Медведчук Сергій Володимирович

Сергій Володимирович Медведчук (нар. 25 березня 1959(19590325), с. Абан, Абанський район, Красноярський край) — український економіст і політик. Заслужений економіст України (1999), доктор економічних наук (2001). Голова Державної податкової адміністрації у м. Львові (1997), згодом — у Львівській області (1998–2004), перший заступник голови Державної податкової адміністрації України (2004)[1]. Депутат Львівської обласної ради 1998–2006 років[2]. Брат Віктора Медведчука.

Медведчук Сергій Володимирович
Народився 25 березня 1959(1959-03-25) (62 роки)
Красноярський край, РРФСР, СРСР
Країна  Україна
 СРСР
Діяльність політик, економіст
Alma mater Національний університет фізичного виховання і спорту України і Академія праці, соціальних відносин і туризму
Науковий ступінь доктор економічних наук
Партія Аграрна партія України
Брати, сестри Медведчук Віктор Володимирович
Нагороди

Життєпис

Закінчив Київський інститут фізичної культури (1980) і соціально-економічний інститут Академії праці і соціальних відносин (1991).

Кандидатську дисертацію «Організаційно-економічні методи формування і розвитку приватних закладів у сфері освіти» захистив у 1995 році.

Докторську дисертацію «Фінансово-господарські відносини держава-підприємництво (етапи становлення і перспективи розвитку)» захистив у 2001 році.

Доктор економічних наук з 2001 року, доцент з 1999 року, заслужений економіст України з 1999 року, член вченої ради Інституту регіональних досліджень НАН України з 1998 року, державний радник податкової служби ІІ рангу з 1998 року.

Під час перебування на посаді депутата Львівської облради та голови обласної податкової адміністрації був одним із найвпливовіших людей області, членом «Аграрної партії України», яку очолював голова Львівської обласної державної адміністрації Михайло Гладій[3]. Співпраця з так званою «групою Гладія» не заважала розвивати вплив «групи Медведчуків» — так, хоча за результатами виборів 2002 року до облради СДПУ(о) отримала лише кілька мандатів, їй вдалося згуртувати навколо себе депутатську групу «Соціальна справедливість» із 28 депутатів і стати другим за чисельністю депутатським об’єднанням у раді[4]. Медведчука називали одним із кураторів і координаторів цього об'єднання. Медведчуки через тиск на місцевих чиновників, бізнес і ЗМІ намагалися домогтися контролю над обласною владою[5], конфліктували з націонал-демократичними силами, а також головою обласної ради Михайлом Сендаком (фракція «Наша Україна») і олігархом Петром Димінським[6].

Після Помаранчевої революції зник із політики, має кілька фірм, пов'язаних із Богданом Козаком і Тарасом Козаком[7] (Тарас за часів головування Медведчука у Львівській обласній ДПА був його першим заступником[8]).

Кандидат у народні депутати на позачергових виборах 2019 року в окрузі № 105 (частина м. Луганськ і частина Новоайдарського району) від партії «Опозиційна платформа — За життя»[9].

Наукова діяльність

Сфери наукових інтересів: вдосконалення форм і методів організації приватних навчальних закладів у системі освіти та науки України, розробка заходів підвищення ефективності їх діяльності в умовах становлення ринкових відносин. Обґрунтування концепції побудови раціональних фінансово-господарських відносин держави з підприємницькими структурами, зниження податкового тиску на суб'єкти підприємництва, розвиток системи оподаткування в Україні. Дослідження проблеми функціонування фондового ринку, розкриття економічної природи цінних паперів та функціональних особливостей їх окремих видів, обігу на первинному та вторинному ринках.

Автор 35 наукових публікацій, в тому числі 3-х монографій.

Примітки
  1. Сергія Медведчука призначено заступником голови ДПА України. Deutsche Welle. 13 січня 2004. Архів оригіналу за 14 липня 2019. Процитовано 25 січня 2022.
  2. Брат Медведчука став кандидатом у нардепи від «Опозиційної платформи»
  3. Сергій Медведчук: відійти, щоб залишитись
  4. Регіональний портрет України / за заг. ред. Ю. Тищенко; укладачі: С. А. Горобчишина, Т. В. Колосова, М. В. Лациба, К. А. Михайличенко, О. І. Целуйко, О. А. Ярош. К.: Український незалежнийцентр політичних досліджень, 2003. — С. 179.
  5. http://ipiend.gov.ua/wp-content/uploads/2018/09/regional_political_regime.pdf
  6. Слідами колишніх «есдеків». Сергій Медведчук та Ігор Шурма
  7. Відкритий реєстр національних публічних діячів України
  8. Голос Кремля. Кого Фірташ, Льовочкін і Медведчук взяли у список
  9. Відомості про кандидата в народні депутати України: Медведчук Сергій Володимирович (cvk.gov.ua)

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.