Канівецька сотня

Канівецька сотня (вона ж і Канівцівська) — козацька сотня, адміністративно-територіальна та військова одиниця за часів Гетьманщини, що двічі створювалась у складі Іркліївського полку і разом з ним ліквідовувалась, втретє і востаннє існувала у складі Переяславського полку.

Канівецька (Канівцівська) сотня
Основні дані
Полк: 1648—1649; 1658—1663 роки — Іркліївський
1757—1782 роки — Переяславський
Утворена: вперше у 1648, вдруге у 1658, втретє у 1757
Ліквідована: вперше у 1649, вдруге у 1663, втретє у 1782
Населені пункти
Центр: 1648—1649; 1658—1663 роки Малі Канівці
1757—1782 роки Великі Канівці
Кількість сіл: 7 [1]: Малі Канівці, Великі Канівці, Лихоліти, Ревбинці, Крутьки, Воронинці, Мельники.
Кількість хуторів: 1 [1]: писаря земського Коновича
Сотенна влада
Сотники

Історія

Утворилася влітку 1648 року у складі Іркліївського полку. У зв'язку з його ліквідацією в 1649 році скасована. Відновлена у 1658 році знову ж у складі Іркліївського полку і скасована 1663 року знову через ліквідацію вдруге усього полку. Сотенний центр у ці періоди (1648—1649 та 1658—1663 роки) знаходився в селі Малі [Дальні] Канівці.

Втретє Канівецьку сотню відновлено за рішенням гетьмана К. Розумовського у 1757 році внаслідок розукрупнення Іркліївської сотні у складі Переяславського полку. Сотенний центр у 1757—1782 pоках були Великі [Ближні] Канівці.

У 1782 pоці, зі скасуванням полкового на Лівобережній Україні, сотню разом з полком було ліквідовано, а територію розділено між Золотоніським та Городиським повітами Київського намісництва.

Сотенний устрій

Сотники

Писарі

  • Бакай Павло (1757—1767)
  • Бахкало Павло (1767)
  • Удодинський Данило (1769—1782)

Осавули

  • Щипака Григорій (1768—1782)

Хорунжі

  • Яременко Андрій (1771—1774)
  • Гришин Роман (1775—1782)

Сотені отамани

  • Ісаєвич Олексій (1757)
  • Волошин Олексій Арсентійович (1758)
  • Чернявський Матвій (1767)
  • Волошин Степан Арсентійович (1768—1775)
  • Чернявський Павло (1776—1782)

Опис Канівецької сотні

За описом Київського намісництва 1781 року наявні наступні дані про кількість сіл та населення Канівецької сотні напередодні ліквідації[2]:

Села, та хутори
Канівецької сотні
[1]
Дворян і шляхетства
Різночинців
Духовенства
Церковників
Греків
Хат Всього
козаків виборнихкозаків підпомічниківміщанпосполитих коронних, в тому числі ранговихпосполитих власницьких, різночинських і козацьких підсусідків хат за останньою
1764 року ревізії душ
У Золотоніському повіті:
в селах Великі і Малі Канівці452219115770418
хутір писаря земського Кононовича22
Разом у частині сотні Канівецької452219115772420967
У Городиському повіті:
село Лихоліти211606434158
село Ревбинці2218736915147
село Крутьки1115666127150
село Воронинці1126263082
село Мельники1611186721422294
Разом у частині сотні Канівецької11165415264241288311586
Всього у сотні Канівецькій516876064212420012512553

Див. також

Примітки

  1. За описом Київського намісництва у 1781 р.
  2. Описи Київського намісництва 70-80 років XVIII ст.: Описово-статистичні джерела/ АН УРСР. Археогр. комісія та ін.— К.: Наукова думка, 1989.— 392 с.— ISBN 5-12-000656-6. — С. 108, 143

Література

  • Заруба В.М. Адміністративно-територіальний устрій та адміністрація Війська Запорозького у 1648-1782 рр. — Дніпропетровськ, 2007. — С. 147.
  • Кривошея В.В. Козацька старшина Гетьманщини. Енциклопедія. — Київ, 2010. — С. 93.
This article is issued from Wikipedia. The text is licensed under Creative Commons - Attribution - Sharealike. Additional terms may apply for the media files.