Мельбурн (аеропорт)

На початку 1960-их інфраструктура мельбурнського аеропорту Ессендон стала недостатньою для обсягів перевезень, що зростають. Злітно-посадкові смуги (ЗПС) аеропорту Ессендон були надто короткими для приймання нових реактивних літаків, а термінали не могли нормально обслугувати пасажирський трафік, що зростає. Розширення Ессендона було неможливо у зв'язку з тим, що навколо нього була щільна житлова забудова.[11]

27 листопада 1962 року Прем'єр-міністр Австралії Роберт Мензіс оголосив про п'ятирічний план будівництва нового аеропорту в Мельбурні вартістю 45 млн австралійських доларів для приймання реактивних літаків.[12][13] Було обрано ділянку в Тулламаріні, чому сприяла його близькість до Ессендона.[11] У жовтні 1964 року Ansett Australia почала здійснювати рейси на Boeing 727, першому реактивному пасажирському літаку на внутрішніх рейсах в Австралії, що ускладнило роботу аеропорту в Ессендоні і необхідність переведення його на нове місце стала очевидною.[11]

Відповідно до п'ятирічного плану аеропорт став придатним до приймання реактивних літаків у 1967 році, однак не пасажирських рейсів. Літак Air Force One з президентом США Ліндоном Джонсоном на борту приземлився в аеропорту 22 грудня 1967 року.[14] Прем'єр-міністр Австралії Джон Гортон на урочистій церемонії офіційно відкрив аеропорт для міжнародних рейсів 1 липня 1970 року. Внутрішні рейси були переведені у Ессендон 26 червня 1971 року,[15] а перший Boeing 747 аеропорт прийняв того ж року пізніше.[16] У перший рік роботи аеропорт Мельбурна прийняв шість міжнародних авіакомпаній, було перевезено 155 275 міжнародних пасажирів.[16]

У 1988 році Парламент Австралії створив Федеральну Корпорацію Аеропортів (FAC) і передав Мельбурнський аеропорт в операційне управління FAC разом з 21 іншими аеропортами країни.[16] Внутрішні термінали були суттєво модернізовані у 1990 році, модернізація міжнародних терміналів почалась у 1991 році.[16] У квітні 1994 року австралійський парламент оголосив, що всі аеропорти, якими керує FAC будуть приватизовані у кілька етапів.[17] Паркування модернізувались з 1995 до серпня 1997 року.[16]

Аеропорт Мельбурна було приватизовано 2 липня 1997 року, коли його передали в оренду новоствореній Australia Pacific Airports Corporation Limited.[16] У липні 1997 року почав роботу вебсайт аеропорту, який надає інформацію про рейси в режимі реального часу.[16] Після приватизації почалось вдосконалення інфраструктури, включаючи подовження ЗПС, паркувань і терміналів.

Первинно аеропорт Мельбурна мав назву аеропорт Тулламарін за назвою передмістя, в якому він знаходився.[11] Згодом до назви аеропорту додалось слово міжнародний. Після приватизації назва аеропорту змінилась на аеропорт Мельбурну, аналогічно до багатьох інших австралійських аеропортів. Донині місцеві жителі користуються назвою Тулламарін або просто Тулла,[18] щоб відрізняти його від інших мельбурнських аеропортів: Авалона, Ессендона й Мураббіна.

Термінал T2

Аеропорт Мельбурна — другий за завантаженістю аеропорт Австралії після Сіднея. Аеропорт працює 24 години на добу, вантажні рейси здійснюються частіше, ніж пасажирські. У 2004 році пройшла акредитація з екологічного менеджменту за ISO 14001, аеропорт Мельбурна став першим аеропортом Австралії, що пройшов таку акредитацію.

Схема розташування терміналу аеропорту Мельбурна

Маршрутна мережа

З 2005 до 2007 року аеропорт Мельбурна опинився перед лицем необхідності збільшення пропускної здатності на міжнародних рейсах на 500 000 пасажирів на рік.[18] British Airways припинили сполучення з Мельбурном, однак Qantas у березні 2006 року поновила їх.[26] Останній європейський авіаперевізник, Austrian Airlines, припинив виконувати рейси до Мельбурна у 2007 році.[27]

У 2008/09 фінансовому році в результаті реконструкції пропускна здатність міжнародної частини аеропорту збільшувалась на 725 000 пасажирів на рік.[28] Korean Air почала виконувати рейси до Сеула 22 вересня 2007 року, це перше пряме повітряне сполучення з Південною Кореєю.[29] Norfolk Air почала здійснювати щотижневі рейси на острів Норфолк. Cathay Pacific збільшила частоту рейсів у Гонконг до трьох на день у жовтні 2007 року,[30], а Thai — до двох на день з 30 березня 2008 року. Qantas у 2008 році почала здійснювати рейси у Шанхай, Air China організувала прямі рейси в Шанхай і Пекін (раніше вони йшли через Сідней),[31] а China Southern Airlines добавила рейс в Гуанчжоу.[32] Tiger Airways Australia почала свої рейси у 2007 році, створивши хаб у Терміналі 4 аеропорту Мельбурна.

Air New Zealand відкрила рейс до Сан-Франциско через Окленд 30 березня 2008 року. Jetstar відкрила рейс до Сінгапуру через Дарвін 17 квітня 2008, ціни на який значно нижчі, ніж на традиційні прямі рейси.[33] Air Vanuatu почала прямі рейси до Порт-Віла 5 червня 2007 року, Norfolk Air збільшила частоту рейсів до двох на тиждень 1 вересня 2008 року.[34] Malaysia Airlines і Garuda Indonesia збільшили частоту своїх рейсів у 2008 році.[35]

Pacific Blue почала здійснювати щоденні рейси в Окленд 22 вересня 2008 року на Boeing 737-800,[36] а Air New Zealand також збільшила пропускну здатність.[37] Qantas збільшила перевізні потужності на рейсі до Лос-Анджелеса, замінивши на прямому рейсі 747-400ER на A380-800 з 20 жовтня 2008 року та замінивши A330-200 на 747—400 на рейсі з однією зупинкою. Лоу-кост авіакомпанія AirAsia X почала без зупинні рейси до Куала-Лумпура з 12 листопада 2008 року, створивши конкуренцію Malaysia Airlines за ціною.[38] Emirates Airline відкрила рейс 3 рази на тиждень з 3 лютого 2009 року на Airbus A340-500.[39] Etihad Airways відкрила щоденний рейс в Абу-Дабі з 29 березня 2009 року на A340-600, посиливши конкуренцію на рейсах на Середній Схід.[40]

Перший візит A380 в аеропорт Мельбурна в рамках програми тестових польотів

ЗПС

Вид з висоти пташиного польоту на ЗПС, маневрову доріжку й термінал

В аеропорту Мельбурна дві ЗПС, що перетинаються: північно-південна довжиною 3657 м та західно-східна довжиною 2286 м. У зв'язку зі зростанням перевезень планувалось подовження обох ЗПС, відповідно на 843 м до 4500 м та на 1214 м до 3500 м. Було також заплановано будівництво двох нових смуг паралельно до існуючих, по 3000 м кожна. До 2017 року очікується збільшення злетів-посадок до 248 000 на рік, що створить необхідність у третій смузі.[41]

У Мельбурнському аеропорту 56 гейтів: 40 для внутрішніх рейсів і 16 — для міжнародних.[45] В аеропорту шість спеціальних стоянок для вантажних літаків на Південному вантажному пероні.[46]

Логотип Qantas на Терминалі 1

Зала міжнародних рейсів у Терміналі 2

Гейт 13 Терміналу 3 використовується Virgin Blue

Готель Hilton

У Мельбурнському аеропорту є три готелі. Хілтон розташований за 100 м від Терміналу 2 над багаторівневим паркуванням.

• 
  Boeing 737 Virgin Blue біля Терміналу 3
• 
  Термінал 1, поряд літаки Qantas і Jetstar
• 
  Boeing 747 Atlas Air на Південному вантажному пероні
• 
  A320 Tiger Airways Australia на маневровій доріжці

• 29 травня 2003 року літак рейсу 1737 авіакомпанії Qantas, що рухався у Лаунцестон, був захоплений терористом одразу після зльоту. Терорист Девід Робінсон вимагав, щоб літак змінив курс на Національний парк Стіни Єрусалима у центральній Тасманії. Стюардеси й пасажири знешкодили терориста, літак повернувся до Мельбурна.[47][48]

• 21 лютого 2005 року з причини невідомої хвороби було закрито Південний термінал. Інцидент стався о 7:10, коли жінка знепритомніла в будівлі терміналу. Термінал було закрито о 10:10, оскільки декілька чоловік виявили симптоми й були госпіталізовані. За допомогою звернулись 57 чоловік, 47 з них були госпіталізовані. О 18:00 термінал відновив свою роботу. Причини захворювання залишились невідомими.[49][50]

• Офіційний сайт
• Інформація про рейси
• Сайт Скайбас