Іркліївська сотня

Іркліївська сотня — 1648—1782 роки — належить до найстаріших лівобережних реєстрових козацьких сотень. Сотенний центр: містечко Іркліїв, нині — село Іркліїв Чорнобаїського району Черкаської області.

Іркліївська сотня
Основні дані
Полк: по 1648 рік — Переяславський
1648—1649 — Іркліївський
1649—1658 — Кропивнянський
1658—1663 — Іркліївський
1663—1782 — Переяславський
Утворена: у 1630-х роках
Ліквідована: у 1782 році
Населені пункти
Центр: містечко Іркліїв
Кількість містечок: 1 [1]
Кількість слобід: 1 [1]: Більки [2]
Кількість сіл: 14 [1]: Скородистик[3], Митьки[2], Самовиця[2], Мутишанці[2], Пищики[2], Бузьки[2], Каврай, Демки[2], Мойсенці[2], Васютинці[3], Старі Васютинці[2], Налісні[2], Котлів[2], Москаленки[3].
Кількість хуторів: 27 [1]
Сотенна влада
Сотники

Історія

Виникла у складі Переяславського козацького полку Речі Посполитої на початку 1630-х pоків. У реєстрі козацької старшини 1638 року по Іркліївській сотні Переяславського полку значиться сотник Папкевич Мисько [Матвій Панкевич] та отаман Гаврило Кулага. Отже, у складі армії Богдана Хмельницького Іркліївська сотня діяла вже на початку 1648 року. Тоді ж сформувався і окремий Іркліївський полк (1648—1649 pоки), складовою якого була і полкова сотня. Очолив полк Михайло Телюченко. У зв'язку зі скороченням козацького реєстру за Зборівською угодою і ліквідацією Іркліївського полку 16 жовтня 1649 року. Іркліївська сотня у складі трьох підрозділів, які назагал нараховували 631 козака, була включена до Кропивнянського полку (1649—1658 pоки), в якому перебувала весь час його існування.

Після ліквідації гетьманом Іваном Виговським Кропивнянського полку у 1658 році і відновлення Іркліївського полку (1658—1663 pоки), Іркліївська полкова сотня протягом 1658—1663 pp. перебувала в складі останнього. У 1663 році гетьман Іван Брюховецький ліквідував Іркліївський полк, який підтримував його політичного противника Якима Сомка (до речі, полковником в Ірклієві у 1658—1663 pоках був Матяш Панкевич [Папкевич Мисько]), а колишню полкову сотню включив до Переяславського полку. Відтак від 1663 р. і до ліквідації у 1782 р. Іркліївська сотня була військово-тактичною та адміністративно-судовою одиницею Переяславського полку. Після скасування територія сотні розподілена між Золотоніським та Городиським [Градизьким] повітами Київського намісництва.

Сотенна старшина

Сотники

  • Клим Семенович (1-ї сотні, 1649)
  • Вергун Кузьма (2-ї сотні, 1649)
  • Воропай Іван (3-ї сотні, 1649)
  • Матяш Тиміш (1665)
  • Буша Терентій (1670)
  • Андрущенко Пилип (1672)
  • Тулуб Дем'ян (1674—1676)
  • Рубан Григорій (1676—1682)
  • Петренко Ярема (1688)
  • Завойко Василь Савич (1689—1690)
  • Тулуб Дем'ян (1690—1711)
  • Рубан Григорій (1702, 1708, н.)
  • Велбінський Тарас Трохимович (1711—1715)
  • Требинський Славуй Миколайович (1716—1739)
  • Красовський Семен (1718—1719; 1721; 1725; 1727—1729, н.)
  • Рубан Максим (1721; 1729—1731; 1740; 1745, н.)
  • Копил Іван (1721; 1725—1727; 1729)
  • Требинський Максим Миколайович (1722, н.)
  • Тур Іван (1723, н.)
  • Журба Іван (1724; 1732, н.)
  • Джулай Степан Іванович (1726; 1737, н.)
  • Требинський Олексій Миколайович (1739—1753)
  • Завойко Павло Петрович (1753—1763)
  • Красовський Семен Остапович (1763—1779)
  • Юзефович Павло Остапович (1779—1781)
  • Кононович Олексій Йосипович (1781—1782)

Писарі

  • Ісаєвич Іван (1688)
  • Джулай Іван Семенович (1699)
  • Деменко Андрій (1700)
  • Джулай Іван Семенович (1703)
  • Журба Іван (1703—1707)
  • Джулай Яків Іванович (1707—1709)
  • Джулай Степан Іванович (1718—1728)
  • Перехрест Антон Андрійович (1726; 1731)
  • Рубан Іван (1730)
  • Олександрівський-Москаль Іван Федорович (1732—1746)
  • Джулай Іван Семенович (1746)
  • Олександрівський-Москаль Григорій Іванович (1746—1748)
  • Устимович Мартин (1748—1764)
  • Нестерович Семен (1764—1767)
  • Дорошенко Роман (1769—1782)

Осавули

  • Журба Лук'ян (1736—1746)
  • Чорний Тимофій (1748)
  • Чорний Яків (1752—1754)
  • Доброштан Семен (1764)
  • Война Трохим (1771—1782)

Хорунжі

  • Рубан Степан (1734—1738)
  • Сененко Опанас (1740—1754)
  • Матяш Матвій (1771—1782)

Городові отамани

  • Логвин Семен (1670)
  • Бабич Василь (1672)
  • Северин (1674)
  • Батрак Кирило (1676; 1688)
  • Рубан Григорій (1676; 1690—1691; 1700—1701)
  • Пилип Іванович (1702)
  • Красовський Семен (1702; 1714; 1719)
  • Грушка Степан (1707; 1719)
  • Гунта Филон (1711)
  • Джулай Яків (1718)
  • Журба Іван (1718; 1721; 1725—1729; 1731—1734; 1736)
  • Копил Іван (1721; 1727)
  • Мезин Григорій (1724)
  • Рубан Іван (1732)
  • Рубан Максим (1737—1747)
  • Джулай Степан (1746—1750)
  • Рубан Федір (1751; 1753; 1755—1763)
  • Джулай Федір Якович (1752—1754)
  • Журба Федір (1764—1765)
  • Мойсеєнко Федір (1773—1774)
  • Устимович Мартин (1775)
  • Устимович Степан (1778—1782)

Населені пункти

Бузьки, село; Васютинці, село; Воронинці[4], село; Демки, село; Загородище, село; Іркліїв, містечко; Каврай, хутір; Канівці[4], село; Котлів, село; Крутьки[4], село; Лихоліти[4], село; Мельники[4], село; Митьки, село; Мойсинці, село; Москаленки, село; Мотишинці, село; Наліски, село; Пищики, село; Ревбинці[4], село; Скородистик, село; Сомовиця, село; Старе село. Хутори: Коропа Федора, козака; Рубана Федора, козака.

В Рум'янцевському описі 1765—1769 pоків до сотні долучено села Білки, Коврай, Краснохижинець, Медники, Отари, Приліпки.

Майже всі ці поселення У 1959-60 роках будуть затоплені Кременчуцьким водосховищем. Виключеня складуть Іркліїв, Коврай та ще 7-м найпівнічніших поселень сотні, що з 1757 року будуть у складі відновленої Канівцівській сотні.

Опис Іркліївської сотні

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Іркліївської сотні напередодні ліквідації[5]:

Населені пункти
Іркліївської сотні
[1]
Дворян і шляхетства
Різночинців
Духовенства
Церковників
Греків
Хат Всього
козаків виборнихкозаків підпомічниківміщанпосполитих коронних, в тому числі ранговихпосполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків хат за останньою
1764 року ревізії душ
У Золотоніському повіті:
слобода Більки10184323//
У Городиському повіті:
містечко Іркліїв525641861475199537
село Скородистик4131592421204
село Митьки121286172632161
село Самовиця12112636870
село Мутишанці112017340
село Пищики1223935579
селище Бузьки15517981
селище Коврай18585
селище Демки15635293
село Мойсенці195143112
село Васютинці і селище Старі Васютинці17226112469454
селище На Лісняхь301848
селище Котлів4091160
село Москаленки221173915171
1. хутір Бунчукового товарища Красовського44
2. хутір козака Коцового11
3. хутір полкового канцеляриста Ясѣнського11
4. хутір сотника Лукашевича1212
5. хутір козака Ляха33
6. хутір військового канцеляриста Жулая22
7. хутір козака Богуша11
8. хутір намісника Александровича11
9. хутір Мѣзин22
10. хутір возного Гайдовського11
11. хутір бунчукового товариша Требинського11
12. хутір того ж Требинського1212
13. хутір значкового товариша Красовського22
14. хутір козака Касименка33
15. хутір військового канцеляриста Жулая22
16. хутір козака Грушки11
17. хутір возного Журби11
18. хутір значкового товариша Мигрина22
19. хутір отамана Явтушевського11
20. хутір осавула сотенного Войни11
21. хутір козака виборного Митѣ11
22. хутір отамана сотенного Санка22
23. хутір військового канцеляриста Жулая22
24. хутір козака Якима Митѣ112
25. хутір козаків Ковтунів11
26. хутір отамана Устимова66
27. хутір козаків Вирвикішок426
Разом у частині сотні Іркліївської945171311765323153022694782

Примітки

  1. За описом Київського намісництва у 1781 р.
  2. У 1959-60 роках затоплене Кременчуцьким водосховищем
  3. У 1959-60 роках переселене у зв'язку із затопленням Кременчуцьким водосховищем
  4. З 1757 року в складі Канівцівської сотні
  5. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 108, 143

Література

  • Заруба В. М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648—1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С.145-146.
  • Кривошея В. В. Українська козацька старшина. Ч 1. Реєстр урядників гетьманської адміністрації. — Вид. 2-ге, доповнене, уточнене і виправлене. — К.: Стилос, 2005. — С. 159—160.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.