Мехабад

На початку I тис. до н. е. район Мехабад був центром царства Манна. Потім був частиною Мідії. В околицях міста збереглися також вирубані в скелях гробниці і інші пам'ятники епохи Сасанідів. Саме місто до XX століття носило ім'я Союгбулаг. Місто було засноване в XVI столітті лідером курдського племені мукрі Будак-Султаном, що встановив в Саблакі свою резиденцію; князівство мукрі проіснувало до середини XIX століття, і з тих пір район відомий у курдів як «Мукрінський Курдистан».

У 1609–1610 рр.. район став ареною боротьби мукрінців, під проводом «Золоторукого хана», проти шаха Аббаса I — події, оспівані в курдському епосі «Фортеця Дим-Дим». Після перемоги шах Аббас піддав район розгрому і виселив багатьох мукрінців в Хорасан.

Наприкінці 1912 Соуджбулак був окупований росіянами і, при номінальному збереженні суверенітету шаха і влади місцевого губернатора, фактичною владою в місті став російський віце-консул. Під час Першої світової війни його кілька разів завойовували то російські війська, то турки; ці роки залишилися в пам'яті населення як час страшного лиха.

У 1935 р. місто було зруйноване повінню, відбудовано заново і отримло нинішнє ім'я.

У 1941 р. окупований Червоною Армією, але незабаром залишений, так що Мукрінський Курдистан виявився нейтральною територією між радянською та англійської зонами окупації. У 1946 р. столиця Мехабадської Республіки. Під час іранської революції 1979 р. контролювався Демократичною партією Іранського Курдистану;

3 вересня 1979 підданий бомбардуванню і з боєм захоплений «Правоохоронцями ісламської революції».

Влітку 2005 року Мехабад став ареною нових курдських хвилювань. У місті був убитий (за офіційною версією при спробі до втечі під час арешту) молодий курдський активіст Шван Кадер, якого вважали одним з організаторів демонстрацій; його тіло прив'язали до військового вантажівці і проволокли через все місто. Відповіддю курдів було масове повстання (26 липня, охопило не тільки Мехабад, а й ще 10 міст; державні установи були розгромлені. В область було введено до 100 тис. солдатів, оголошено надзвичайний стан і комендантську годину. У жовтні відбулися нові демонстрації і зіткнення з поліцією, приводом до яких став смертний вирок двом молодим курдам, звинуваченим у вбивстві поліцейського офіцера.

Мехабад (1959)

Населення 162 тис. чол. Аеропорт, університет («Мехабадський ісламський університет»). Місто знаходиться на висоті 1300 метрів і відоме своїм здоровим помірним кліматом і лікувальними мінеральними джерелами.

Мехабад — культурний центр Іранського Курдистану. Говір Мехабаду, що відноситься до діалекту сорані, є літературною мовою іранських курдів. У Мехабаді народилися і писали такі відомі серед курдів поети, як Амін (Саїд Мухаммед Амін Шейхо-аль-Іслам Мукрі, 1920–1986), Хажар (Абдуррахман Шарафкан, 1920–1990) та інші.

Місто знаходиться у зоні, котра характеризується середземноморським кліматом. Найтепліший місяць — липень із середньою температурою 25.2 °C (77.4 °F). Найхолодніший місяць — січень, із середньою температурою -2.5 °С (27.5 °F).[1]

Шамилов А. Дым-Дым. М. 1974 (рос.)

• Офіційний сайт