Медична маска

Медична маска — медичний виріб, який забезпечує бар'єр для мінімізації поширення інфекцій, котрі передаються повітряно-крапельним шляхом[1], маска-пов'язка на обличчя, що закриває рот і ніс. Зазвичай є одноразовою.

Медична працівниця в масці

Хірургічна маска — медичний виріб, що прикриває рот, ніс і підборіддя, утворюючи бар'єр для прямого передавання інфекцій між персоналом і пацієнтом.[2]

Як правило, складається з шару фільтра, який розташовується між двома зовнішніми шарами (тришарові маски), а також одного фіксатора, що забезпечує щільне прилягання маски до обличчя (іноді застосовується два фіксатори)[1]. Може містити додаткові елементи залежно від призначення, наприклад, додатковий внутрішній шар з гідрофобного матеріалу і екран для захисту від попадання біологічних рідин (чотиришарові маски) або спеціальну плівку для захисту від запотівання окулярів. Закріплюється на обличчі за рахунок еластичних вушних петель або зав'язок.

Рівень ефективності[⇨] залежить від низки факторів, насамперед, від захисних властивостей матеріалів фільтрів, а також посадки (типу збірки), яка може давати різну щільність прилягання маски до обличчя.

Історія

Прототипом медичної маски можна вважати дзьобоподібну шкіряну маску чумного лікаря, що з'явилася у середньовіччі в Європі під час епідемії бубонної чуми: дзьоб наповнювали ароматичними солями, лікарськими травами і часником, щоб захистити лікаря від нудотного запаху плоті, що розкладається, створити антибактеріальне середовище усередині маски, а отвори для очей закривали склом.

На початку XIX століття в ролі маски стали використовувати пов'язку з вовни з клапаном.

На початку XX століття з'явилися маски з бавовняних фільтрів, після того як Шредером, на основі дослідів Пастера про поширення мікроорганізмів, була доведена їх ефективність. Широке поширення маски отримали на початку XX століття, в часи «іспанки» — смертоносної епідемії грипу. У 1920-х роках стало обов'язковим використання марлевих пов'язок працівниками медичних установ[3].

З кінця XX століття найбільшого поширення отримали одноразові медичні маски з полімерно-волоконних нетканих матеріалів.

Класифікація
Хірургічна маска з гумовими лямками, які зачіплюють за вуха

Маски з нетканих матеріалів у першу чергу класифікуються за призначенням: два основних класи — процедурні (повсякденні) і спеціалізовані (хірургічні)[3]. Процедурні маски — це звичайні одноразові медичні маски, що складаються з трьох шарів нетканого матеріалу: фільтр (посередині) і два зовнішніх шари. В залежності від розміру маски розрізняють дорослі (розмір 175×95 мм) і дитячі (розмір 140×80 мм). Спеціалізовані — це чотиришарові хірургічні маски, які, крім фільтра і двох зовнішніх шарів, мають протирідинний шар, що забезпечує захист шкіри обличчя від попадання на нього біологічних рідин при проведенні операційних втручань (операцій). Хірургічні маски можуть бути з екраном і без нього[4].

Також розрізняють стерильні і нестерильні медичні маски. Нестерильні медичні маски використовуються в повсякденному житті, оскільки маска стикається тільки з зовнішніми шарами шкіри, то додаткові дезінфекційна обробка їй не потрібна. Стерильні маски застосовуються тільки в «чистих приміщеннях»: операційні, дослідницькі лабораторії і тому подібні. Використання в звичайних приміщеннях таких масок недоцільно, бо вони моментально втрачають свої стерильні властивості.

Тривалість носіння

Тривалість носіння маски варіюється від 1 до 2 годин, залежно від зовнішніх умов. У період епідемій або в лікувальних закладах рекомендується використовувати маску не більше двох годин[5]. У разі якщо маска використовується для захисту від якихось техногенних факторів, наприклад від смогу, то час носіння може становити до 6 годин.[джерело?]

Ефективність
За відсутності перешкод (хірургічних масок), хворий, що кашляє і чхає, забруднює повітря інфекційним аерозолем, небезпечним для оточення

Було проведено декілька рандомізованих клінічних випробувань медичних масок у громадських місцях і медичних установах. При проведенні випробувань медичних масок у громадських місцях у восьми з дев'яти випадків, маски використовувалися для захисту органів дихання здорових людей від бактерій і вірусів, що передаються повітряно-крапельним шляхом. В результаті було виявлено, що медичні маски можуть перешкоджати зараженню в громадських місцях, за умови раннього використання[6].

Результати епідеміологічних досліджень, проведених серед працівників медичних установ, не виявили значної відмінності в захворюваності медичних працівників, які використовували низькоефективні респіратори-напівмаски і тими які використовували медичні маски в схожих умовах[7][8][9][10].

Тим не менш, Всесвітня організація охорони здоров'я рекомендує використовувати медичні маски для боротьби з пандемічним грипом та гострими респіраторними захворюваннями при низькому ризику зараження, в ситуаціях високого ризику зараження, зокрема туберкульозом, рекомендується використовувати респіратори[11][12][13]. На загальну ефективність захисту також може впливати дотримання правил особистої гігієни.

Дискусія щодо ефективності масок під час пандемії COVID-19

Пандемія, викликана коронавірусом SARS-CoV-2, що передається повітряно-крапельним шляхом, викликала дискусії та суперечливі рекомендації щодо використання медичних масок. Так, ВООЗ не рекомендувала носити маски людям, що не мають симптомів респіраторного захворювання і не перебувають у щільному контакті з хворими[14]. Цю рекомендацію транслювали більшість національних агенцій у сфері охорони здоров'я, зокрема, українське МОЗ[15]. Натомість, у країнах та регіонах, які популяризували носіння навіть найпростіших саморобних дво-тришарових бавовняних масок, спостерігався значно менший темп поширення інфекції через контакти в громадських місцях[16][17]. Дослідження, проведене в Ісландії показало, що використання масок особливо важливе саме в випадку коронавірусної хвороби 2019[18], перебіг якої може до двох тижнів тримати безсимптомно, якщо ж такі несвідомі носії хвороби використовують маски, ризик зараження для оточуваних суттєво знижується. Нарешті, досвід Чехії та Гонконгу, де громадянське суспільство масово долучилося до виготовлення захисних масок, показує, що модель «маска для кожного» не означає обов'язкового дефіциту засобів захисту для медичних працівників[16].

Державний контроль

У частини країни, у період пандемій, що можуть передаватись повітряно-крапельним шляхом, передбачається різного виду відповідальність.

Наприклад в Україні, у період пандемії в 2020 році, передбачалась сплата штрафу у розмірі 170—255 гривень за умови відсутності засобу індивідуального захисту.[19]

Див. також

Примітки
  1. BS EN 14683:2014
  2. НАЦІОНАЛЬНИЙ СТАНДАРТ УКРАЇНИ. МАСКИ ХІРУРГІЧНІ, 2015, С.1
  3. Голубкова А.А., Сисин Е.И. Маски и респираторы в медицине: выбор и использование. — 2011. — 32 с.
  4. СанПиН 2.1.3.2630-10 «Санитарно-эпидемиологические требования к организациям, осуществляющим медицинскую деятельность». Архів оригіналу за 22 січня 2015. Процитовано 22 січня 2015.
  5. Центр громадського здоров’я України. www.facebook.com (укр.). Процитовано 5 квітня 2020.
  6. MacIntyre, C. Raina; Chughtai, Abrar Ahmad (9 квітня 2015). Facemasks for the prevention of infection in healthcare and community settings. BMJ (Clinical research ed.) 350. с. h694. ISSN 1756-1833. PMID 25858901. doi:10.1136/bmj.h694. Процитовано 14 березня 2020.
  7. Mark Loeb, Nancy Dafoe et al.  // The Journal of the American Medical Association. — 2009. — No. 17. — P. 1865—1871. — ISSN 0098-7484.
  8. Holly Seale, Dominic Dwyer et al.  // Influenza and Other Respiratory Viruses. — John Wiley & Sons, 2009. — No. 5. — P. 205—206. — ISSN 1750-2659.
  9. Ben Killingley.  // Influenza and Other Respiratory Viruses. — John Wiley & Sons, 2011. — No. 3. — P. 143—145. — ISSN 1750-2659.
  10. Chandini Raina MacIntyre, Quanyi Wang et al.  // Influenza and Other Respiratory Viruses. — John Wiley & Sons, 2011. — No. 3. — P. 170—179. — ISSN 1750-2659.
  11. Chughtai, Abrar Ahmad; Seale, Holly; MacIntyre, Chandini Raina (31 травня 2013). Availability, consistency and evidence-base of policies and guidelines on the use of mask and respirator to protect hospital health care workers: a global analysis. BMC research notes 6. с. 216. ISSN 1756-0500. PMC 3693993. PMID 23725338. doi:10.1186/1756-0500-6-216. Процитовано 14 березня 2020.
  12. Linda Rosenstock et al. TB Respiratory Protection Program In Health Care Facilities - Administrator's Guide. — Cincinnati, Ohio : National Institute for Occupational Safety and Health, 1999. — 120 с. — (DHHS (NIOSH) Publication No. 99-143)
  13. L. Janssen, H. Ettinger et al.  // Journal of Occupational and Environmental Hygiene. — Taylor & Francis, 2013. — No. 8. — P. D97-D103. — ISSN 1545-9632.
  14. When and how to use masks. www.who.int (англ.). Процитовано 29 березня 2020.
  15. Коронавірус в Україні: МОЗ розповіло, як не захворіти і що маска не врятує. Українська правда (укр.). Процитовано 29 березня 2020.
  16. Howard, Jeremy. Perspective | Simple DIY masks could help flatten the curve. We should all wear them in public.. washingtonpost.com (англ.). The Washington Post. Процитовано 29 березня 2020.
  17. Чому "маска для кожного" – це дуже важливо. texty.org.ua (укр.). Процитовано 29 березня 2020.
  18. Ashton, Alberto Nardelli, Emily. Everyone In Iceland Can Get Tested For The Coronavirus. Here's How The Results Could Help All Of Us.. BuzzFeed (англ.). Процитовано 29 березня 2020.
  19. Штрафи через відсутність масок: житомирянам доведеться платити - izhytomyryanyn.com. izhytomyryanyn.com (укр.). Процитовано 6 листопада 2020.

Джерела
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.