Мельницька земля

Зимою 1513—1514 року виділена Сигізмундом Старим з Троцького воєводства Великого князівства Литовського та включена до новоствореного Підляського воєводства ВКЛ[5]. У складі Підляського воєводства після Люблінської унії 1569 року увійшла до складу Корони Королівства Польського Речі Посполитої[6]. У 1616 році від Берестейського повіту Великого князівства Литовського до Мельницького повіту Королівства Польського передані володіння Бокавичі, Вітулин, Городище, Константинів, Межиріччя, Полюбичі, Росаш, Яблонь та інші[7].

У XV — на початку XVI століть відбулася хвиля заселення південної частини Мельницької землі українськими (руськими) селянами та частково боярами й, здебільшого у великі поселення, незначною мірою польськими переселенцями[8]. Нові села у Мельницькому повіті заселяли українці з давніших надбузьких сіл[9]. За правління польського короля Казимира в Мельницькій землі впроваджене польське право[10]. Земля належала до власного Мельницького судового повіту з наявністю власних судів і урядовців[11]. Повітом керували намісники, яких називали старостами[12], у місцевих урядах працювали хоружі, войські, гаєвники, а також створені на польських лад виборні уряди підкоморіїв, земських суддів, підсудків, писарів та гродських суддів[13]. У Мельницькому повіті, як і на всьому Побужжі, у XVI столітті значно було розвинене дрібне шляхетське володіння — у землі налічувалося понад 100 коней від 36 родин, не рахуючи кількох, що не мали підданих[14].

Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року Південне Підляшшя увійшло до складу Австрійської імперії й на приєднаних землях у 1795—1796 роках частини Мельницької землі увійшли до новостворених Сідлецького та Більського циркулів Нової Галичини[15]. У 1810 році за новим адміністративним устроєм терени колишньої Мельницької землі включені до повітів Сідлецького департаменту Варшавського князівства[15].

• Гаврилюк Ю. І. Села і міста Підляшшя XV-XVII ст. // Холмщина і Підляшшя : історико-етнографічне дослідження / ред. В. Борисенко ; НАН України, Ін-т нац. відносин і політології, Київ. нац. ун-т імені Тараса Шевченка. — Київ : Родовід, 1997. — С. 39-58. — ISBN 9669511402.
• Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. — К. : Наукова думка, 1994. — Т. V: Суспільно-політичний і церковний устрій і відносини в українсько-руських землях XIV—XVII віків. — 704 с. — (Пам'ятки історичної думки України) — ISBN 5-12-003310-5.
• Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. — К. : Наукова думка, 1995. — Т. VІ: Житє економічне, культурне, національне XIV—XVII віків. — 680 с. — (Пам'ятки історичної думки України) — ISBN 5-12-004322-4.
• Лаппо И. И. Великое княжество Литовское за время отъ заключенiя Люблинской унiи до смерти Стефана Баторiя (1569-1586). — СПб. : Тип. И. Н. Скороходова, 1901. — Т. 1. — 800 с. (рос. дореф.)
• Однороженко О. Українська (руська) еліта доби Середньовіччя і раннього модерну: структура та влада. — К. : Темпора, 2011. — 422 с.

• Dorota Michaluk (2002). Ziemia mielnicka województwa podlaskiego w XVI-XVII wieku. Toruń: Wydawnictwo Uniwersytetu Mikołaja Kopernika. ISBN 83-231-1248-7. (пол.)

• Historia Ziemii Mielnickiej - Gmina Mielnik. www.mielnik.com.pl. (пол.)