Мессерер-Плісецька Рахіль Михайлівна

Рахіль Мессерер народилася 4 березня (19 лютого за старим стилем) 1902 року у Вільно, в родині зубного лікаря Менделя Берковича (Михайла Борисовича) Мессерера (1866—1942)[1] та Сіми Мойсеївни (уродженої Шабад, 1870—1929)[2], в якій крім неї було ще 9 дітей.[3][4] Батько походив з Довгиново, а мати — з Антоколя. Всі діти М. Б. Мессерера отримали біблійні імена (Пенін, Азарій, Маттаній, Мойсей, Рахіль, Асаф, Елишева, Суламіф, Емануїл, Амінадав)[1]. У 1940 році у другому шлюбі Михайла Мессерера народилася ще одна сестра Рахіль — Ерелла. Серед братів та сестер Рахілі надалі також прославилися Азарій, Суламіф і Асаф.

Рахіль Мессерер закінчила в 1925 році ВДІК (клас Льва Кулешова).

Ще в роки навчання Рахіль вийшла заміж за Михайла Еммануїловича Плісецького, поклавши початок театральній династії Плісецьких — Мессерер. У шлюбі народилося троє дітей: Майя (1925 - 2015), Олександр (1931) та Азарій (1937).

У перші роки радянської влади знімалася на кіностудіях «Бухкіно» та «Зірка Сходу». Кар'єра кіноактриси Ра Мессерер була швидкоплинною, бо вона присвятила себе родині та чоловікові, якого супроводжувала відрядженнях на Шпіцберген, де він був генеральним консулом у Баренцбурзі та начальником вугільних копалень[1]. 30 квітня 1937 року Михайло Плісецький був заарештований, а на початку березня 1938 року була заарештована й Рахіль Плісецька. Доньку Рахілі, Майю Плісецьку, над якою нависла загроза дитячого будинку, удочорила сестра Суламіф, син Олександр оселився в родині Асафа Мессерера.

Зі спогадів Майї Плісецької:

«Характер у мами був м'який і твердий, добрий та впертий. Коли в тридцять восьмому році її заарештували й вимагали підписати, що чоловік шпигун, зрадник, диверсант, злочинець, учасник змови проти Сталіна тощо - вона навідріз відмовилася. Випадок на ті часи героїчний. Їй дали 8 років в'язниці»[1].

Рахіль Мессерер спочатку була поміщена до Бутирської в'язниці разом з народженою третьою дитиною, а після вироку, її як дружину ворогу народу, етапували до Акмолінського табору дружин зрадників Батьківщини. В результаті численних турбот і прохань прославлених брата й сестри — Асафа та Суламіфі Мессерер, наприкінці літа 1939 року Рахіль була переведена на вільне поселення до Чимкента. Тут Рахіль Мессерер працювала вчителем танців в одному з клубів[1].

Повернутися до Москви Рахіль Мессерер-Плісецькій вдалося лише за два місяці до початку внімецько-радянської війни в 1941 році. Після звільнення її акторська кар'єра була назавжди припинена.

Рахіль Мессерер померла в Москві в 1993 році.

• 1927 — «Друга дружина» (Узбекдержкіно, режисер — М. В. Доронін)[6]
• 1928 — «Прокажена» (Узбекдержкіно)[7]
• 1928 — «Долина сліз»[8] (1-ша фабрика Держкіно, режисер — Олександр Розумний)[9]
• 1928 — «Земля кличе» («Дочка рабина», «Крик в степу», режисер — Володимир Баллюзек)[10]
• 1929 — «Сто двадцять тисяч в рік» (Межрабпомфільм)[11]
• Фільм (назва не відома) на тему французької революції. У цій картині Рахіль Мессерер грала французьку квіткарку.

У 2007 році був знятий документальний фільм про Рахіль Мессерер-Плісецьку «Зірка зі сторони»[12], в якому використані стрічки, що збереглися в Держфільмфонді. Виробництво: ТК «Гамаюн» за замовленням телеканалу «РЕН ТВ»; режисер і автор сценарію Фірдавс Зайнутдінов, оператор Євген Кутузкін, текст читає Ірина Апексимова. Вийшов в ефір 12 вересня 2007 року на телеканалі «Культура»[13].

• Документальний Фільм «Зірка» (рос.)
• Ув'язнена № 257299 // газета «Праця», 30 вересня 2005. (рос.)
• «Мама Ра. Історія сім'ї Мессерер». // журнал «Чайка» (рос.)