Стецьких
  • В'їзні ворота маєтку Стецьких
  • Ліпне оздоблення в палаці Стецьких
  • Палац Стецьких всередині
  • Палац Стецьких всередині
  • Палац Стецьких всередині

Див. також

Примітки
  1. Обарчук, с. 13.
  2. Обарчук, с. 16.
  3. Обарчук, с. 16—17.
  4. Обарчук, с. 18—19.
  5. Обарчук, с. 19.
  6. Międzyrzecz 2.) M. Korecki, Meżyrycz, mko, pow. roweński // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 378. (пол.) — S. 378. (пол.)
  7. Обарчук, с. 54.
  8. Обарчук, с. 55.
  9. Обарчук, с. 37—39.
  10. Обарчук, с. 48.
  11. Обарчук, с. 30.

Джерела
  • Обарчук А. О. Межиріч Корецький [Текст]: нариси історії волинського містечка. — Рівне, 2010. — 326 с.
  • Родоводи волинської шляхти ХVI — першої половини ХVIІ ст. [Текст]: реконструкція родинних структур: методологія, методика, джерела / Ірина Ворончук. — К.: Вища школа, 2009. — 511 с.
  • Українська шляхта з кінця XIV — до середини XVII століття. Волинь і Центральна Україна [Текст]: [монографія] / Н. Яковенко; Український науковий ін-т Гарвардського ун-ту, Інститут критики. — Вид. 2-ге, переглянуте і випр. — К.: Критика, 2008. — 470 с.: іл.
  • Памятники градостроительства и архитектуры УССР. — К.: Будівельник, 1985. — Т. 3. (рос.)

Посилання
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.