Мельник (Підляське воєводство)

Єдиної версії походження назви Мельника немає. Згідно з однією версією назва походить від водяних млинів, які працювати завдяки течії Західного Бугу, відповідно до іншої версії — від давньоруського слова «мѣлъ» («крейда»)[6].

Розташований над річкою Західний Буг[3]. Поблизу села на поверхню виступають поклади білої крейди, яка становить геологічне підложжя на Підляшші. Від Сельців через Мельник — Високе простягається північна смуга решток кінцевих морен[7].

У Мельнику міститься копальня крейди. На місці цієї копальні знайдені глибокі шахтові стовбури, у яких, ймовірно, добували кремінь ще у часи неоліту[8].

Археологічні дані свідчать про заснування на місті сучасного Мельника оборонного городища у XI столітті[9]. Згадується в Іпатіївському літописі як руське місто над Західним Бугом під час правління князів Романа та Данила[3]. Входило до складу Дорогичинського князівства[10]. За одними даними перша літописна згадка відноситься до 1240 року[9]. За іншими даними перша згадка Мельника датується 1258 роком у Галицько-Волинському літописі у зв'язку з обіцянкою князя Данила Галицького прикрасити чудотворну ікону Спаса у церкві Богородиці у цьому місті[2]. Згадується у Галицько-Волинському літописі під час опису появи Бурундая на рубежах Галицько-Волинського князівства 1258 року[10].

Провів його брат до Берестя і послав з ним своїх людей. Помолився [Данило] Богу, святому Спасові рятівникові – є така ікона в місті Мельнику[10]

Замкова гора

У 1230-х роках Данило Романович приєднав Дорогичин та Мельник до складу Галицького князівства[10][11]. На той час Мельник був одним з найбільших підляських міст (разом з Дорогичином та Більськом)[11]. Мельник разом з Берестям та Дорогичином був одним з найважливіших центрів Бузького торговельного шляху[10]. Після смерті князя Шварна Даниловича у 1269 році Побужжя успадкував князь Лев Данилович, який передав його (разом з Мельником) своєму сину Юрію Львовичу[10].

Після виснажливих війн XIII—XIV століть галицьких князів з татарами, ятвягами та хрестоносцями Добжинського Ордену територія Підляшшя стала сильно спустошеною, старі руські поселення залишалися тільки в околицях найбільших міст — Дорогичина та Мельника[11]. Місто та його замок були знищені татарами[3].

З XIV століття перебував у складі Великого князівства Литовського[2][9]. Після мирного договору 1366 року Мельник та декілька інших міст руських міст стали власністю Кейстута Гедиминовича, князя троцького[12]. Мельник згадується як місто «країни руської» у договорі, який був укладений осінню 1379 року Ягайлом і Кейстутом з Тевтонським орденом. Договір мав на десять років вберегти від нападів хрестоносців володіння Кейстута. Згідно із записами німецького хроніста Віґандома з Марбурґа весною того ж 1379 року, до укладання цього договору, Мельник серед інших міст Надбужжя був пограбований хрестоносцями[13].

У 1382 році між литовськими князями спалахнув міжусобний конфлікт, під час якого надбужанські міста, включно з Мельником, захопив мазовецький князь Януш[13].

	чоловік передбачливий та проворний, дотримуючися правила, що не можа пропускати доброї нагоди (...) захопив у своє володіння два замки, Дорогичин і Мельник (...), знищив округи Сураж, Більськ, Кам’янець і Берестя. Взяв у облогу також і берестейський замок, але полишив це, коли довідався, що перебуває там його теща [дружина Кейстута].[13]
— Ян Длугош

Проте вже у 1383 році Ягайло, який переміг у боротьбі з Кейстутом та Вітовтом, встановлює свій контроль над Надбужжям. У 1384 році Мельник разом з іншими містами та землями Гродненщини та Берестейщини були передані Ягайлом своєму двоюрідному брату Вітовту. У вересні 1391 року під час нового міжусобного конфлікту між Вітовтом та Ягайлом перший віддав Дорогичинську землю, включно з Мельником, у ленне володіння мазовецькому князеві Янушові. Проте досить скоро (не пізніше 1405 року) Вітовт повернув собі цю територію[13].

У 1390-ті та 1440—1444 роки Дорогичинська земля (з Мельником, Більськом та Суражем) тимчасово перебувала у володінні мазовецьких князів[14].

Міська печатка, 1628

У 1440 році Мельник отримав хелмінське міське право, а у 1501 році — магдебурзьке, що сприяло його швидкому розвитку. Протягом XVI століття став центром Мельницької землі, яка виділилася з Дорогичинської землі[9].

23 жовтня 1501 року у місті великим князем литовським Олександром був підписаний один з актів польсько-литовської унії (Мельницька унія), який не був затверджений Литовським сеймом. Також через опір шляхти не набув чинності Мельницький привілей від 25 жовтня 1501 року, згідно з яким королівська влада в Королівстві Польському контролювалася сенаторами, якими мали бути польські магнати[2].

У 1569 році внаслідок Люблінської унії Мельник у складі Мельницької землі Підляського воєводства увійшов до складу Королівства Польського[11].

Через війни у XVI столітті місто занепало і Мельник утратив своє попереднє значення[9].

Після третього поділу Речі Посполитої 1795 року Мельник у складі північної частини Підляського воєводства увійшов до складу Пруссії. Проте у 1807 році, після перемоги Наполеона над Пруссією та укладення ним союзу з Олександром I, Білостоцька область була приєднана до Російської імперії[15].

Міські права втратив у 1934 році[9].

У 1975—1998 роках село належало до Білостоцького воєводства.

У XVI столітті населення Мельника становило понад 1000 осіб і було майже повністю українським[10]. У 1580 році у Мельнику було 252 доми. Населення займалося насамперед рільництвом (до нього належало 122 волоки міських ґрунтів) і ремеслом, а також торгівлею[9].

Через війни у XVI столітті місто занепало — чисельність населення зменшилася до 480 осіб, оброблювалися лише 5 волок землі. Після цього Мельник утратив своє попереднє значення — у 1789 році у ньому було лише 108 домів. У цей час його жителі займалися рільництвом і дрібним ремеслом. У 1799 році, коли ця частина Підляшшя входила до складу Пруссії, місто мало 141 дім та 822 жителі[9].

У XIX столітті, бувши розташованим осторонь від комунікаційних шляхів, Мельник не розвивався на достатньому рівні. У 1921 році у ньому мешкало 1091 особа (184 доми), а в 1931 році — 1389 осіб[9].

Розподіл населення Мельника за мовою згідно з переписом 1897 року[16]:

Згідно з переписом 2011 року у селі проживало 879 осіб[17].

Демографічна структура на 31 березня 2011 року[1][18]:

Виступ музичного колективу під час дня Мельника, 2007

Село Мельник є місцем проведення різних культурних подій за участі українців Підляшшя (музичний фестиваль[19], велосипедний рейд[19], щорічні фестивалі українського фольклору[20]). Також у Мельнику проходить фестиваль «Мельницький коровай», під час якого, насамперед, відбувається конкурс на найкращий обрядовий хліб[21][22].

У селі неодноразово проводився фестиваль «Музичні діалоги над Бугом», який відбувається на Північному Підляшші з 1991 року, організовується захід Союзом українців Підляшшя та владою гміни Мельник. Спочатку захід був заснований та організовувався Союзом українців Підляшшя як захід української культури, однак пізніше влада гміни Мельник змінила формат проведення фестивалю, перетворивши його на багатокультурний захід. У ньому беруть участь фольклорні колективи підляської молоді та музичні колективи з України. Зокрема, цей фестиваль проводився у селі Мельник на березі річки Західний Буг у 1991—1998 роках[23] (10-11 серпня 1996 року — VI проведення[24], 9-10 серпня 1997 року — VII проведення[25][26]) та 4-5 серпня 2012 року (XII проведення)[19].

Гора Вшестя

За народними переказами, перша церква в Мельнику, яка провалилася під землю, була побудована на горі Вшестя, на місці колишнього язичницького храму[9].

Теперішня парафіяльна церква — Народження Пресвятої Богородиці, яку збудовано у XIX столітті, розташована неподалік від городища і її вважають наступницею замкової церкви з княжих часів. Крім цього, на цвинтарі Мельника розташована каплиця Покрови Святої Богородиці[9].

У місцевій церкві села була чудотворна ікона Спаса-Ізбавника, перед якою молився князь Данило Галицький[9].

• 
  Вулиця Мельника
• 
  Вид на село із Замкової гори
• 
  Стадіон та річка Західний Буг
• 
  Православна церква Народження Пресвятої Богородиці
• 
  Православна каплиця Покрови Святої Богородиці
• 
  Синагога
• 
  Руїни парафіяльного костелу Святої Трійці
• 
  Костел Преображення Господнього
• 
  Копальня крейди в Мельнику
• 
  120-літня сосна, пам'ятка природи

• Мельницька земля
• Мельницька унія

• Мельник, город Гродненской губернии // «Еврейская энциклопедия Брокгауза и Ефрона». — 1908—1913. (рос.)

• Селиванов А. Ф. Мельник, город Гродненской губернии // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
• Mielnik // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 346. (пол.)

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Мельник (Підляське воєводство)

• Офіційний сайт гміни Мельник (пол.)