Мельники (Золотоніський район)
Ме́льники — село в Україні, у Золотоніському районі Черкаської області, підпорядковане Іркліївській сільській громаді.
| село Мельники | |
|---|---|
| Країна |  Україна |
| Область | Черкаська область |
| Район/міськрада | Золотоніський район |
| Громада | Іркліївська сільська громада |
| Рада | Іркліївська сільська рада |
| Облікова картка | село Мельники |
| Основні дані | |
| Засноване | до 1729 р. |
| Населення | 1515 |
| Поштовий індекс | 19934 |
| Телефонний код | +380 4739 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°33′14″ пн. ш. 32°14′29″ сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
84 м |
| Водойми | р. Кропивянка |
| Відстань до обласного центру |
35 км |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | с. Іркліїв |
| Карта | |
  Мельники | |
 Мельники | |
| Мапа | |
| |
Історія
Назва села імовірно походить від основного ремесла, яким здавна займались жителі села — млинарство. Старожили розповідають, що на горі, у підніжжі якої розляглося село, у давнину було збудовано і працювали 100 вітряних млинів.
Перша документальна згадка про Мельники зазначена в Генеральному слідстві Переяславського полку 1729 року.[1]
За Гетьманщини село Мельники входило як до складу Іркліївської сотні Переяславського полку, так і з 1757 року, у відновленій Канівецькій сотні того ж полку.
У селі з 1779 року була церква Вознесіння Господного.[2][3][4]
Зі скасуванням полкового устрою на Лівобережній Україні, Мельники в 1781 році увішли до Городиського повіту Київського намісництва.
За описом Київського намісництва 1781 року в Мельники було 294 хати. За описом 1787 року в селі проживало 833 душі. Було у володінні різного звання «казених людей», козаків і власників: бунчукового товариша Максима Требинського, сотникових дружин Пелагеї Кулинської і Парескеви Ілліної.[5]
У ХІХ ст. Мельники були у складі Золотоніського повіту Полтавської губернії. З уведенням волостного правління стали центром Мельниківської волості.
Село є на мапі 1812 року.[6]
Останній кошовий отаман Війська Запорозького Йосип Гладкий народився в Мельниках. Це прізвище дуже розповсюджене в селі. Є навіть куток, який має назву «Гладківщина». Іншими поширеними прізвищами є Михно (куток Михнівщина), Артеменко (куток Артемівщина), Залозний (куток Крупівщина).
14 лютого 1920 року через Мельники під час Зимового походу проходив Кінний полк Чорних Запорожців Армії УНР. Він прибув до села о 10-й годині ввечері й зупинився там на короткий перепочинок[7].
Уродженці
- Гладкий Йосип Михайлович — останній кошовий отаман Задунайської Січі (з 1827), наказний отаман Азовського козацького війська, генерал-майор.
- Артеменко Володимир Микитович — професійний актор і режисер театру, кіно і телебачення, заслужений діяч мистецтв України.
- Безпалий Василь Григорович (1901—1983) — український письменник, автор роману «Гомін степів».
Примітки
- Ткаченко М.М. Канівська сотня Переяславського полку за Рум'янцівською ревізією. — Записки історично-філологічного відділу ВУАН, 1926. — С. 249.
- Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України).
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.4, ст. 625 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.3, ст. 479-480 (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства.
- Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 143, 257
- Большая карта Российской Империи 1812 года для Наполеона. www.etomesto.ru. Процитовано 16 листопада 2021.
- Коваленко Сергій. Чорні Запорожці: історія полку. — К.: Видавництво «Стікс», 2012
Посилання
- Село Мельники на сайті Верховної Ради[недоступне посилання з липня 2019]
- Погода в селі Мельники